Постанова № 75251854, 11.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1366/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кашпур О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у в відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_3, Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ( військова частина 2253) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ( військова частина 2253) про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) про:

визнання протиправною діяльність Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) щодо не нарахування та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років календарної військової служби та індексацію грошового забезпечення за період з 04.08.2015 року по 06.02.2018 року;

зобов'язати Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні за 13 років календарної військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та індексації грошового забезпечення за період з 04.08.2015 по 06.02.2018;

стягнути з Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.02.2018 по день винесення судом відповідного рішення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України (вул. Квітнева, 3-В, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 14321765) в частині невиплати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) грошової допомоги при звільненні за 2 роки календарної військової служби та індексації грошового забезпечення з 04.08.2015 по 06.02.2018.

Зобов'язано Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України (вул. Квітнева, 3-В, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 14321765) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільненні за 2 роки календарної військової служби в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення (без урахування винагород) за кожний повний календарний рік служби, але не менш як 25 % місячного грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення за період з 04.08.2015 по 06.02.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову та ухвалити постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволені позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1211 від 30.06.2014 №30 ОСОБА_3 звільнений наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.04.2004 №95 з військової служби в запас за підпункту «є» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пунктом 63 Положення «Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» (а.с.11).

ОСОБА_3 звільнений з військової служби в запас наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби від 06.02.2018 №48-ОС за підпунктом «і» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

На підставі наказу начальника 105 Прикордонного загону від 06.02.2018 № 50-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як вбачається з довідки про доходи від 19.03.2018 № 83, наданої відповідачем, позивачу з 04 серпня 2015 року по 06 лютого 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошових доходів.

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до частини 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Вбачається, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Отже, суд першої інстанції вірно визнав безпідставними посилання відповідача на частину шосту статті 5 Закону, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв'язку з цим індексації з 01.07.2015 вказана норма не містить.

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 року у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 04.08.2015 року по 06.02.2018 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 04.08.2015 року по 06.02.2018 року підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправною діяльність Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) щодо не нарахування та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років календарної військової служби та зобов'язання Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні за 13 років календарної військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Абзацом 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги згідно з абзацом 6 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Пунктом 2 Порядку №406 передбачено, що військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктами 3-4 Порядку №406 передбачено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1211 від 30.06.2014 №30 був звільнений з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, у зв'язку з цим на момент звільнення у 2014 році він був позбавлений права на одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до абзацу 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Встановлено, що згідно витягу з наказу начальника 105 прикордонного загону від 06.02.2018 року №50-ОС ОСОБА_3 одноразова грошова допомога при звільненні не нараховувалась і не виплачувалась (а.с.9-10).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи те, що позивач був повторно звільнений з військової служби у 2018 році за підпунктом «і» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» то відповідно до абзацом 6 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно довідки про проходження військової служби позивач був повторно призваний за мобілізацією до прикордонної служби в серпні 2015 року та проходив її до лютого 2018 року (а.с.12).

Отже, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення з період з серпня 2015 року по лютий 2018 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання дій Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) щодо не нарахування та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні за 2 роки календарної військової служби протиправними та зобов'язання Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні за 2 роки календарної військової служби в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення (без урахування винагород) за кожний повний календарний рік служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

В частині стягнення з Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.02.2018 року по день винесення судом відповідного рішення позовні вимоги є безпідставними, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд першої інстанції вірно вказав, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, вбачається, що вони спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2018 року.