Ухвала суду № 75248228, 12.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/2598/17 Провадження №11-кп/773/182/18 Головуючий у 1 інстанції:Корецька В. В. Категорія:ч.1 ст.199 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів – Гапончука В.В., Подолюка В.А.,

з участю секретаря – Лінік Т.В.,

прокурора – Остапчука С.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в:

Даним вироком суду, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого вибивальником відливок ПП «Профмаш», раніше судимого:

-вироком Апеляційного суду Полтавської області від 31січня 2002 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України (в ред. 2001 року), ст. 93 п. «А», ст. 42 (в ред. 1960 року) до позбавлення волі терміном на 15 років з конфіскацією 1/2 частини особистого майна. Звільнений 20 червня 2013 року на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 12 червня 2013 року умовно-достроково (невідбутий термін 2 роки 6 місяців 27 днів)

засуджено:

- за ч. 1 ст. 199 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено обчислювати з моменту його затримання – 21 серпня 2017 року.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов’язання з покладенням на нього наступних обов’язків:

- не відлучатись з місця проживання: м. Мелітополь, просп. 50-річчя Перемоги, 56/21, Запорізької області, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України покладено на прокурора.

Вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 21серпня 2017 року близько 11 год., перебуваючи за адресою: с. Небіжка, вул. Марка Вовчка, 24, Ківерцівського району, Волинської області, де використовуючи необізнаність ОСОБА_3 щодо справжності вищевказаних купюр, вчиняючи дії, направлені на реалізацію свого злочинного умислу на збут підроблених грошей, передав останньому банкноту національної валюти України номіналом 500 грн. зразка 2014 року з серійним № ЗГ 8753917, яку в подальшому ОСОБА_3 надав продавцю ОСОБА_4 при здійсненні розрахунку в магазині «Крамничка», розташованому за адресою: с. Жидичин, вул. Богдана Хмельницького, 3, Ківерцівського району, Волинської області.

Згідно висновку експерта №272 від 22 cерпня 2017 року, банкнота національної валюти України номіналом 500 грн. зразка 2014 року з серійним № ЗГ 8753917 не відповідає встановленому зразку аналогічних банкнот Національного банку України, що перебувають в офіційному обігу на території України, так як виготовлена не у відповідності до вимог, які пред’являються до даного виду об’єкту.

Крім того, 21 серпня 2017 року слідчим СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 в період часу з 17 год. 47 хв. по 19 год.30 хв. в будинку №24 за адресою: с. Небіжка, вул. Марка Вовчка, Ківерцівського району, Волинської області було проведено огляд житлового будинку, де проживає ОСОБА_3 та тимчасово перебував ОСОБА_1, в ході якого в спортивній сумці синього кольору, фірми «Nike», належній останньому було виявлено та вилучено 48 банкнот національної валюти номіналом 500 грн. кожна, а саме: 14 банкнот номіналом 500 грн. зразка 2014 року з серійним номером СГ 3815449, 12 банкнот номіналом 500 грн. зразка 2014 року з серійним номером ЛЗ 1453987, 15 банкнот номіналом 500 грн. зразка 2014 року з серійним номером ЗЗ 1322139, 3 банкноти номіналом 500 грн. зразка 2014 року з серійним номером ГЗ 8753917, 2 банкноти номіналом 500 грн. зразка 2014 року з серійним номером ЛЗ 1132311.

Згідно висновку експерта №277 від 18 вересня 2017 року вищевказані банкноти національної валюти України не відповідають встановленому зразку аналогічних банкнот Національного банку України, що перебувають офіційному обігу на території України, так як виготовлені не у відповідності до вимог, які пред’являються до даного виду об’єкта.

У поданій на вирок апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок незаконним через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 199 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. Міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання змінити на тримання під вартою. Вказує, що судом при призначенні покарання не враховано те, що ОСОБА_1 після умовно-дострокового звільнення на шлях виправлення не став, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій,передбачаючи їх негативні наслідки та бажання їх настання, порушуючи встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України, як частини економічної системи України вчинив тяжкий злочин. Наведе свідчить, що досягнення мети покарання у зазначеному випадку можливе в разі призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу в повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які відносно її задоволення заперечили, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, у зв'язку із повним визнанням ОСОБА_1 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України, судовий розгляд провадження судом першої інстанції відбувся без дослідження доказів щодо фактичних обставин вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, які ніким з учасників судового провадження не оспорювалися. Учасникам судового розгляду роз'яснено зміст ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки її застосування.

Із урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, апеляційною інстанцією не перевіряються.

Діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог статей 50 та 65 КК України, які визначають мету та загальні засади призначення покарань, пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначає покарання у межах санкції статті (частини) статті Особливої частини Кодексу та з врахуванням вимог положень Загальної частини цього Кодексу. При цьому, суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та розмір покарання, суд в цілому дотримався зазначених вимог кримінального закону.

Так, судом враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинення якого не спричинило тяжких наслідків для держави.

До обставин, які обтяжують покарання, суд правильно відніс рецидив злочину, а до пом’якшуючих покарання обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

З достатньою повнотою враховано судом і особу винного, а саме, те, що останній раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята та непогашена, позитивну характеристику обвинуваченого за місцем відбуття злочинів, де за сумлінну поведінку та ставлення до праці неодноразово заохочувався начальником колонії та начальником СПС.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря та психіатра не перебуває.

З видом та розміром призначеного судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні можливості застосування щодо ОСОБА_1 інституту звільнення від покарання з випробуванням, суд відповідно до вимог ст.75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, а саме те, що останній раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята та непогашена, позитивну характеристику за місцем відбуття злочинів, де за сумлінну поведінку та ставлення до праці неодноразово заохочувався начальником колонії та начальником СПС, а також те, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря та психіатра не перебуває,з моменту вчинення злочину ні в чому протиправному помічений не був. Враховано судом і наявність пом’якшуючих покарання обставин.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання за ч. 1 ст.199 КК України, яке не є мінімальним, та про можливість звільнення обвинуваченого, в даному конкретному випадку, від його відбуття на підставі ст.75 КК України із встановленням максимального, трирічного, іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Таке покарання на думку суду апеляційної інстанції є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а перебування під наглядом уповноваженого органу з питань пробації, дозволить здійснювати контроль за його поведінкою.

Доводи прокурора, викладені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання, і підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту оголошення та може бути оскаржена безпосередньою до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді