Рішення № 75250666, 11.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року м.Чернігів Справа № 825/2218/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі-відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку про розмір грошового забезпечення, яка видана на підставі рішення суду від 20.12.2017, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1036 від 28.12.2016. Однак відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що постановою КМУ № 1036 від 28.12.2016 не визначено умов, порядку та розмірі перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки положеннями статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що перерахунок пенсії проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами, що в даному випадку було зроблено позивачем.

Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

02.07.2018 відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено, що до обов’язків органів Пенсійного фонду належить призначання (перерахунок) пенсії після прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України і на підставі документів, надісланих уповноваженим органом. В даному випадку, довідка про розмір грошового забезпечення, яка видана на підставі рішення суду від 20.12.2017, надавалась пенсійному органу позивачем, а не уповноваженою особою. Крім того, надана довідка не відповідає формі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008. Також наполягає на застосуванні строку звернення до суду. Вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки позов подано 05.06.2018, а вимоги стосуються періоду нарахування пенсії з 01.01.2017р. За таких обставин просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.12.2017, яке набрало законної сили 22.01.2018, зобов’язано Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення на посаді начальника Чернігівського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України для перерахунку пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036 та постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (додаток 2 ).

На виконання вказаного рішення суду, Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції позивачу видано довідку про розмір грошового забезпечення від 23.03.2018 № 4.3-217, в якій зазначено, що посадовий оклад начальника посадовий оклад начальника Чернігівського міського відділу КВІ управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області станом на 01.01.2017 року складає 1820 грн.; оклад за військове звання на момент звільнення складав 130 грн.; розмір надбавки за вислугу років на момент звільнення складав 35% від посадового окладу станом на 01.04.2005 та окладу за військове звання; розмір надбавки за особливо важливі завдання на момент звільнення складав 50% від посадового окладу станом на 01.04.2005, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; середній розмір премії складав 82%* від посадового окладу станом на 01.04.2005, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. У примітках зазначено, що розмір премії вказано станом на 01.04.2012 відповідно до постанови КМУ України від 23.04.2012 № 355 (а.с. 14).

03.04.2018 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії, додавши до неї вищевказану довідку.

27.04.2018 отримала відповідь за вих. № 2749/03/А-12, в якій відповідач повідомив, що підстави для перерахунку пенсії відсутні, оскільки постановою КМУ №1036 від 28.12.2016 не визначено умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення. Пенсія, на думку відповідача, виплачується позивачу згідно з чинним законодавством України (а.с. 12-13).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Преамбулою Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Закон № 2262-XII також визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку раніше призначених пенсій є також додаткові документи, подані пенсіонерами.

Як вже встановив суд, на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.12.2017, Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції видано довідку про розмір грошового забезпечення від 23.03.2018 № 4.3-217, яка в подальшому надана позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

При цьому посилання відповідача на те, що довідка не відповідає формі, встановленої додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008, тому не може бути прийнята до виконання, суд вважає безпідставними, оскільки остання видана не відповідно до вказаного Порядку, а на виконання рішення суду, яке, в силу статті 14 КАС України, є обов’язковим для виконання.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2016 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, суд зазначає, що обов’язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб’єктами наділеними владними повноваженнями покладається конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997р. Отже, її положення є обов’язковими для виконання Україною. Статтею 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України до яких відносяться також і пенсійні органи. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а зміни у законодавстві чи інші вказівки щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у рішенні від 22.04.2014 № 21-484/а13.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фону України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, перерахунок та виплата провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

З огляду на приписи наведеної норми, суд відхиляє доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Постанова КМУ № 1036 від 28.12.2016, згідно якої внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1294, набрала чинності 01.01.2017.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач має право на здійснення перерахунку розміру пенсії з 01.01.2017.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з підстав, зазначених у листі від 27.04.2018 та, як наслідок, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2017 на підставі довідки про грошове забезпечення та перерахунок пенсії, виданої Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 23.03.2018 № 4.3-217.

Разом з цим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити виплату різниці пенсії за минулий час згідно діючого законодавства, з огляду на наступне.

Конституція України містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

Вказана позиція послідовно застосовується Верховним Судом у зв'язку із змінами до Конституції України.

У позивача на час розгляду справи відсутній юридичний спір з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині виплати різниці пенсії за минулий час, оскільки пенсія за даним рішенням суду ще не призначена.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторін процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 352,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14027) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з підстав, зазначених у листі від 27.04.2018.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про розмір мого грошового забезпечення від 23.03.2018 № 4.3-217, виданої Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції для перерахунку пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036 та постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 ( додаток 2 ), починаючи з 01.01.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14027, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину сплаченого судового збору в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 11.07.2018.

Суддя І.І. Соломко