Рішення № 75248302, 15.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 804/2258/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в якому просить суд: стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 33 386,80 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року його позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказу, рішення атестаційної комісії, поновлення на службі задоволені: визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії №24 ГУНП в Дніпропетровській області від 17.09.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», стосовно ОСОБА_3; визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 14.11.2016 року №323 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_2 старшого інспектора Заводського відділення поліції Кам'янського відділу поліції зі служби в поліції; зобов'язано ГУНП в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора Заводського відділення поліції Кам'янського відділу поліції з 15 листопада 2016 року. Позивач враховуючи положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України, вважає, що має право на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, яке не було виплачено відповідачем при поновленні на роботі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи на 15 травня 2018 року повідомлений належним чином. Надав до суду відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що згідно наказу ГУНП від 17.10.2016 року №323 о/с ОСОБА_2 було звільнено відповідно до п.5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 15.11.2016, а тому період вимушеного прогулу необхідно визначати з 16.11.2016 по 17.05.2017. Таким чином, розрахунок грошового забезпечення за період вимушеного прогулу (з 16.11.2016 року по 17.05.2017 року) з урахуванням утриманих сум податків та внесків становить - 33511,82 грн. Крім того, зазначили, що позивач посилається на норми ч. 3 ст. 235 КЗпП України в частині виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, нормами КЗпП України регулюються трудові відносини саме працівників, а не поліцейських, враховуючи, що ОСОБА_2 в розумінні ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» має правовий статус поліцейського, а тому норми КЗпП не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказу, рішення атестаційної комісії, поновлення на службі задоволені: визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії №24 ГУНП в Дніпропетровській області від 17.09.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», стосовно ОСОБА_3; визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 14.11.2016 року №323 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_2 старшого інспектора Заводського відділення поліції Кам'янського відділу поліції зі служби в поліції; зобов'язано ГУНП в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора Заводського відділення поліції Кам'янського відділу поліції з 15 листопада 2016 року.

Вказана постанова суду набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно по ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260), поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач після поновлення позивача на службі не здійснив та не виплатив належного позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що відповідачем не заперечувалось.

Пунктом 9 розділу І Порядку №260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Визначаючи суму та строки грошового забезпечення, що підлягають відшкодуванню позивачу, за час вимушеного прогулу, суд виходить із норм «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, згідно пункту 15 розділу І якого у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Як вбачається з довідки про доходи Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 19/502 від 20.04.2018 р., загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 16 листопада 2016 року по 17 травня 2017 року становить 34022,18 грн. без утриманих сум податків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 ОСОБА_2. поновлено на службі з 15 листопада 2016 року.

Вимоги позивача щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу саме з 14 листопада 2016 є безпідставна, оскільки позивач був звільнений 15 листопада 2016 року. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 182 робочих днів з 16 листопада 2016 року 2017 року по 17 травня 2017 року (день ухвалення рішення).

Частиною 2 ст.5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підлягає стягненню сума грошового забезпечення за 182 дні вимущеного прогулу у розмірі 34022,18 грн., без урахування сум податків та зборів, згідно наданої довідки.

Суд визначає зазначену суму без утримання податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Доводи відповідача, що позивач має правовий статус поліцейського, а тому норми КЗпП не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, не звільняє відповідача від виплати грошового забезпечення позивачу за час вимушеного прогулу після його поновлення на службі.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ-40108866) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимущеного прогулу у сумі 34022,18 (тридцять чотири тисячі двадцять дві гривні) грн. 18 коп. без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев