Постанова № 75251936, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4348/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (суддя - Коморний О.І., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 14.05.2018 р.),

в адміністративній справі №813/1307/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України у Львівській області, Управління поліції охорони у Львівській області,

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача МВС України, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі установлення 2-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати позивачу вказаної одноразової грошової допомоги, а також визнати протиправними дії відповідача щодо повернення матеріалів про призначення позивачу вказаної одноразової грошової допомоги; 2) зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі установлення 2-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», у розмірі 336800 гривень, а також зобов'язати відповідача здійснити нарахування (розрахунок) та виплату позивачу вказаної одноразової грошової допомоги у розмірі 336800 гривень.

Також позивач просив стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати, та зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення 2-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_1 вказаної одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення 2-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 14.05.2018 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення суду, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем було подано до Управління ДСО при ГУ МВС України у Львівській області вичерпний перелік документів, передбачений Порядком та умовами призначення і виплати розглядуваної одноразової грошової допомоги. Жодних підстав, вичерпний перелік яких передбачений п.14 Порядку, для відмови позивачу у призначенні йому одноразової грошової допомоги, не було. Позивач виконав усі умови для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, а тому єдиним законним рішенням, яке може бути прийняте відповідачем за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги апелянту може бути лише рішення про призначення грошової допомоги позивачу. Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції мав би прийняти рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення, нарахування і виплату позивачу вказаної одноразової грошової допомоги.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.05.2018 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

З рішенням суду першої інстанції від 14.05.2018 року також не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу. Однак, ця апеляційна скарга повернена апелянту МВС України ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.07.2018 року, а тому не являється предметом апеляційного розгляду.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області №221о/с від 21.08.2012 року «По особовому складу» підполковника міліції ОСОБА_1, начальника служби інкасації, охорони та перевезення валютних цінностей (на правах взводу) спеціального підрозділу міліції охорони «Титан» (на правах самостійної роти) Управління ДСО при ГУМВСУ, було звільнено з органів МВС у відставку за п.65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 21.08.2012 року (а.с.15).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №383553 від 03.10.2017 року (підстава - Акт огляду МСЕК №152), 03.10.2017 року Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи (Обласна МСЕК №3) підтверджено, що позивачу встановлена 2-га група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 24-25).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №002628 від 03.10.2017 року (підстава - Акт огляду МСЕК №152) позивачу встановлено 50% втрати працездатності (а.с. 22-23).

Згідно з свідоцтвом про хворобу №384 від 20.08.2012 року військово-лікарської комісії ГУМВСУ у Львівській області, захворювання позивача пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 27-28).

Також судом встановлено, що позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Управління ДСО при ГУМВС у Львівській області з заявою від 06.10.2017 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності (а.с. 21).

Ліквідаційна комісія Управління ДСО при ГУМВС у Львівській області надала Висновок про можливість призначення позивачу одноразової грошової допомоги як працівнику міліції, із зазначенням розміру одноразової грошової допомоги в сумі 336800 грн. (а.с. 19-20).

Надалі матеріали про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги направлені на розгляд в Департамент фінансово-облікової політики МВС України.

Листом №15/2-790 від 02.03.2018 року Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернув Ліквідаційній комісії Управління ДСО при ГУМВС у Львівській області матеріали про призначення позивачу ОСОБА_1 та іншим особам одноразової грошової допомоги, без розгляду, з роз'ясненням, що прийняття рішення з питань призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції належить до компетенції Національної поліції України (а.с. 17-18).

Листом №12/1-15 від 26.03.2018 року Управління ДСО при ГУМВС України у Львівській області повернуто позивачеві оригінали документів для призначення одноразової грошової допомоги, та поінформовано, що виплата одноразової грошової домопомоги проводиться не органом де працювала особа (в даному випадку Управлінням ДСО при ГУМВС України у Львівській області), а за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України (а.с. 16).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 статті 23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850).

Пунктом 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно підпункту 2 пункту 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу встановлена друга група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звертався з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за місцем проходження служби та подав документи, визначені Порядком №850.

Відповідно до пункту 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 14 Порядку №850 встановлено, що призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (пункти 9, 10 Порядку №850).

Таким чином, судом першої інстанції вірно враховано, що зазначеним Порядком чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Тому, є безпідставними доводи Міністерства внутрішніх справ про те, що прийняття рішення з питань призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції належить до компетенції Національної поліції України і покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам ДСО має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень.

Отже, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача МВС України щодо не розгляду по суті матеріалів і не прийняття рішення щодо питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, та про протиправність дії відповідача щодо повернення матеріалів про призначення позивачу вказаної одноразової грошової допомоги.

Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідача МВС України слід зобов'язати розглянути повторно питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

З цього приводу слід зазначити, що оскільки відповідачем не розглянуто по суті заяви позивача та матеріалів щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, і відповідачем не прийнято рішення з цього питання, тому відповідача слід зобов'язати розглянути по суті питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, без судової вказівки на те, яке ж рішення повинен прийняти відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийнято відповідним владним органом, тому являються передбаченими, а отже безпідставними, вимоги позивача про нарахування та виплату позивачу такої одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, являються безпідставними доводи апелянта (позивача) щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог.

Одночасно, колегія суддів враховує, що питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та розподілу судових витрат вирішено вірно судом першої інстанції.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року в адміністративній справі №813/1307/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 11.07.2018 року