Ухвала суду № 75249372, 05.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1229/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

05 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача ОСОБА_1, представниці відповідача ОСОБА_2В, розглянув у відкритому підготовчому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяви позивачки про поновлення строків звернення до суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання поважними причин пропуску строку заявлення вимог до відповідача; зобов’язання відповідача визнати позивачку кредитором АТ «Банк «Фінанси та кредит» та внести суму заборгованості до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Також позивачка просила визнати поважними причини пропуску строку заявлення вимог до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит», зазначаючи про те, що не мала можливості вчасно звернутися до банку із кредиторською вимогою в порядку ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у цей період перебувала за кордоном.

Підставою позову зазначено те, що позивачка як вкладниця АТ «Банк «Фінанси та Кредит», у зв’язку з його ліквідацією, звернулася із заявою до відповідача про надання інформації щодо вирішення заяви про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та просила посприяти їй у включенні в список осіб, які потребують першочергового повернення коштів. Відповідачем відмовлено позивачці у продовженні (встановленого) ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строку для подачі кредиторської вимоги, повідомив, що, у зв’язку з його пропуском, боргові зобов’язання позивачки не можуть бути включені до Реєстру вимог кредиторів. Позивачка не мала можливості своєчасно звернутись до відповідача, оскільки перебувала за кордоном. Відмова відповідача порушує права і свободи позивачки, у зв’язку з чим ОСОБА_3 звернулась із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.04.2018 о 16:00 год.

В судовому засіданні 26.04.2018 представницею відповідача подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування клопотання зазначила, що інформація про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.12.2015, відомості про ліквідація також опубліковано у газеті «Голос України» 23.12.2015. 07.04.2016 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Інформація про затвердження Реєстру розміщена 14.04.016 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на офіційному сайті банку, та у приміщенні банку у доступному для відвідувачів місці. На переконання відповідача, вже 14.06.2016 позивачка могла дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів. Оскільки позовна заява ОСОБА_3 датована 31.03.2018, позивачка звернулась із пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідач звернув особливу увагу на те, що згідно з інформацією одержаною від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 включена до переліку вкладників для отримання відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та 24.11.2015 одержала гарантовану суму відшкодування в розмірі 200000,00 грн., відтак, ще 24.11.2015 позивачка мала інформацію про здійснення ліквідаційної процедури та про завершення строку звернення із кредиторськими вимогами. Також зазначено, що позивачка у своїй позовній заяві самостійно зазначила про те, що про відмову у включенні до реєстру вимог кредиторів їй стало відомо з листів відповідача від 07.07.2016, 21.07.2016, 30.09.2016.

03.07.2018 від представника позивачки надійшла заява про поновлення строку звернення за вх. № 20534, відповідно до якої зазначив, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин. 10.02.2017 Львівським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 813/538/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії.

13.02.2018 представник позивачки у зв’язку з об’єктивними, незалежними від його волі причинами не зміг взяти участі у судовому засіданні у справі № 813/538/17 через перебування на консультації в 5 МКЛ 24.03.3028 у зв’язку з харчовою токсикоінфекцією, що підтверджує відповідною довідкою. Вказана обставина не дала йому можливості повідомити суд про неможливість прибути у судове засідання. Просив поновити процесуальний строк звернення до суду із цією позовною заявою.

В судовому засіданні 05.07.2018 представник позивачки просив задовольнити його заяву.

Представниця відповідача проти цієї заяви заперечила, просила залишити цю позовну заяву без розгляду та задовольнити її відповідне клопотання.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавала.

Суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивачки та представниці відповідача щодо строку звернення до суду із цим позовом, суд вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом чи залишенням позову без розгляду, суд встановив таке.

30.09.2014 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір-заяву № 3010131/113648/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті, про те, що ОСОБА_3 підписанням цього договору-заяви запропонувала Банку розмістити вклад, в банк підписанням цього договору-заяви погодився розмістити вклад на таких умовах: вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок № 2635.6.210761.004 у сумі 20000,00 євро, на строк з 30.09.2014 по 05.10.2015 у порядку та на умовах визначених у цьому договорі-заяві, та у основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», які затверджено згідно з внутрішніми процедурами банку та розміщені для ознайомлення на інформаційних стендах в приміщеннях установ банку та оприлюднені на офіційному сайті банку (а.с.13).

Згідно з меморіальним валютним ордером № 59169 від 30.09.2014 ОСОБА_3 перерахувала кошти на депозитний рахунок згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 № 300131/113648/370-14 в сумі 20000,00 євро, що еквівалентно 328935,20 грн. (а.с.14)

Між тим, постановою Правління Національного банку України № 612 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» від 17.09.2015, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв’язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 17.09.2015 та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким з 18.09.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Судом установлено, що інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 18.09.2015 розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/145-at-bank-finansy-ta-kredyt/2367-zaprovadzheno-tymchasovu-administratsiiu-ta-delehovano-povnovazhe nnia -tymchasovoho-administratora-v-at-bank-finansy-ta-kredyt).

Постановою Правління Національного банку України № 898 від 17.12.2015 відповідно до ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Інформацію про ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 23.12.2015 було розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/145-at-bank-finansy-ta-kredyt/3173-do-uvahy-vkladnykiv-at-bank-finansy-ta-kredyt), а також опубліковано в газеті «Голос України» №242(6242) від 23.12.2015.

З позовних вимог встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до суду про зобов’язання визнання її кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та внесення суми заборгованості до реєстру акцептованих вимог.

Інформація про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» була розміщена 14.04.2016 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/145-at-bank-finansy-ta-kredyt/3994-oholoshennia-pro-zatverdzhennia-reiestru-aktseptovanykh-vymoh-kredytoriv-at-bank-finansy-ta-kredyt) та на офіційному сайті публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (http://www.fcbank.com.ua/news2.php?news=927&vne=6).

Загалом вся інформація щодо банку перебувала у вільному доступі.

Таким чином, дата з якої позивач повинна була б дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів є саме 14.04.2016.

За правилами частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 99 КАС України, в редакції на час звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказані приписи права кореспондують нормам КАС України (чинний).

З врахуванням викладеного, шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом завершився у першій половині грудня 2016 року.

Представником позивачки не надано пояснень чи зверталась позивачка до банку у зв'язку з неповерненням депозиту після 05.10.2015.

До матеріалів справи долучено копії заяв про те, що позивачка 24.06.2016 звернулася до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо надання інформації та одержала на такі відповіді за вих. № 3-131100/8487 від 07.07.2016 та за вих. № 3-131100/8566 від 08.07.2016 (а.с.16, 17).

Так, позивачка звернулась вперше із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/4558/16, який згідно з відомостями КП «ДСС» надійшов до суду 26.12.2016 за вх. № 32410. Ухвалою суду від 27.12.2016 вказану позовну заяву залишено без руху, а ухвалою суду від 24.01.2017 повернуто цю позовну заяву позивачці.

Позивачка повторно звернулася із цією позовною заявою (08.02.2017 за вх. № 2869) до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 10.02.2017 відкрито провадження у справі за № 813/538/17. Ухвалою суду від 13.02.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 13.02.2018 позовну заяву у справі № 813/538/17 залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України у зв’язку з повторною неявкою позивачки у судове засідання.

Із цим позовом позивачка, згідно з відміткою суду, звернулась 02.04.2018 (вх. № 8761).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 45 рішення від 28.10.1998 року у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії").

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 1-9/2011 від 13 грудня 2011 р. № 17-рп/2011, надаючи оцінку конституційності скорочення строків на звернення до суду, серед іншого зазначено, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою, а тому у процесуальних кодексах лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено. Наведені зміни не унеможливлюють ефективного розгляду судових справ, тому не суперечать Конституції України.

З наведеної правової позиції Конституційного Суду України слідує, що наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення позивача до суду з даним позовом).

При цьому згідно ч. 3 ст. 123 КАС України (чинний), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зважає на звернення позивачкою до Львівського окружного адміністративного суду із позовами у справах № 813/4558/16 та № 813/558/17, однак такі подано із пропущенням строку звернення до суду, позивачка при зверненні із цією позовною заявою не надала доказів того, що вона зверталась із відповідними заявами про поновлення строків звернення до суду у межах справ № 813/4558/16 та № 813/558/17.

Звертаючись до суду із цією позовною заявою позивачка просила визнати поважними причини пропуску строку заявлення позовних вимог, в обґрунтування якої покликалась на перебування її за кордоном з грудня 2015 по травень 2016, а також її хворобою.

Факт перебування за кордоном тривалий час, з грудня 2015 по травень 2016 підтвердила відміткою у паспорті та квитками на літак. Так, згідно з долученою до позовної заяви копією паспорта для виїзду за кордон з’ясовано, що на ст. 9 паспорта проставлено відмітку від 30.11.2015 (а.с.21), а квитками на літак від 30.05.2016 та від 31.05.2016 підтверджено, що 30.05.2016 ОСОБА_3 прибула з Нью-Йорку до Варшави та з Варшави до Львова 31.05.2016.

На переконання суду ці документи підтверджують факт перебування позивачки за кордоном, разом з тим не свідчать про неможливість позивачки звернутись із заявою про включення вимог до реєстру акцептованих вимог у 30 денний строк визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд також зважає на покликання позивачки на її хворобу, однак зауважує, що такий факт повинен підтверджуватись відповідним листком непрацездатності, а не випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, датованої 11.10.2010.

Щодо справи № 813/558/17 судом за допомогою КП «ДСС» з’ясовано, що з моменту відкриття провадження у цій справі до залишення такої без розгляду відповідно до ухвали від 13.0.2018, жодних судових рішень стосовно строків звернення до суду не приймалося.

Судом відповідно до ухвали від 13.02.2018 з’ясовано, що позовну заяву у справі залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивачки та її представника у судові засідання.

Щодо доданої представником позивачки довідки від 13.02.2018 про його перебування на консультації в 5 МКЛ із харчовою токсикоінфекцією і неможливістю прибути у судове засідання 13.02.2018 у справі № 813/558/17 суд зважає на викладену обставину, разом з тим зауважує, що вказана довідка не пояснює факту повторного звернення до суду із цією позовною заявою аж 02.04.2018. Крім того, ним не надано пояснень щодо неможливості прибуття у засідання позивачки.

Разом з тим, відсутні будь-які докази того, що позивач був обмежений в отриманні інформації щодо його вкладу після 05.10.2012 (термін вкладу).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. При цьому, як вже зазначалося, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, для поновлення строку звернення до суду, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, відсутність зацікавленості щодо надання пояснень щодо причин пропуску строку звернення до суду, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Матеріалами справи даний висновок не спростовано та зворотного не доведено.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм процесуального права за таких обставин викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 у справі 826/26770/15, від 16.06.2016 у справі № 826/26659/15 та від 17.08.2017 № 826/27513/15.

Питання про повернення судового збору не вирішується, оскільки станом на момент звернення до суду із позовом позивачка була звільненою від його сплати на підставі п. п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись 121-123, 183, п. 5 ст. 240, ст. 248, 256, 294, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду – відмовити.

2. Клопотання відповідача – задовольнити.

3. Позовну заяву ОСОБА_3 (пл. Шашакевича, 1/10, м. Львів, 79000; РНОКПП: НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії – залишити без розгляду.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.07.2018 року.

Суддя Качур Р.П.