Постанова № 75251589, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6129/17 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування рішень, визнання недійсними посвідчень, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач, КМДА), в якому, з урахуванням заяв про доповнення позовних вимог, просив:

- зобов'язати КМДА через Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) анулювати посвідчення, видане стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 щодо присвоєння їй вищої кваліфікаційної категорії лікаря за фахом стоматолог-терапевт;

- зобов'язати КМДА через Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) анулювати посвідчення, видане стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 щодо присвоєння йому вищої кваліфікаційної категорії лікаря за фахом стоматолог-терапевт;

- скасувати рішення Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

- скасувати рішення Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

- визнати недійним посвідчення, видане Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

- визнати недійсним посвідчення, видане Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

- зобов'язати КМДА скасувати посвідчення, видане Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

- зобов'язати КМДА скасувати посвідчення, видане Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

- визнати незаконно виданим КМДА, а саме Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

- визнати незаконно виданим КМДА, а саме Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

- анулювати діюче видане КМДА, а саме Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

- анулювати діюче видане КМДА, а саме Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

- стягнути з КМДА завдану моральну шкоду у розмірі 12 268 000,00 грн.;

- стягнути з КМДА завдану матеріальну шкоду у розмірі 253 600,00 грн.;

- стягнути з КМДА на користь Окружного адміністративного суду міста Києва 10% ціни позову, а саме 1 252 160,00 грн.;

- зобов'язати КМДА зобов'язати КНП КДЦ Деснянського району міста Києва зробити перерахунок та повернути кошти, незаконно отримані з бюджету стоматологом ОСОБА_2 як доплату за вищу кваліфікаційну категорію;

- зобов'язати КМДА зобов'язати КНП КДЦ Деснянського району міста Києва зробити перерахунок та повернути кошти, незаконно отримані з бюджету стоматологом ОСОБА_3 як доплату за вищу кваліфікаційну категорію;

- визнати неправомірними дії Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв'язку з незаконним виданням свідоцтв (та присвоєнням) вищої кваліфікаційної категорії стоматологам філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- зобов'язати Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припинити надання медичних послуг стоматологом-терапевтом філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_2;

- зобов'язати Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припинити надання медичних послуг стоматологом-терапевтом філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_3;

- зобов'язати Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припинити завідування стоматологічним відділенням філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_3

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_2.) та ОСОБА_3 (далі - Третя особа-2, ОСОБА_3.) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2017 року залучено до участі у справі комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва (далі - Третя особа-3, Центр), Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа-4, Департамент охорони здоров'я) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані Позивачем дії та бездіяльність КМДА, які полягають у незаконній, на думку останнього, видачі на підставі фальшивих відомостей свідоцтв про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії лікарям КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва, не зачіпають/порушують індивідуально виражені права та інтереси Позивача, а стосуються взаємовідносин його доньки з іншими працівниками центру. Наведене, на переконання суду, свідчить про відсутність причинного зв'язку між заявленими позовними вимогами та підставами позову. Крім того, суд зауважив, що оскарження дій та бездіяльності працівників КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва не може ототожнюватися з діяльністю КМДА як місцевого органу виконавчої влади. Поряд з цим, суд зауважив, що діяльність атестаційної комісії здійснюється при Департаменті охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а відтак позовні вимоги до КМДА є необґрунтованими. Також суд наголосив, що донька Позивача не позбавлена права самостійно звернутися до суду із таким позовом. Окрім наведеного, суд звернув увагу на відсутність належних та допустимих доказів понесення Позивачем моральної та матеріальної шкоди.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому наголошує на тому, що суд не забезпечив розгляд численних заяв та клопотань останнього, а також не витребував документи, необхідні для розгляду справи. Стверджує, що суд не врахував надані Позивачем розрахунки та докази заподіяння моральної та матеріальної шкоди внаслідок протиправних дій третіх осіб. Зазначає, що суд залишив поза увагою, що наданими доказами підтверджується факт незаконного отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтв вищої категорії, чим порушені права та інтереси Позивача, адже якби вказані особи не отримали такі свідоцтва, жодних протиправних дій Треті особи-1 та -2 не здійснювали. Підкреслює, що Департамент охорони здоров'я є структурним підрозділом КМДА, а відтак саме остання є належним відповідачем у справі. Крім того, звертає увагу, що ненадання жодних доказів Відповідачем та третіми особами свідчить, що свідоцтва останніх видані незаконно.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

В установлений судом строк відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.06.2018 року, яке у подальшому було відкладено на 12.07.2018 року.

У судовому засіданні Апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Апелянта про витребування доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 - лікаря-стоматолога-терапевта філії №3 КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва (т. 1 а.с. 223, 224).

Підставами даного позову ОСОБА_1 було визначено те, що між Позивачем та ОСОБА_4 з одного боку, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншого, тривалий час існував конфлікт, спричинений, як стверджує Позивач, протиправними діями Третіх осіб -1 та -2, які мали свій вияв по відношенню до Позивача як пацієнта та до його доньки як до колеги. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, з приводу даних обставин внесені відповідні до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні провадження та здійснюється досудове розслідування.

Крім того, Позивач зазначав, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 отримані без належних на те правових підстав та відповідної освіти на підставі сфальсифікованих документів свідоцтва про присвоєння вищої кваліфікації лікарів, а також останніми здійснюється у межах Центру діяльність без медичної ліцензії на незаконно створених робочих місцях з непридатними для роботи умовами.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст. 4, 5, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Порядку проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.1997 року №359, Положення про Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням КМДА від 13.12.2013 року №2254, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки Позивачем не надано належних та допустимих доказів як порушення прав останнього видачею Третім особам -1 та -2 посвідчень лікарів вищої категорії, так і заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.1997 року №359 Порядком проведення атестації лікарів (далі - Порядок №359) визначено механізм проведення атестації лікарів, яка проводиться з метою оцінки їх професійного рівня та складності виконуваних робіт, відповідності кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам. Атестація лікарів спрямована на удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я усіх форм власності щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Відповідно до п. 1.2 Порядку №359 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, основним завданням атестації є визначення рівня професійної підготовки лікарів, оцінка трудової діяльності, можливості подальшого використання спеціалістів, підвищення їх кваліфікації.

Пунктом 1.5 Порядку №359 визначено, що атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров'я України (Центральна атестаційна комісія), Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, санітарно-епідеміологічних станціях Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Центральній санітарно-епідеміологічній станції на водному транспорті, Центральній санітарно-епідеміологічній станції на залізничному транспорті.

Згідно п. 3.6 Порядку №359 атестаційна комісія виносить своє рішення про присвоєння лікарю-спеціалісту кваліфікаційної категорії на підставі рецензії на звіт, документів, поданих відповідно до п.3.4 та співбесіди зі спеціалістом.

За правилами п. 3.4 Порядку №359 лікарі, які бажають пройти атестацію на присвоєння кваліфікаційної категорії, подають необхідні документи в територіальну атестаційну комісію не пізніш як за два місяці до початку її роботи.

В атестаційну комісію подаються: заява лікаря, звіт про професійну діяльність за останні три роки, затверджений керівником установи, в якій лікар працює, копії дипломів, трудової книжки, сертифіката лікаря-спеціаліста або посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії, якщо таке було видано раніше, свідоцтво закладу освіти або факультету удосконалення лікарів про складання іспиту після закінчення передатестаційного циклу, заповнений атестаційний листок.

Лікарі, які змінювали місце роботи за останні 3 роки, подають звіти також з попередніх місць роботи, затверджені керівниками цих закладів, при цьому загальний термін перерв у роботі має не перевищувати 3 місяців.

Приписи п. 3.7 Порядку №359 кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається атестаційною комісією за трьома кваліфікаційними категоріями, серед яких вища кваліфікаційна категорія присвоюється лікарям-спеціалістам, які мають стаж роботи з даної спеціальності не менше 10 років і високу теоретичну та практичну професійну підготовку згідно з програмою, володіють сучасними методами профілактики, діагностики і лікування хворих за своєю та суміжними спеціальностями.

Відповідно до п. 3.17 Порядку №359 за результатами атестації на присвоєння кваліфікаційної категорії комісія приймає такі рішення: присвоїти кваліфікаційну категорію або відмовити у присвоєнні кваліфікаційної категорії з конкретної лікарської спеціальності.

У разі відмови у присвоєнні кваліфікаційної категорії, на яку претендує лікар, комісія може підтвердити раніше присвоєну категорію чи понизити її.

Якщо атестація відбулася позачергово, час наступної атестації встановлюється у новий п'ятирічний термін.

У п. 5 розділу І Порядку №359 у редакції, яка набрала чинності з 26.02.2016 року, визначено, що атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров'я України (Центральна атестаційна комісія), Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділах з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - атестаційні комісії).

Системний аналіз наведених норм, як вірно підкреслив суд першої інстанції, свідчить, що питання проведення атестації лікарів перебуває у межах площини повноважень відповідних комісії, яка створюється, зокрема, при структурному підрозділі Київської міської державної адміністрації.

На момент виникнення спірних правовідносин саме перейменований з Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на Департамент охорони здоров'я є таким структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що випливає зі змісту затвердженого розпорядженням КМДА від 13.12.2013 року №2254 Положення про Департамент охорони здоров'я (далі - Положення №2254).

При цьому, відповідно до п. 14 Положення №2254, Департамент охорони здоров'я є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, відповідні бланки.

Отже, як вірно підкреслив суд першої інстанції, у межах даного спору належним відповідачем є саме Департамент охорони здоров'я як окремий суб'єкта владних повноважень, а не КМДА, оскільки саме при Департаменті створюється атестаційна комісія, яка присвоює відповідні кваліфікаційні категорії лікарям.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Відтак, на стадії апеляційного розгляду заміна сторони чи залучення другого відповідача у справі унеможливлене процесуальним законом.

Крім того, вирішуючи питання про можливість здійснення перевірки у межах даної судової справи питання правомірності видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчень про присвоєння вищої кваліфікації лікарів, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, як вірно зауважив суд першої інстанції, ефективний спосіб захисту, у розумінні Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, право кожної особи на звернення до суду у випадку, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси є беззаперечним та не може бути піддане сумніву. Водночас, визначені такою особою способи захисту або інші способи, які самостійно можуть визначатися судом, на переконання судової колегії, повинні передусім відповідати підставам позову та його змісту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що питання правомірності видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, породжують виникнення правовідносин виключно між останніми та Департаментом охорони здоров'я, та жодним чином не впливають на права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 як фізичної особи та батька ОСОБА_5, адже спір, як вірно підкреслив суд першої інстанції, виник у зв'язку з протиправною, на переконання Позивача, поведінкою Третьої особи-1 та Третьою особою-2, що, у свою чергу, виключає існування причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та видачею Департаментом охорони здоров'я таким особам посвідчень про присвоєння кваліфікації лікаря вищої категорії.

Твердження Апелянта про те, що ненадання іншими учасниками справи жодних доказів на підтвердження правомірності видачі згаданих посвідчень свідчить про незаконність їх видачі судова колегія вважає безпідставним, адже, як було зазначено вище, підстави даного позову виключають можливість судової перевірки законності їх видачі.

Щодо посилання Позивача на неврахування судом першої інстанції подання останнім всіх необхідних розрахунків, що підтверджує нанесення йому та доньці моральної та матеріальної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

У межах адміністративного судочинства стягнення коштів на відшкодування шкоди можливе у випадку, якщо за наслідками розгляду справи буде встановлено протиправність дій, рішення чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України). Аналогічний висновок випливає й зі змісту ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Натомість, як свідчать матеріали справи (т. 1 а.с. 106-142), завдану ОСОБА_1 та ОСОБА_6 моральну та матеріальну шкоду Позивач обґрунтовує протиправними, на його переконання, діяннями ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Водночас, відсутність причинного зв'язку між діями, рішеннями та бездіяльністю КМДА та відносинами, що склалися між Позивачем та Третіми особами -1 і -2, свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача моральної та матеріальної шкоди.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_8 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування рішень, визнання недійсними посвідчень, стягнення моральної та матеріальної шкоди - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді К.А. Бабенко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 12» липня 2018 року.