Постанова № 75252394, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1684/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Бегунца А.О. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року (повний текст складено 25.04.2018 року, м.Харків, головуючий суддя І інстанції Бадюков Ю.В.) по справі № 820/1684/18 за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа Київський РВ у м.Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні діїї,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4 ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі – відповідач, ГУДМСУ в Харківській області), третя особа Київський РВ у м.Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - Київський РВ у м.Харкові ГУДМСУ), в якому просив: (а.с.5-11)

- визнати протиправним рішення ГУ ДМСУ в Харківській області від 26.02.2018 року про відмову в оформленні та видачі громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із втратою серії ОД № 76/2006 від 31.05.2006 року за заявою від 15.02.2018 року та скасувати рішення ГУДМСУ в Харківській області від 26.02.2018 року про відмову в оформленні та видачі громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із втратою серії ОД № 76/2006 від 31.05.2006 року за заявою від 15.02.2018 року;

- зобов'язати ГУДМСУ в Харківській області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 15.02.2018 року у зв'язку із втратою посвідки на постійне проживання в Україні ОД № 76/2006 від 31.05.2006 року з проставленням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні;

- стягнути з ГУДМСУ в Харківській області на користь громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1409,60 грн. здійснених ним судових витрат;

- встановити судовий контроль за виконанням ГУДМСУ в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов'язати ГУДМСУ в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відмова відповідача у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні є протиправною та такою, що прийнята з порушенням Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі № 820/1684/18 задоволено адміністративний позов (а.с.92-98)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУДМСУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі № 820/1684/18 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову (а.с.131-136)

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає відсутніми підстави для її задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином ОСОБА_5. (а.с.19-21)

Рішенням ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області на підставі Закону України “Про імміграцію” позивача було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії ОД №76/2006 від 31.05.2006 року, термін дії – безстроково. (а.с.22)

Із наданої до матеріалів справи копії даної посвідки вбачається, що позивач виїхав із ОСОБА_5 у 1998 році, а останнє місце проживання позивача в Україні зареєстроване 29.08.2011 року Київським РВ у м.Харкові ГУДМСУ за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 79/1. (а.с.22)

15.02.2018 року у зв'язку із втратою посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №76/2006 від 31.05.2006 року позивач звернувся до Київського відділу поліції ГУ НП в Харківський області із відповідною заявою та отримав висновок, згідно якого встановити місце знаходження втраченого посвідчення встановити не вдалося, а серед знайдених та вилучених речей не значаться документи на ім'я громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4 у Київському відділі поліції ГУ НП в Харківський області. (а.с.23)

В подальшому, 21.02.2018 року позивач звернувся до ГУДМСУ в Харківській області із заявою від 15.02.2018 р. про обмін посвідки, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні. (а.с.27, 40)

Рішенням від 26.02.2018 року ГУДМСУ в Харківській області відмовило позивачу в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, про що було повідомлено представнику позивача листом ГУДМС у Харківській області №6301.8.1-3725/6301.8.1.2-18 від 01.03.2018 року. (а.с.24-26)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи втрачена посвідка на постійне проживання в Україні позивача не була скасована і була дійсною , а судом не було встановлено підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки позивачу.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідача містяться лише доводи щодо незгоди із рішенням суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог, які безпосередньо стосуються відповідача, а тому колегією суддів переглядається справа в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець – це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Положеннями п.4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України від 07.06.2001 року №2491-ІII "Про імміграцію" передбачено вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки ОСОБА_5 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначає Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251, (далі – Порядок №251, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з п.22 Порядку №251 у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у зв'язку із втратою посвідки на постійне проживання негайно повідомив органу Національної поліції за місцем її втрати та звернувся за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну, до територіального органу ДМС за місцем проживання.

Положеннями п.15 Порядку №251 передбачено, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Зазначені документи іноземець та особа без громадянства подають не пізніше ніж через місяць після зміни прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності посвідки для користування.

У разі коли зміна прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах тягнуть за собою обмін паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, документи на обмін посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

Посвідка, обмін якої не проведено в зазначені строки, визнається недійсною.

Аналогічні положення щодо підстав, переліку документів, які подаються, та порядку подання документів для обміну посвідки на постійне проживання передбачено приписами Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681, (далі – Тимчасовий порядок №681).

Відповідно до п.11 Порядку №251 за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Згідно із п.17 Порядку №251 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

При цьому, положеннями до п.4.5 Тимчасового порядку №681 передбачено, що працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником має бути прийнято рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки. При цьому, рішення про відмову у видачі посвідки приймається за наявності підстав, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Як свідчать матеріали справи першим заступником голови ГУ ДМСУ в Харківській області було прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на підставі підпункту 6 пункту 17( інші випадки, передбаченими законами).

Проте матеріали справи не містять доказів запрошення позивача для надання пояснень, повідомлення позивача про прийняття оскаржуваного рішення та надіслання копії рішення позивачеві, при винесенні рішення не вивчалися обставини наявності прийняття саме такого рішення, а тому зазначене рішення відповідача не можна вважати таким , що прийнято з дотриманням принципу пропорційності і колегія суддів погоджується із наявністю підстав для його скасування.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що пунктом 22 Порядку №251 визначено, що втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню.

З огляду на викладене є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що посвідка, яку просив обміняти позивач, є дійсною та не скасованою.

Щодо зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Питання відносно прийняття рішення про здійснення позивачу обміну посвідки на постійне проживання у зв’язку із втратою за її заявою є похідним питанням від законності дозволу на імміграцію позивача.

Імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Положеннями частини 4 статті 11 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ГУ ДМС про те, що оскаржуване рішення відповідача не є рішенням про скасування дозволу на міграцію, відповідач не приймав і не міг приймати рішення про скасування дозволу на імміграцію, враховуючи, що повноваження скасовувати таке рішення має лише той орган, котрий його надав, відповідно до пунктом 18 Порядку № 251 від 28.03.2012, а рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні приймалось не відповідачем у справі, а іншим су’бєктом владних повноважень - ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області.

Оскільки рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні приймалось ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області, відповідачем правомірно було направлено запит до ГУДМС України в Одеській області з метою уточнення підстав документування позивача посвідкою на постійне проживання та даних щодо чинності рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області від 31.05.2006.

Станом на день прийняття оскаржуваного у даній справі рішення відповідь на даний запит з ГУДМС України в Одеській області не надійшла.

Однак зі змісту листа на адвокатський запит від 02.05.2018 року ГУДМС України в Одеській області (а.с.170) вбачається, що в результаті перевірки особової справи позивача встановлено порушення чинного міграційного законодавства при наданні дозволу на іміграцію в Україну позивачу.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4 спростовується доводами апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи на невідповідність висновків суду у зазначеній частині вимог обставинам справи, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні в цій частині вимог.

Заява позивача про відшкодування йому судових витрат в сумі 2900 грн., пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а саме: за складання двох адвокатських запитів -400 грн.; за складання відзиву на апеляційну скаргу – 2500 грн. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів враховує складність справи та надані адвокатом послуги.

Відповідно до ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України незначної складності є справи щодо: п.11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Колегія суддів вважає, що написання двох адвокатських запитів та складання відзиву на апеляційну скаргу не потребує значного часу для надання адвокатом зазначених вище послуг, а тому заява позивача про відшкодування йому судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 500 грн.

Крім того, оскільки апеляційна скарга відповідача частково задоволена у відповідності з вимогами п.6 ст.136 КАСУ здійснюється розподіл судових витрат зі сплати судового збору, а саме стягнення на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області – задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі № 820/1684/18 – скасувати в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 15.02.2018 року у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні ОД № 76/2006 від 31.05.2006 року із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні, та в частині стягнення на користь ОСОБА_4 ОСОБА_4 сплаченої суми судового збору в розмірі 1409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Прийняти в цій частині постанову, якою:

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківський області повторно розглянути заяву громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 15.02.2018 року про оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні ОД № 76/2006 від 31.05.2006 року із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_4 ОСОБА_4 сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. та судових витрат, пов’язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 500 (п’ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі № 820/1684/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8