Ухвала суду № 75249063, 12.07.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

12 липня 2018 рокум. Ужгород№ 807/307/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Дору Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання - Гулай М.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації, в якій просить: визнати нечинним і скасувати пункт 1.1. наказу сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31 січня 2018 року №16-о про зміни до штатного розпису Міжгірської районної лікарні Закарпатської області в частині скорочення посади головного лікаря; прийняти процесуальне рішення про зупинення дії п.1.1. наказу сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31 січня 2018 року №16-о до набрання судовим рішенням по даному позову законної сили.

Ухвалою суду від 04 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

У судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання щодо підсудності даної справи Закарпатському окружному адміністративному суду.

З приводу поставленого питання позивач пояснив наступне. Вказав, що оскаржуваний пункт наказу порушує його особисті трудові права, він не являється державним службовцем, проте посада, з якої його звільнено (головний лікар Міжгірської лікарні) є публічною, а тому вважає, що таку справу слід розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача вказав, що дана справа підсудна Закарпатському окружному адміністративному суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте до суду подано клопотання, в якому останній вказує, що позивачем подано позов до Міжгірського районного суду Закарпатської області в порядку передбаченому ЦПК України з аналогічними позовними вимогами.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку учасників справи встановив наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Вказана позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі №661/2914/16-а, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. по справі №826/20197/13-а та постанові Верховного Суду від 18.06.2018 р. по справі №826/20197/13-а.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1, 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує наказ сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31 січня 2018 року №16-о в частині пункт 1.1. про зміни до штатного розпису Міжгірської районної лікарні Закарпатської області, а саме скорочення посади головного лікаря та вказує, що оскаржуваний наказ сектору охорони здоров'я порушує конституційне право на працю.

Проте, при вивчені матеріалів позовної заяви та доданих документів судом встановлено, що позивач не є державним службовцем, а отже, даний спір не є публічно-правовим, та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зокрема, відповідно до відомостей трудової книжки позивача, останній був прийнятий 17.02.2005 року на посаду головного лікаря Міжгірської районної лікарні та не є державним службовцем.

Оскільки, предметом даного спору є оскарження наказу сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про зміни до штатного розпису Міжгірської районної лікарні Закарпатської області в частині скорочення посади головного лікаря, отже даний наказ впливає на трудові права позивача.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Посада головного лікаря Міжгірської районної лікарні не відноситься до державної служби. Крім того, дія Закону України "Про державну службу" не поширюється на органи охорони здоров'я, оскільки останні не віднесені до органів державної виконавчої влади, що також підтверджується рішенням Міжгірської районної ради Закарпатської області від 22.12.2011 року № 97, Посадовою інструкцією головного лікаря Міжгірської районної лікарні затвердженою начальником відділу охорони здоров'я Міжгірської РДА від 15.10.2015 року, штатним розписом Міжгірської районної лікарні від 14 квітня 2015 року. Окрім цього, позивач в судовому засіданні підтвердив, що він не перебуває на державній службі, а також те, що ним уже подано в порядку ЦПК України позовну заяву до Міжгірського районного суду Закарпатської області, де він також просить визнати незаконним та скасувати наказ сектору охорони здоров'я Міжгірської РДА №16-о від 31.01.2018 р. "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатної чисельності працівників Міжгірської районної лікарні".

Окрім цього позивачем додатково було подано 04.06.2018 року до суду заяву, в якій вказує, що ним було подано 23.05.2018 року позовну заяву до Міжгірського районного суду Закарпатської області про визнання незаконними та скасування наказів сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Зокрема, предметом оскарження є наказ сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 30 січня 2018 року №16-о "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатної чисельності працівників Міжгірської районної лікарні", що є предметом розгляду даної справи.

Сектором охорони здоров'я Міжгірської райдержадміністрації 09.07.2018 року подано до суду клопотання в якому відповідач також вказує, що позивачем подано позовну заяву в порядку цивільного судочинства та провадження у справі за даним позовом відкрито. На підтвердження чого надає копію ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.06.2018 року про відкриття провадження та копію позовної заяви, з якої вбачається, що вимоги останньої є ідентичними заявленим у даній адміністративній справі.

Як випливає із записів у трудовій книжці ОСОБА_2, в ній відсутні відомості про факти прийняття ним присяги перед вступом на посаду головного лікаря Міжгірської районної лікарні, про присвоєння йому відповідного рангу та категорії державного службовця.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що посада, яку обіймав позивач до виникнення спірних правовідносин, не входить до змісту поняття „інша державна служба", оскільки не підпадає під дію Закону України „Про державну службу".

Предметом позову є порушене право позивача у трудових правовідносинах, яке випливає із оспорюваного наказу №16-о від 31.01.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, і повинен розглядатися як трудовий спір в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відтак, суд роз'яснює позивачу про право звернення із даним позовом в порядку ЦПК України до Міжгірського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Положеннями частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, враховуючи, що оскаржуваний наказ впливає на трудові права позивача, які не віднесені до публічної служби, дані позовні вимоги слід розглядати в порядку визначеному ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дана справа не підлягає розгляду впоряду передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, а повинне розглядатися в порядку визначеному Цивільним процесуальним Кодексом України. Отже слід закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу в частині та роз'яснити позивачу право оскарження наказу сектору охорони здоров'я Міжгірської РДА №16-о від 31.01.2018 р. в порядку ЦПК України до Міжгірського районного суду Закарпатської області.

Керуючись статтями 229, 238, 241, 248, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі № 807/307/18 за позовом ОСОБА_2 (90034, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації (90000, Закарпатська область, смт.Міжгір'я, вул..Шевченка, буд.97, код ЄДРПОУ 26325426) про визнання протиправним та скасування наказу в частині.

Роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку визначеному статтею 294 , 295 цього Кодексу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяЮ.Ю. Дору