Постанова № 75251781, 11.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року справа №805/947/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Гайдара А.В.

Сухарька М.Г.

за участю секретаря судового засідання Борисові А.А.

за участю сторін по справі:

позивач: не з'явився

відповідач: Рибалко М.Л. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов"янської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Голуб В.А.) від 14 травня 2018 року (повний тест рішення виготовлено 14 травня 2018 року в м.Слов'янськ) по справі №805/947/18-а за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Слов"янської міської ради про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Слов"янської міської ради про визнання неправомірними дії щодо відмови в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання; скасування рішення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання №05-60/1-34 від 23.08.2017 року та зобов'язання призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу відповідно до зазначеної заяви.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року адміністративний позов задоволено, визнано неправомірними дії в призначенні щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України; скасовано рішення №05-60/1-34 від 23.08.2017 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України; зобов'язано призначити та виплатити ОСОБА_4, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 12 січня 2017 року; зобов'язано поновити та виплатити щомісячну адресну допомогу відповідно до заяви від 12.07.2017 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було відмовлено в призначенні грошової допомоги, оскільки позивач у період з 27.02.2015 року по 03.04.2015 року не був працевлаштований. Відповідач також зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що згідно п.12 Порядку №505 виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Протягом місяця позивач не звернувся з приводу працевлаштування або інших причин, що вплинули на поновлення виплати.

Позивач, у судове засідання не прибув, хоча вони був належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено,що позивач є громадянином України, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1. Внаслідок проведенням антитерористичної операції у м.Горлівка Донецької області, постійними бойовими діями на території міста позивач разом із дружиною - ОСОБА_5 покинув фактичне місце проживання у м.Горлівка та переїхав до м.Святогірськ Донецької області.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації від 28.10.2014 року №1429001820, позивача взято на облік, як особу яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його дружина ОСОБА_5 (як уповноважений представник сім'ї) у період з 28.10.2014 року по 27.12.2014 року отримували щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 884, 00 грн. на сім'ю та у період з 28.12.2014 року по 27.02.2015 року отримували адресну допомогу зі зменшенням на 50 % у розмірі 442, 00 грн. на сім'ю у зв'язку з не працевлаштуванням. Проте, виплату вказаної допомоги позивачу припинено у зв'язку з подальшим не працевлаштуванням у відповідності до вимог п.7 постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року за № 505.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1, а також довідки №1 від 02.02.2018 року виданої ФОП ОСОБА_6, позивач з 03 квітня 2017 року по теперішній час працює БВ «Смерека» слюсарем-сантехніком.

Позивач 12.07.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Протоколом № 11-32/33 51 від 22.08.2017 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення: призначити (відновити) соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам.

Однак, повідомленням № 05-60/1-34 від 23.08.2017 року відмовлено позивачу в призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на підставі п. 7 Порядку №505, а також у зв'язку з наданням неповної інформації щодо одержання адресної допомоги.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 (далі Порядок № 505), у пункті 2 якого визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до пункту 5 Порядку №505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку).

Пунктом 6 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Згідно п. 7 Порядку №505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що аналіз наведених вище норм Порядку №505 дозволяє дійти висновку про те, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Слід звернути увагу на те, що ані постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015р., ані постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014р. не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно було відмовлено у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 12 липня 2017 року, а тому правомірно задоволено позов.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Посилання відповідача на положення п.12 Порядку №505 судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки у спірних правовідносинах позивач звернувся із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, а не поновлення виплати.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов"янської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року по справі №805/947/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року по справі №805/947/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 11 липня 2018 року.

Повне судове рішення складено 12 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 11 липня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Гайдар А.В.

Сухарьок М.Г.