Рішення № 75249067, 12.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2736/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунька О.В.,

представника позивача - Кулігіної А.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Бутрик А.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 439972/34220657 від 19.12.2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Альфа-Сталь») звернулося до суду з позовом Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - відповідач або ДФС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №439972/34220657 від 19.12.2017 року;

- зобов'язати ДФСУ зареєструвати податкову накладну №71 від 14.11.2017 року;

- зобов'язати ДФСУ подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що відповідно до приписів п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Альфа-Сталь» було складено податкову накладну №71 від 14.11.2017 року та направлено 30.11.2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції №1 від 01.12.2017 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено. На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Альфа-Сталь» було направлено на адресу ДФС повідомлення від 12.12.2017 року №15, щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, зокрема, копії Договору №2 від 16.01.2017р., рахунку на оплату №1282 від 07.11.2017р., довіреності №461 від 02.11.2017р., видаткової накладної №1268 від 14.11.2017р., ТТН №Р1268 від 14.11.2017р., звіту про операції по рахунку за 14.11.2017р., документів на підтвердження набуття товару ТОВ «Альфа-Сталь»: Договору поставки №ОД№96/ОД/ОД/17 від 10.01.2017р., видаткової накладної №РН6-001241 від 14.11.2017р., ТТН від 14.11.2017р., податкової накладної №1430004 від 14.11.2017р., платіжні доручення № 1040 від 14.11.2017р., №1048 від 15.11.2017р., №1055 від 15.11.2017р. та пояснень. Отже, на думку позивача, було надано усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній №71 від 14.11.2017р. Однак, рішенням комісії ДФС від 19.12.2017 року №439972/34220657 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №71 від 14.11.2017 року. Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 12 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 03 липня 2018 року на 11:00 годину.

27 червня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вхід № 18491/18), згідно якого, відповідач позивні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що позивачем після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної було відправлено засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК. ДФС України звертає увагу суду на недотримання підпункту 1 пункту 6 Критеріїв затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, а саме позивачем не надано документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Таким чином, рішення комісії ДФС України із посиланням на підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування - є повністю обґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до приписів п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Альфа-Сталь» було складено податкову накладну №71 від 14.11.2017 року та направлено 30.11.2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції №1 від 01.12.2017 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено. У квитанції зазначалося про те, що виявлені наступні помилки: «За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:7209. Одночасно позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 Наказу (а.с. 42).

Судом встановлено, що на виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Альфа-Сталь» було направлено на адресу ДФС повідомлення від 12.12.2017 року №15, щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, зокрема, копії Договору №2 від 16.01.2017р., рахунку на оплату №1282 від 07.11.2017р., довіреності №461 від 02.11.2017р., видаткової накладної №1268 від 14.11.2017р., ТТН №Р1268 від 14.11.2017р., звіту про операції по рахунку за 14.11.2017р., документів на підтвердження набуття товару ТОВ «Альфа-Сталь»: Договору поставки №ОД№96/ОД/ОД/17 від 10.01.2017р., видаткової накладної №РН6-001241 від 14.11.2017р., ТТН від 14.11.2017р., податкової накладної №1430004 від 14.11.2017р., платіжні доручення № 1040 від 14.11.2017р., №1048 від 15.11.2017р., №1055 від 15.11.2017р. та пояснення, що підтверджується копіями квитанцій № 1 про збереження документів на центральному рівні.

Водночас, рішенням комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 19.12.2017 року №439972/34220657 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №71 від 14.11.2017 року.

У якості підстави для відмови у реєстрації зазначено: «надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.».

Вважаючи зазначене рішення ДФС України від 19.12.2017 року №439972/34220657 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ТОВ «Альфа-Сталь» є юридичною особою приватного права, що було створено 07.02.2006 року. Профільним видом діяльності підприємства є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49, код УКТ ЗЕД 7209). В рамках вказаного напрямку діяльності реалізується продукція.

Специфіка вказаного виду діяльності полягає в тому, що для реалізації зазначеної продукції ТОВ «Альфа-Сталь» спочатку її закуповує.

Судом встановлено, що між ТОВ «Альфа Сталь» (Постачальник) та фірмою «Автодель» у формі ТОВ (Покупець) було укладено Договір №2 від 16.01.2017 року про продаж певної продукції, а саме Лист х/к 2x1250x2500 (80 кп).

Згідно п.1.1. Договору асортимент, ціна та кількість проданого товару вказується в рахунку-фактурі та видаткових накладних.

На виконання зазначених положень Договору ТОВ «Альфа-Сталь» було виставлено на адресу покупця рахунок №1282 від 07.11.2017р. на оплату Листа х/к 2x1250x2500 (80 кп) у кількості 0,08 тн. на загальну суму 1851,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 308,63 грн.)

З метою реалізації зазначеної продукції ТОВ «Альфа-Сталь» було придбано Лист х/к 2x1250x2500 (80 кп) на загальну суму 156027,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 26004,58 грн.) згідно Договору поставки №ОД№96/ОД/ОД/17 від 10.01.2017 р., що підтверджується видатковою накладною №РН6-001241 від 14.11.2017 р., ТТН від 14.11.2017 р., податкової накладної №1430004 від 14.11.2017 р., платіжними дорученнями № 1040 від 14.11.2017 р., №1048 від 15.11.2017 р., №1055 від 15.11.2017 р.

Оплата вартості поставленої продукції було здійснено покупцем 14.11.2017 р. згідно платіжного доручення №197 від 14.11.2017 р.

У свою чергу, за правилом першої події ТОВ «Альфа-Сталь» було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну №71 від 14.11.2017р. Однак, як встановлено вище, реєстрацію податкової накладної було зупинено.

Судом встановлено, що наведені вище господарські операції у повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується відомостями бухгалтерського обліку (картка рахунку 361).

Реальність виконання зазначених господарських операцій підтверджується також наявною у ТОВ «Альфа-Сталь» власною матеріально-технічною базою загальною (зокрема, автотранспорт, оргтехніка, офісні меблі, устаткування тощо), орендованими приміщеннями (складське, офісне) загальною площею 1619 кв. м., достатнім штатним складом працівників (всього 19 осіб), залишками товару на складі станом на 01.10.2017 р., на суму 10890167,00 грн.

При цьому, як зазначила представник позивача, профільним видом діяльності ТОВ «Альфа-Сталь» займається з 2006 року. За весь час здійснення господарської діяльності жодних зауважень з боку органів ДФС, в т.ч. щодо нереальності (безтоварності) господарських операцій, підприємство не отримувало. Про зазначені обставини, зокрема, свідчать результати останньої планової документальної перевірки, які наявні в матеріалах справи.

Більше того, як зазначив позивач, лише протягом листопада 2017 року ТОВ «Альфа-Сталь» мало інші поставки на вказаного вище контрагента в рамках того ж самого господарського договору, що підтверджується податковими накладними №26 від 16.11.2017 р., №99 від 17.11.2017 р., №129 від 24.11.2017 р., №148 від 30.11.2017 р. При цьому, усі зазначені податкові накладні були зареєстровані ДФС день в день №26 - 16.11.2017 р., №99 - 17.11.2017 р., №129 - 24.11.2017 р., №148-30.11.2017 р.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «Альфа-Сталь» у відповідності до вимог п.п.201.16.1 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №567 від 13.06.2017 року, були подані усі документи, які підтверджують факт реальності вищезазначених господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що реальність зазначених поставок не оскаржена, судові справи щодо визнання-фіктивними зазначених правочинів відсутні.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу документи про походження та рух товару. При цьому, первинні документи оформленні позивачем та його контрагентом, копії яких були надані ДФС України, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі відповідно ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, первинні документи засвідчують факт реальності виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань. Позивач надав відповідачу документи щодо походження та руху товару, які в сукупності підтверджують наявність підстав для реєстрації податкових накладних, а саме: договори поставки, видаткові накладні, платіжні доручення та інше. Перелік наданих документів відповідає переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 року № 567.

Разом з тим, як встановлено судом, 19.12.2017 року позивач отримав від комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, рішення від 19.12.2017 року №439972/34220657, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №71 від 14.11.2017 року.

Як вбачається із змісту квитанції від № 1 від 01.12.2017 року по податковій накладній від 14.11.2017 року №712, контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567.

Зокрема, у квитанції зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:7209, на підставі чого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та запропоновано надати пояснення та/або копій документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Пункт 6 наказу Мінфіну України від 13.06.2017 року №567, яким затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії ) містить у собі визначення двох різних критеріїв.

Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У пункті 1 Вичерпного переліку документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведено вичерпний перелік документів, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, а саме:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 наказу №567: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 наказу №567: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як вбачається із квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом №567.

Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

У пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України зазначено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту. Форма таких рішень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється удень настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд вважає, що відповідачем порушено норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанції від 01.12.2017 року конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також факт того, що зазначені документи були надані контролюючому органу, свідчать про те, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 року №71.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення комісії ДФС України від 19.12.2017 року №439972/34220657 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення комісії ДФС України не відповідає критерію чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно суд вважає доведеним безпідставність та незаконність оскаржуваного рішення ДФС України про відмову у реєстрації зазначеної податкової накладної.

Суд наголошує, що відповідно до положень п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Так, ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на презумцію правомірності рішень платника податку, яка закріплена в статті 4.1 ПК України у випадку, коли є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, пріоритет правомірності рішення залишається за платником податків.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України від 19.12.2017 року №439972/34220657 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 року № 71 прийняте не у спосіб визначений законом, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті б Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії», заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99, п. 25)».

В даному випадку, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2017 року № 71, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 439972/34220657 від 19.12.2017 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 439972/34220657 від 19.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 року № 71.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2017 року № 71.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» (код ЄДРПОУ 34220657) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України протягом 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 12 липня 2018 року.

Суддя С.О. Cтефанов