Постанова № 75251085, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1553/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О, Троян Н.М

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, суддя Паламар П.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності в розмірі та порядку, передбаченому ст. 97, 99, 100 Закону України "Про національну поліцію", Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втраті працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ від 11 січня 2016 року № 4.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 30.09.1999 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України (міліції), а з 07.11.2015 року по 19.09.2017 року в Національній поліції України.

Наказом № 1402 від 11.08.2016 року призначено службове розслідування за фактом отримання травми підполковником ОСОБА_3.

За результатами службового розслідування за фактом отримання травми підполковником міліції ОСОБА_3 23.08.2016 року складено та затверджено т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_5 висновок, згідно якого травма у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин потиличної ділянки голови та ситуаційного неврозу отримані підполковником міліції ОСОБА_3 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Наказом № 1648 від 19.09.2016 року створено комісію з розслідування нещасного випадку.

На виконання наказу ГУНП в Черкаській області від 19.09.2016 року № 1648 комісією проведено розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.08.2016 року близько 10 год. 00 хв. за результатами якого складено акт форми Н-5* від 21.09.2016 та акт форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 21.09.2016 року №15, у яких комісія прийшла до висновку, що нещасний висновок з підполковником поліції ОСОБА_3 підпадає під дію п. 3.9 "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, як такий, що трапився під час проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час.

Згідно свідоцтва про хворобу від 18.09.2017 року № 299 виданого медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" встановлено факт отримання позивачем травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків та визнано позивача непридатним до служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19.09.2017 року № 251 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №618579 від 10.01.2018 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням службових обов'язків, до 01.02.2019 року. Довідкою серії 12 ААА №007582 від 10.01.2018 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, визначено ступінь втрати працездатності у відсотках - 40 (сорок).

25.01.2018 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.

Відповідно до висновку від 12.03.2018 року затвердженого 19.03.2018 року начальником ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області листом від 19.03.2018 року №29/П-34 повідомило позивача, що у виплаті одноразової грошової допомоги йому відмовлено, у зв'язку з тим, що службі з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області перевірити правильність кваліфікації нещасного випадку, який стався 10.08.2016 року, неможливо, оскільки матеріали розслідування нещасного випадку та його відображення в "Журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків ГУНП в Черкаській області" в службі з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області відсутні.

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно дл ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 97 вказаного Закону порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року №4.

Відповідно до пп. 1 п. 5 розділу І Порядку №4, в якому вказано значення термінів, що визначають випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського - під час виконання службових обов'язків (пункти 1, 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням поліцейським службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 визначають, що днем виникнення права на отримання ОГД є, у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово - лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно з чинним законодавством.

ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно з чинним законодавством.

Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення умов виплати грошової допомоги, згідно з чинним законодавством.

Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно з чинним законодавством.

Керівники Національної поліції (міжрегіональних та територіальних органів поліції) відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно з чинним законодавством.

За правилами п. п. 2, 3, 5 розділу ІІІ Порядку №4 посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи.

Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктом 1 розділу IV Порядку №4 передбачено, фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Згідно абз. 1 п. 2 розділу IV Порядку №4 керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, відповідно до ст. 101 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Таким чином, стаття 101 Закону міститься вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. При цьому, як прямо випливає зі змісту абз. 1 п. 2 розділу IV Порядку №4, у письмовому повідомленні про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в обов'язковому порядку повинні бути зазначені підстави прийняття такого рішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що обґрунтовані підстави відмови у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги з посиланням на положення ст. 101 Закону у листі ГУ НП в Черкаській області відсутні.

Посилання апелянта на те, що відсутній оргигінал акті розслідування нещасного випадку щодо отримання позивачем травми під час виконання службових обов'язків, а вказана подія не зареєстрована в "Журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків ГУНП в Черкаській області", колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Згідно п. 3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов'язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов'язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку ГУ НП в Черкаській області від 12.03.2018 року та листа від 19.03.2018 року №29/П-34 - не наведенні підстави відмови у виплаті ОГД, які передбачені ст. 101 Закону України "Про національну поліцію", а лише зазначено, що фахівцями служби державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУ НП в Черкаській області було встановлено, що службі з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області перевірити правильність кваліфікації нещасного випадку, який стався 10.08.2016 року неможливо, оскільки матеріали розслідування нещасного випадку та його відображення в "Журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків ГУНП в Черкаській області" в службі з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області відсутні.

Вищезазначені акти, як вірно зазначено судом першої інстанції, в установленому законодавством порядку нечинними не визнані та не скасовані, у зв'язку з чим посилання апелянта на їх достовірність є безпідставним, протилежних доказів ніж ті, які наведенні в акті розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 21.09.2016 року та в акті про нещасний випадок форми Н-1* № 15 від 21.09.2016 року відповідачем до суду не надано.

Крім того, на запит адвоката позивача до ГУНП в Черкаській області, останнім надано відповідь листом від 10.04.2018 року № Д-4аз/03/12/11-2018, у якому зазначено, що завірена копія висновку службового розслідування, акти розслідування нещасного випадку що стався з ОСОБА_3 11.08.2016 рокуза формою Н-5* від 21.09.2016 року, та № 15 форми Н-1* від 21.09.2016 року долучені до розділу 4 (архівні матеріали) особової справи останнього.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт встановлення ОСОБА_3 - ІІІ групи інвалідності та причинного зв'язку її отримання пов'язаної з проходженням служби, яка в свою чергу є беззаперечною підставою на право позивача отримати одноразову грошову допомогу.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільк належними та допустимими доказами невідповідність результатів службового розслідування нещасного випадку, що стався ОСОБА_3І, матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанйції правомірно вийшов за межі позовних вимог для належного способу захисту та визнав протиправним і скасував висновок Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, який складений 12.03.2018 року, затверджений керівником Головного управління Національної поліції в Черкаській області 19.03.2018 року, а також відмови у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у листі від 19.03.2018 року №29/П-34.

Щодо посилання апелянта на те, що покладення на ГУ НП в Черкаській області обов'язку зі складення і затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, а також з видачі наказу про виплату такої допомоги є втручанням у дискреційній повноваження відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Отже, законодавець передбачив обов'язок суду зоюов'язати суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладену у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Проте, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі №816/303/16.

Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності в розмірі та порядку, передбаченому ст. 97, 99, 100 Закону України "Про національну поліцію", Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втраті працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ від 11 січня 2016 року № 4.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне судове рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 11 липня 2018 року.