Постанова № 75252475, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5176/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.

представник позивача: не з’явився

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини 1493 Державної прикордонної служби України на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2018 року (головуючий суддя Корецька В.В., м. Ківерці,) за адміністративним позовом Військової частини 1493 Державної прикордонної служби України до громадянин народної республіки ОСОБА_1, Рашід Емранур, ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України,-

В С Т А Н О В И В :

13.06.2018 року Військова частина 1493 Державної прикордонної служби України(далі – позивач, ВЧ 1493 ДПС України) звернувся до суду з позовом, в якому просить продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця - громадянина Народної республіки ОСОБА_1 Рашід Емранур, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підлягає примусовому видворенню за межі України.

В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2017 року вирішено примусово видворити за межі України громадянина народної республіки ОСОБА_1, Рашід Емранур, ІНФОРМАЦІЯ_1, затримано останнього та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України.

Звертає увагу суду на те, що позивачем неодноразово на адресу почесного консула Народної республіки ОСОБА_1 в Україні направлялись запити щодо встановлення особи затриманого, однак на даний час відповіді отримано не було, що унеможливлює підготовку документів позивачем про забезпечення видворення відповідача за межі території України на виконання рішення суду.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, Військовою частиною 1493 Державної прикордонної служби України подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що дане рішення було винесене при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що для продовження строку, достатнє доказування лише однієї з умов, визначених законом: або відсутності співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження чи необхідних документів.

За час перебування у Волинському ПТПІ, громадянин народної республіки ОСОБА_1, Рашід Емранур, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач) не вжив жодних дій, які б вказували на його намір залишити територію України у законний спосіб, або які б давали можливість прикордонним органам придбати квиток для його повернення.

Вважає, що не закінчився 18-місячний строк, визначений для ідентифікації іноземця, відтак просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та продовжити строк затримання на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України, а саме до 15.12.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, який поданий до суду 11.07.2018 року, відповідач вважає, що судом першої інстанції всебічно та повно досліджено всі матеріали справи, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим та заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Зокрема вказує, щоне перешкоджав ідентифікації своєї особи. В момент затримання повідомив всі правдиві відомості про себе і пояснив, що може за допомогою родичів надати копію втраченого ним паспорту, що допомогло б прискорити процедуру його ідентифікації. Також вказує, що 23.05.2018 року відправив позивачеві копію свого паспорту з метою співпраці, на підтвердження чого надав копію паспорту, копію листа до позивача, накладну про поштове відправлення та опис вкладеного. Протягом знаходження у пункті не підписав жодного документу, який би свідчив про те, що він відмовляється надавати якісь відомості про себе для ідентифікації. А позивач, не надає суду жодного письмового доказу, який би прямо вказував на відсутність співпраці з його боку.

Звертає увагу суду на те, що у п. 2.7 Інструкції № 353/271/150 передбачено, що у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).

У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно (абз. З п. 2.7 Інструкції).Однак на разі відсутні докази направлення через Департамент консульської служби МЗС України повторних запитів встановленої законодавством форми до компетентних органів країни мого походження, а недотримання форми запитів призводить до неможливості ідентифікації особи. Крім того відсутні докази поштового відправлення взагалі будь-яких документів до представництва держави мого походження, що спростовує доводи позивача щодо належного виконання своїх обов’язків.

Також звертає увагу на те, що позивач стверджує про необхідність продовження строку затримання з метою забезпечення подальшого видворення. Однак вказує, що йому не відомо про прийняття судового рішення про його видворення, оскільки постановою Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.2017 року було постановлено затримати громадянина народної республіки ОСОБА_1, Рашід Емранур, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації.

Відтак, відповідач вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке ґрунтується на принципі верховенства права, є законним та обґрунтованим, відповідає завданню адміністративного судочинства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2017 року позов Військової частини 1493 Державної прикордонної служби України задоволено. Затримано громадянина народної республіки ОСОБА_1, Рашід Емранур, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації на строк до шести місяців.

03.01.2018 року відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за адресою: с. Журавичі вул. Перемоги, 27 Ківерцівського району Волинської області (а.с. 9).

Також встановлено, що оскільки відповідач не мав документа, який надає йому право на виїзд з України, позивач звертався до почесного консула Народної республіки ОСОБА_1 в Україні із листом, у якому просив надати йому допомогу в посвідченні даної особи та поверненні його на батьківщину, однак відповіді отримано не було (а.с. 7-11).

За час перебування у Волинському ПТПІ громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_1 Хамід, із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався.

У зв’язку із закінченням 15 червня 2018 року, строку затримання відповідача та перебування у Волинському ПТПІ, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що обов’язковими умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи є одночасна наявність двох обставин, таких, як: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Проте позивачем не надано достовірних доказів про те, що відповідач не надав інформацію про себе, крім того, пустий бланк анкети не може свідчити про відсутність співпраці з боку іноземця, а відповідач у свою чергу також заперечує факт його відмови від співпраці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів щодо співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи,з наступних підстав:

Спірні правовідносини регламентуються статтею 289 КАС України про особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно з ч. ч. 11-13 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи є одночасна наявність двох обставин, таких, як: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем достовірно ідентифіковано особу відповідача- надано копію паспорта, а позивачем не надано доказів про те, що відповідач не надав інформацію про себе, і погоджується з висновком суду першої інстанції, що пустий бланк анкети не може свідчити про відсутність співпраці з боку іноземця, що заперечує відповідач.

Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1,2 ст.7 КАС Українисуд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України.

Згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Зокрема частиною 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлена свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, ст. ст. 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини 1493 Державної прикордонної служби України – залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2018 року у справі № 158/1466/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_3