Постанова № 75251940, 05.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2126/18 Справа № 203/1707/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Пищиди М.М.,

суддів – Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,

за участі секретаря – Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 15.10.2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв’язку з тим, що відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 06.03.2017 року має заборгованість за кредитом в сумі 15 791 грн. 74 коп., яка складається з наступного: 7438 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом; 3837 грн. 36 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3286,93 грн. 59 коп. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 728 грн. 18 коп.- штраф (процентна складова), у зв’язку з чим, позивач вимушений звернутись до суду.

Позивач просив стягнути з відповідача борг за кредитним договором у вказаній сумі та понесені судові витрати у справі.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2017 в задоволені позову публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «ОСОБА_2 України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того що позивач не обгрунтовав достатньо позовні вимоги та не надав належних доказів, щодо заборгованості відповідача.

Така позиція суду першої інстанції є помилкова.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.10.2015 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок

Відповідач неналежно виконує свої зобов’язання з повернення кредитних коштів та процентів за ними, і у нього перед позивачем станом на 06.03.2017 року утворилася заборгованість у сумі 15 791,74 грн. відповідно до доданого позивачем розрахунку (а.с.а.с. 10 – 84).

Кредитний договір складається із заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг.

Відповідно до розрахунку заборгованості останній платіж відповідачем здійснювався 03.12. 2016 року у сумі 42,03 грн.

Згідно пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з подальшою зміною його розміру відповідно до кредитної історії.

Відповідно до п. 1.1.7.3.1 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів, видатків банку становить 50 років.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, як позичальник, свої зобов'язання за кредитним договором, щодо повернення кредиту не виконав.

Відповідно до розрахунку, наданого банком станом на 06.03.2017 року має заборгованість за кредитом в сумі 15 791 грн. 74 коп., яка складається з наступного: 7438 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом; 3837 грн. 36 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3286,93 грн. 59 коп. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 728 грн. 18 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до положення статті 549 ЦК України штраф та пеня є одним видом цивільно – правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно - правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про стягнення штрафу та відмови у стягненні пені.

За таких обставин відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 29 червня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів керується ст.141 ЦПК України, відповідно до положень якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2017 року – скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 12504 грн. 81 коп., яка складається з наступного:заборгованість за кредитним договором 7438, 99 грн. – заборгованість за кредитом, 3837,64 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 728,18 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3167 грн. 43 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий

Судді: