Рішення № 75247925, 11.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. Справа№805/3767/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. О. Махонько, 2/2)

до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Я. Мудрого, 40)

про визнання дій протиправними, скасування рішення від 3 травня 2017 року № 184 зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області про визнання дій відповідача щодо відмови призначити пенсію за віком протиправними, скасування рішення від 3 травня 2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058.

Ухвалою від 29 травня 2018 року суд позовну заяву позивача залишив без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надати копії доданих до позовної заяви документів для відповідача, зокрема, копію військового білету, належним чином засвідчені копії документів, доданих до позову. 8 червня 2018 року позивач виконав вимоги ухвали суду від 29 травня 2018 року, чим усунув її недоліки. Ухвалою від 11 червня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 805/3767/18-а, задовольнив заяву позивача та визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду. Ухвалою від 11 липня 2018 року суд задовольнив клопотання Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та замінив відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області на правонаступника Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 січня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року. Зазначає, що його трудовий стаж, що дає право на пенсію за віком, становить більш 15 років страхового стажу і відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на пенсію за віком. Позивачем для призначення пенсії за віком відповідачу були надані всі необхідні документи в тому числі і трудова книжка ИТ-1 № 0542050, яка підтверджує трудову діяльність, яка починається з травня 1975 року зі служби в рядах РА. 8 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача і отримав копію рішення від 3 травня 2017 року № 184 про відмову в призначенні пенсії за віком. Згідно цього рішенні позивачу не призначили пенсію за віком, оскільки страховий трудовий стаж становить 10 років 1 місяць 21 день, а для призначення пенсії необхідний стаж не менше 15 років. При цьому, як зазначає позивач, відповідач з надуманих мотивів, не враховує в трудовий стаж період роботи з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року (у графі 4 відсутні посилання на документ згідно якого внесено запис № 2), з 2 лютого 1998 року по 1 травня 1998 року (запис № 20-21 немає печатки), також не зараховують в трудовий стаж період роботи з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року ( запис № 8-9) та з 5 грудня 1993 року по 13 червня 1996 року (запис № 14-15), оскільки є виправлення, не завірені належним чином. Вважає, що такі незаконні, безпідставні дії відповідача по відмові призначити пенсії за віком з 24 січня 2017 року порушили конституційні права позивача та діюче законодавство.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, яким просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з аналізу копії трудової книжки позивача серії ИТ-І № 0542050 від 18 листопада 1977 року встановлено, що записи періодів роботи з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року у графі 4 трудової книжки не містять посилання на документ на підставі якого було внесено запис № 2, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Мінпраці України, Мінгоспа України, Міністерства СЗН України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстровано в Мінгоспі України 18 серпня 1993 року № 110, а саме у графі 4 трудової книжки зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер; записи періодів роботи з 2 лютого 1998 року по 1 травня 1998 року не містять відбитка печатки Державного підприємства «Мел-1», що є порушенням третього абзацу пункту 2.4. Інструкції, а саме запис про звільнення завіряється печаткою; записи періодів з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року та з 5 грудня 1993 року по 13 червня 1996 року містять виправлення, які не завірені належним чином. Отже з аналізу вищевикладеного встановлено, що записи періодів роботи з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року, 2 лютого 1998 року по 1 травня 1998 року, з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року та з 5 грудня 1993 року по 13 червня 1996 року у трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи, які б підтвердили вищезазначені періоди роботи. Крім того, відповідач зазначив, що з метою отримання документів підтверджуючих період зазначений роботи, управлінням на заяви позивача було спрямовано запити до усіх зазначених ним державних структур Азербайджану. На запити управління відповіді не надійшли.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВК № 570494, виданого Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 27 лютого 2009 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами № 2-9 у трудовій книжці серії ИТ-І № 0542050 на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що 28 червня 1977 року позивача було прийнято на роботу у якості робочого в бригаду № 01 до Радгоспу ім. Орджонікідзе. 25 травня 1983 року на підставі наказу від 25 травня 1983 року № 63810 позивач був звільнений у зв’язку з роз’єднанням радгоспів.1 червня 1983 року позивача на підставі наказу від 1 червня 1983 року № 202 було прийнято на роботу та зараховано шофером радгоспу ім. Орджонікідзе. 15 серпня 1988 року на підставі наказу від 15 серпня 1988 року № 142 позивач був звільнений за власним бажанням. Записами № 14-21 у трудовій книжці підтверджується, що 5 грудня 1993 року на підставі наказу № 137 позивач був прийнятий водієм 3класу. 13 червня 1996 року на підставі наказу від 14 червня 1996 року № 63 позивач був звільнений. 2 лютого 1998 року відповідно до наказу від 2 лютого 1998 року № 1К позивач був прийнятий за переведенням водієм «Маза» до Державного підприємства «Мел-1»та 1 травня 1998 року на підставі наказу від 1 травня 1998 року № 7К був звільнений за переведенням.

Судом встановлено, що позивач 24 січня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До заяви були додані заява № 184 від 24 січня 2017 року, копія паспорта ВК 570494, копія ідентифікаційного номеру НОМЕР_1, довідка про військову службу № 02-7947 від 4 листопада 2016 року, копія трудової книжки ИТ-І № 0542050, індивідуальні відомості про застраховану особу від 29 квітня 2017 року. 3 травня 2017 року за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем було прийняте рішення № 184 про відмову в призначенні пенсії позивача. В обґрунтування даного рішення відповідач зазначив, що згідно статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж заявника складає 10 років 01 місяць 21 день. Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.03.1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110 (далі - Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою. Отже, до страхового стажу неможливо врахувати періоди роботи з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року (у графі 4 трудової книжки відсутні посилання на документ на підставі якого внесено запис№2 до трудової книжки) та з 2 лютого 1998 року по 1 травня 1998 року (запис №20-21 в трудовій книжці не завірено печаткою роботодавця). Крім того, до страхового стажу не враховано періоди роботи з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року (запис №8-9) та 5 грудня 1993 року по 13 червня 1996 року (запис №14-15), оскільки у трудовій книжці містяться виправлення, які не завірені належним чином (пункт 2.6. - 2.10. Інструкції). Враховуючи вищезазначене, відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення», цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як передбачено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Як встановлено пунктом 4.7. Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року, оскільки у графі 4 трудової книжки відсутні посилання на документ на підставі якого внесено запис № 2 до трудової книжки та з 2 лютого 1998 року по 1 травня 1998 року, оскільки запис № 20-21 в трудовій книжці не завірено печаткою роботодавця, з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року (запис №8-9) та 5 грудня 1993 року по 13 червня 1996 року (запис №14-15), оскільки у трудовій книжці містяться виправлення, які не завірені належним чином (пункт 2.6. - 2.10. Інструкції) з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами.

Як передбачено частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що при огляді трудової книжки позивача, а саме запису № 8, вбачається, що він має не виправлення, а наведення ручкою графи місяць (06), однак запис 4 повністю підтверджує те, що позивач був прийнятий на роботу саме в червні місяці, записи 9 та 15 не мають ніяких виправлень. Щодо посилання відповідача як на відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, що записи періодів роботи з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року у графі 4 трудової книжки не містять посилання на документ на підставі якого було внесено запис № 2, суд зазначає, що вони зроблені передчасно, оскільки як вбачається з копій матеріалів пенсійної справи позивача, відповідачем 9 лютого 2017 року за вихідним № 1250/02 було направлено до Державного фонду соціального захисту Азербайджанської Республіки запит про витребування довідки про стаж роботи позивача у радгоспі ім. Орджонікідзе з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року та з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року, проте, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, відповідь не була надана.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку що, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії, управління діяло без врахування всіх істотних обставин, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними та скасування рішення відповідача від 3 травня 2017 року № 184 підлягають задоволенню.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача призначити пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає, наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24 січня 2017 року про призначення пенсії, зарахувавши до стажу позивача періоди роботи з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року, з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року, з 5 грудня 1993 року по 13 червня 1996 року, з 2 лютого 1998 року по 1 травня 1998 року.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 21 травня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. О. Махонько, 2/2) до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Я. Мудрого, 40) про визнання дій протиправними, скасування рішення від 3 травня 2017 року № 184 зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Скасувати рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області від 3 травня 2017 року № 184 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2017 року про призначення пенсії, зарахувавши до стажу період роботи з 28 червня 1977 року по 25 травня 1983 року, з 1 червня 1983 року по 15 серпня 1988 року, з 5 грудня 1993 року по 13 червня 1996 року, з 2 лютого 1998 року по 1 травня 1998 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 650 грн.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 11 липня 2018 року. Повне судове рішення складено 11 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.