Постанова № 75251833, 11.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1162/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Бабенка К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення частини невиплаченого грошового забезпечення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 30.12.2017 в сумі 7 392 грн. 00 коп., стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 в сумі 2 718 грн. 85 коп.; стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, а саме з 30.12.2017 по 22.01.2018 в сумі 13 503 грн. 18 коп.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_3 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 30.12.2017 в сумі 5567.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_3 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 в сумі 2718.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, оскільки безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Крім того, відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду,

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_3 у період з 01.03.2016 по 30.12.2017 проходив службу в поліції та перебував на посаді поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Черкасах Департаменту патрульної поліції у званні сержанта поліції.

Відповідно до графіку несення служби особовим складом Управління патрульної поліції у місті Черкасах Департаменту патрульної поліції у званні сержанта поліції та розстановки нарядів Управління патрульної поліції у місті Черкасах Департаменту патрульної поліції за період з 01.03.2016 по 29.12.2017 року включно, позивач відпрацював в Управлінні патрульної поліції у місті Черкасах Департаменту патрульної поліції 132 нічні зміни, з урахуванням відряджень, відпусток та лікарняних.

Позивач з 29.12.2017 звільнений зі служби в Управлінні патрульної поліції у місті Черкасах Департаменту патрульної поліції, розрахунок при звільненні позивачу був здійснений 22.01.2018.

Як встановлено колегією суддів, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, а саме з 30.12.2017 по 22.01.2018 в сумі 13 503 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 1 Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Тобто, зі змісту цієї норми право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 2, 3 цього Закону, встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постанові 11.07.2017 (справа №21-2003а16).

Враховуючи те, що строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію один і більше календарних місяців, однак відповідачем була здійснена затримка у виплаті грошового забезпечення при звільненні в сумі 7 390 грн. лише на 23 дні (з 30.12.2017 по 22.01.2018), тому в цій частині колегія суддів вірно прийшла до висновку про відмову в задоволені позову в цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта стосовно невірного застосування судом першої інстанції нормативного акта при винесенні рішення є помилковим, оскільки при вирішенні вказаної справи застосовуються саме положення Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення частини невиплаченого грошового забезпечення - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

К.А. Бабенко

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2018 року.