Постанова № 75252234, 05.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4271/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Бабенка К.А., Василенка Я.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Інтерстарч Україна" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000014102.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2018 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників ДФС від 10.01.2017 №0000014102; стягнуто на користь ТОВ "Інтерстарч Україна" сплачений ним судовий збір в сумі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників ДФС.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників ДФС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "Інтерстарч Україна", за результатом якої складено акт 23.12.2016 №2261/28-10-41-02/38307757 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України , а саме порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, який утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів, задекларованого у податковій декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року від 09.08.2016 №9140218690.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000014102, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 64 283,34 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи, що висновки акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 23.12.2016 №2261/28-10-41-02/38307757 не відповідають дійсним обставинам, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення - протиправне, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що самостійно задекларована та належна до сплати сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року була погашена позивачем своєчасно.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписи п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Приписи п. 50.1 ст. 50 ПК України визначають, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Системний аналіз наведених норм у сукупності дає підстави для висновку, що моментом виникнення податкового обов'язку платника податків є подання контролюючому органу уточненого податкового розрахунку, в якому збільшується сума належного до сплати податкового зобов'язання за минулі періоди. Водночас, у випадку зменшення такої суми у платника податку відсутній обов'язок із забезпечення сплати будь-якої суми грошового зобов'язання, адже додаткове грошове зобов'язання не утворюється за результатами подання уточнюючого розрахунку зі зменшенням належної до сплати суми до бюджету.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 року у справі № 803/1156/17.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем подано 09.08.2016 до податкового органу декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року, якою задекларовано суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів, нарахований за результатом звітного (податкового) періоду в сумі 1 834 722 грн. Граничний термін подання податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року - 09.08.2016, граничний термін сплати грошового зобов'язання - 19.08.2016.

На дату граничного терміну сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в інтегрованій картці позивача обліковувалась переплата в сумі 1 191 938,58 грн.

25.08.2016 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток №9153007511 за період 1 півріччя 2016 року, якою зменшено податкові зобов'язання з податку на прибуток, який утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів звітного періоду, що уточнюється на 934 954 грн.

Доказів невизнання уточнюючої податкової декларації №9153007511 від 25.08.2016 податковою звітністю, податковим органом суду не надано.

Відтак, як свідчать матеріали справи, самостійно задекларована та належна до сплати сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року була погашена позивачем своєчасно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Бабенко К.А.

Василенко Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 10.07.2018.