Постанова № 75252204, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 711/10402/17 Суддя (судді) першої інстанції: Демчик Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просила суд визнати дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради незаконними та зобов'язати відповідача встановити їй статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення встановленого законом зразка.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_3 статусу члена сім'ї померлого інваліда війни.

Зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради встановити ОСОБА_3 статус члена сім'ї померлого інваліда війни відповідно до вимог статей 10,15 Закону України «Про статус ветеранів війни ,гарантії їх соціального захисту», видавши відповідне посвідчення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищевказану норму, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 є законною дружиною померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про одруження. Чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 08 червня 2017 року, виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Позивач ОСОБА_3 31.10.2017 звернулася до відповідача із заявою про встановлення їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 08.11.2017р. № 12906/28-5/10 позивачу було відмовлено у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, з посиланням на відсутність для цього належних правових підстав.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За приписами статті 4 вказаного Закону, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Так, за даними Довідки до Акта огляду МСЕК Серії 10 НОМЕР_3 від 28.05.2013р. ОСОБА_4 було присвоєно І групу інвалідності (довічно) спричинену захворюванням, пов'язаним із виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що також підтверджується посвідченням інваліда війни Серії НОМЕР_2

Згідно Лікарського свідоцтва про смерть № 490 від 06.06.2017 року та висновку експерта № 03-01/490 від 21.06.2017 року, причина смерті ОСОБА_4 - злоякісне новоутворення сигмовидної кишки з метастазами у внутрішні органи, які ускладнилися раковою інтоксикацією.

Разом з тим, як вбачається зі змісту Експертного висновку Центральної Міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.09.2017р. № 5279, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_4, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За змістом частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Водночас, у розумінні абзаців 4, 7 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2017 року у справі №227/1693/17 (К/800/31782/17).

Оскільки позивач ОСОБА_3 дійсно перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_4, який згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.05.2013 року був інвалідом війни, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на встановлення йому статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) інваліда війни відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.