Рішення № 75250477, 09.07.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1737/18

РІШЕННЯ

іменем України

09 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області про застосування адміністративно-господарсьвого штрафу № 033815 від 12.04.2018 року щодо притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування штрафу в розмірі 1700 грн.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 березня 2018 року посадовими особами Управління ОСОБА_3 - Франківської області о 15 год. 00 хв. на автомобільній дорозі Н-18 “Івано-Франківськ-Тернопіль” було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки IVECO Eurotech 440е39, державний номерний знак ВХ 3747ВТ, який перебував під керуванням - ОСОБА_4, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки складено Акт № 037285 від 03.03.2018 року, у якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ТТН серія ХМА № 393545 від 03.03.2018 р. вантажовідправник ДП “Славутське лісове господарство”, вантажоодержувач TOB “Уніплит”, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, а саме: “абзацу 3 частини 1 надання послуг з перевезення вантажу без оформлених документів передбачених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме протокол перевірки та адаптації техографа, індивідуальна контрольна книжка водія, порушено Наказ № 340 від 07.06.2010 р. Міністерства транспорту України”.

12.04.2018 року на підставі акту перевірки № 037285 від 03.03.2018, начальником Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області ОСОБА_5 винесено постанову №033815 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у розмірі 1700,00 грн., за не оформлення документів, перелік яких визначений статтями 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за що передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Позивач вважає, що дії щодо складання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 033815 від 12.04.2018 року є протиправними, оскільки позивач не є власником транспортного засобу марки IVECO Eurotech 440е39, державний номерний знак ВХ 3747ВТ. Власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_6, транспортний засіб перебував під керуванням водія - ОСОБА_7, яким здійснювалось перевезення вантажу - деревини, із визначеного в товарно-транспортній накладній пункту навантаження - Хоровицьке лісництво до пункту розвантаження - м. Івано- Франківськ.

Вказує, що згідно товарно-транспортної накладної серія ХМА № 393546 від 02.03.2018 року є перевізником вантажу (деревини) автомобільним транспортом, та є замовником послуг на перевезення у третьої особи, а саме у власника транспортного засобу - ОСОБА_6. Між позивачем та водієм транспортного засобу - ОСОБА_7 відсутні будь які трудові відносини.

У судовому засіданні позивач підтвердив наведені у позові обставини, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, про що надала відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 033815 від 12.04.2018 року щодо притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування штрафу в розмірі 1700 грн. відповідач діяв в межах та у спосіб передбачений чанним законодавством України, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.03.2018 року на виконання наказу № 170 від 22.02.2018 року та у відповідності до направлення на перевірку № 010020 від 01 березня 2018 року посадовими особами Управління ОСОБА_3 Івано-Франківської області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої було складено акт № 037285 від 03.03.2018 року, яким зафіксовано порушення вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме абзац 3 ч.1 Надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме протокол перевірки та адаптації тахографа, індивідуальна контрольна книга водія. Порушено наказ № 340 від 07.06.2010 року Міністерства транспорту України.

Постановою Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №033815 від 12.04.2018 року позивача визнано винним у скоєнні правопорушення та застосовано до нього адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700 грн., за порушення визначене абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно ст.18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок - № 1567).

Згідно зазначеного Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно п. 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він не є перевізником вантажу, а лише замовником транспортних послуг, та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи(та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до п.1.1. договору на перевезення вантажів № 24/09-2017 від 01.03.2017 року, який укладений між TOB “Уніплит” (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник), копія якого міститься в матеріалах справи, встановлено, що за цим договором замовник доручає й надає для перевезення вантажі, а ФОП ОСОБА_1, як перевізник зобов'язується приймати та доставляти в терміни за місцем призначення вантажі, надані TOB “Уніплит”, як замовником перевезень вантажу. Згідно пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору під час перевезення вантажу Перевізник зобов'язаний мати належним чином оформлені документи на автомобіль й інші документи, необхідні йому для перевезення. Цей договір є двосторонньою угодою сторін, за яких позивач, як перевізник зобов'язується виконувати його умови, інші відомості та особи в договорі не зазначені.

Разом з тим, у товарно-транспортній накладній ХМА № 393546 від 02.03.2018 року чітко зазначено перевізника, а саме ФОП ОСОБА_1, ідентифікація транспортного засобу, на якому мають здійснюватись перевезення - IVEKO, держ. № НОМЕР_1 та вантажоодержувача TOB “Уніплит”.

Вказана товарно-транспортна накладна складена на основі вищенаведеного договору та чітко відповідає його умовам.

Отже, з вищенаведених норм та встановлених обставин, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності у нього статусу автомобільного перевізника.

Також, суд вважає доводи позивача щодо ненадання водієві ОСОБА_7 акту № 037285 від 03.03.2018 року для ознайомлення та підпису безпідставним, оскільки відповідно до акту перевірки № 037285 від 03.03.2018 року представниками відповідача зроблено запис згідно п.22 Порядку №1567, а саме зазначено, що водій транспортного засобу з актом ознайомився, від письмового пояснення та підпису відмовився.

Як зазначалося вище, посадовими особами Управління ОСОБА_3 Івано-Франківської області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та встановлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено акт перевірки № 037285 від 03.03.2018 року.

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону № 2344-III стали твердження перевіряючих про відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальної контрольної книжки водія.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення про те, що під час перевірки транспортного засобу марки IVECO Eurotech 440е39, державний номерний знак ВХ 3747ВТ вказаний автомобіль не перебував в русі та знаходився на узбіччі дороги у зв’язку з технічною несправністю, а тому водієм під час перевірки не було надано відповідачу індивідуальної контрольної книжки водія. Зазначив, що у водія на момент проведення перевірки в наявності була індивідуальна контрольна книжка водія, однак водієм ОСОБА_7 не було внесено відповідний запис. Також надав пояснення, що не несе відповідальність за незаповнення водієм індивідуальної контрольної книжки водія.

Суд вважає доводи позивача необгрунтованими та зазначає наступне.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (далі Положення - № 340).

Згідно пункту 1.1 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) , Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Пункт 1.2. Положення № 340 визначає, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Згідно п.1.3. Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до п.6.3. Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Згідно пункту 7.1. Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Пунктом 7.2. Положення № 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 24.06.2010 № 385 (далі – Інструкція).

Відповідно до п.1.4 Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно п.3.3.Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5. Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6. Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Виходячи з положень наведених норм права, водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов’язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу шляхом зберігання впродовж 12 місяців роздруківок даних роботи цифрового тахографу.

Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія.

Також суд вважає твердження позивача про те, що під час перевірки транспортного засобу марки IVECO Eurotech 440е39, державний номерний знак ВХ 3747ВТ вказаний автомобіль не перебував в русі, тому не було законних підстав для перевірки безпідставним, оскільки відповідно до п.14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Позивач не надав суду доказів, які б могли спростувати факт встановлених під час перевірки порушень.

За таких обставин, за відсутності протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що посадовими особами управління Укртансбезпеки в Хмельницькій області було правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 033815 від 12.04.2018 року.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до норм частини 2 статті 2 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Управлінням ОСОБА_3 у Хмельницькій області доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 033815 від 12.04.2018 року, а тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Оскільки позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Зарічанська, 14-А, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, ідентифікаційний код НОМЕР_2).

Відповідач: Управління ОСОБА_3 у Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 липня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_8