Ухвала суду № 75250938, 03.07.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/294/18

2/0187/183/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Караул О.А. за участю секретаря судового засідання Дудки В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу 187/294/18 за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку ''Приватбанк'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

21.03.2018 до суду звернувся представник ПАТ КБ ''Приватбанк'' ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1, яким просив:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ''Приватбанк'' заборгованість у розмірі 77331,24 грн. за кредитним договором № б/н від 23.02.2006, яка складається з наступного: 9946,05 грн. – заборгованість за кредитом; 63226,56 – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3658,63 грн. – штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1762, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.02.2006 року ПАТ КБ ''Приватбанк'' надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', ''Правилами користування платіжною карткою'' та ''Тарифами Банку'', складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач належним чином не виконує передбачені договором зобов'язання, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року перед ПАТ КБ ''Приватбанк'' утворилась заборгованість у розмірі 77331,24 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9946,05 грн.; 63226,56 – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3658,63 грн. – штраф (процентна складова).

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача в якій він просить суд розглядати справу без його участі, також просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

29.05.2018 до суду надійшов відзив на позов ПАТ КБ ''Приватбанк'' про стягнення заборгованості, поданий представником відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 08.05.2018, посвідчена приватним нотаріусом Кам’янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрована в реєстрі № 569).

У відзиві на позов представник позивача звернув увагу на те, що 27.02.2013 Петриківським районним судом Дніпропетровської області було винесено рішення у справі № 0431/1940/12 за позовом ПАТ КБ ''Приватбанк'' до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. В позовних вимогах банку про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.02.2006 було відмовлено у повному обсязі, у зв’язку зі сплином строку позовної давності. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 по вказаній справі апеляційну скаргу ПАТ КБ ''Приватбанк'' було відхилено, а рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.02.2013 – залишено без змін. Тобто, позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за тим самим кредитом № б/н від 23.02.2006, за яким у стягненні боргу позивачу було відмовлено судами першої та другої інстанції у 2013 році. Вважає, що подана позовна заява не відповідає нормам процесуального та матеріального права, містить недостовірні факти, оскільки в ній міститься інформація про надання відповідачу кредиту у розмірі 10000, 00 грн, натомість в заяві про отримання кредиту зазначається сума 5000,00 грн. Просить суд відмовити банку в позовних вимогах до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

12.06.2018 представник позивача ОСОБА_2 надіслала відповідь на відзив, в якій вказала, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.02.2006 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписавши заяву позичальника Відповідач приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов’язковим. Положеннями договору встановлено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той самий строк. У випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов’язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно, тим самим позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Оскільки правовідносини між сторонами не припинилися, то в порядку ст. 261, ч.1 ст. 1048, ч.1 ст. 599, ч.2 ст. 625 ЦК України, не позбавляє банк нараховувати заборгованість згідно договору та отримання таких сум. Таким чином, кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, зобов’язання залишилося не виконаним,то проценти підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності по кожному платежу.

Разом з тим, 03.07.2018 представник позивача ОСОБА_4 направив до суду, засобами електронного зв’язку, уточнену позовну заяву, в якій зменшив розмір позовних вимог, зазначивши, що позичальник зобов’язання за кредитним договором не виконує, оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було виникла заборгованість по відсоткам, а тому просив:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ''Приватбанк'' заборгованість по відсоткам за договором № б/н від 23.02.2006, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 16.03.2015 по 16.03.2018 у розмірі 21582,92 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_3 також не з’явився в призначене судове засідання, надав заяву в якій просив дану справу розглядати без їхньої з відповідачем участі. Поданий ним відзив підтримав у повному обсязі, просив відмовити ПАТ КБ ''Приватбанк'' в позовних вимогах повністю.

Справа розглядається за формою спрощеного провадження, на підставі наявних доказів.

Суд, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що 23.02.2006 між ПАТ КБ ''ПриватБанк'' та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн., з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Дане підтверджується копією заяви (а.с. 11).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, судом встановлено, що в листопаді 2012 року позивач уже звертався з позовом до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.02.2013 у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ ''ПриватБанк'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв’язку із пропуском строку позовної давності. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 зазначене рішення залишено без змін. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.02.2013 набрало законної сили 15.05.2013.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між сторонами укладався 23 лютого 2006 року, а останній платіж ОСОБА_1 здійснив 19.09.2008 (а.с. 8), після чого грошові зобов’язання за договором не виконував. Кінцевий строк виконання зобов'язання за кредитним договором пов'язувався із терміном дії картки ''Універсальна'', термін картки закінчився в 2008 році і вона була заблокована банком.

Доказів продовження цього строку або користування нею позивачем, суду не надано.

Дані обставини ніким не спростовані, а окрім зазначеного встановлені рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2013 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем заявляються вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23.02.2006 нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 16.03.2015 по 16.03.2018 (а не основної заборгованості та нарахованих відсотків за прострочену заборгованість станом на 31.07.2012., що було предметом розгляду у справі № 0431/1940/12 (провадження 2/0187/53/13), суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 599ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Разом з тим, що стосується нарахування процентів за договором № б/н від 23.02.2006 за період з 16.03.2015 по 16.03.2018, про стягнення яких і просить позивач, подаючи уточнений позов у липні 2018 року, то суд зазначає, що проценти сплачуються щомісячно, позовна давність щодо місячних платежів розпочалася з 19 вересня 2008 року (останній платіж здійснений відповідачем) та закінчилася 19 вересня 2011 року.

За таких обставин, суд не вбачає підстав щодо стягнення відсотків у розмірі 21582,92 грн. на користь позивача, оскільки відсутня сума заборгованості основного боргу на яку повинні й нараховуватися відповідні відсотки. Як зазначалося вже вище, у позивача сплинув строк позовної давності за основною вимогою, що було ухвалено Петриківським районним судом Дніпропетровської області від 27.02.2013.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача зі сплати відсотків за кредитним договором є безпідставним, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

З урахуванням результату розгляду справи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку ''Приватбанк'' (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження вул. Грушевського,1Д в м. Києві, 01001) до ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення заборгованості по відсоткам за договором № б/н від 23.02.2006 - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_5