Рішення № 75247488, 12.07.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2047/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання повторно розглянути заяву та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га, протиправним;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути його заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га, відповідно до вимог законодавства;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га, згідно його заяви від 22.11.2017 № В-15405/0-11957/6.

В обґрунтування позову зазначає, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 по справі № 806/37502/17 відповідач повторно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 21.05.2018 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 20.06.2018.

11.06.2018 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 36-38), в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як при розгляді звернення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти конкретно визначені рішення і фактично надання дозволу, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

В судовому засіданні:

- представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

20.06.2018 в судовому засіданні суд, за згодою учасників справи, перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 року по справі № 806/3750/17, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання повторно розглянути заяву задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га, викладену у листі від 22.11.2017 за №В-15405/0-11957/6-17 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га відповідно до поданих документів та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України (а.с. 25-28).

На виконання вищевказаної постанови, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.10.2017 та листом від 17.04.2018 року № В-15405/0-2103/0/22-18 (а.с. 24), пославшись на Закон України "Про охорону земель" та на мету раціонального використання земельних ділянок, відмовило ОСОБА_1 в наданні дозволу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач через свого представника ОСОБА_3 звернувся 26.10.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вх. № із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільської ОТГ с. Зороків Черняхівського району. Додатками до заяви вказано: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, викопіювання схема розміщення земельної ділянки, копія довіреності від 22.02.2017, копія паспорту ОСОБА_3 (а.с.22-23).

Отже, позивачем було дотримано вимоги ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Судовим рішенням від 14.02.2018 у справі № 806/3750/17 відповідача було зобов'язано повторно розглянути вищевказану заяву та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Повторно відмовляючи позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, відповідач в листі від 17.04.2018 року № В-15405/0-2103/0/22-18 посилається на Закон України "Про охорону земель" та на відсутність земельної ділянки у переліку Головного управління для безоплатної приватизації, однак суд вважає дані посилання при відмові у наданні дозволу хибними, так як вони не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представником позивача також не були названі підстави, передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови в наданні дозволу позивачу для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільської ОТГ с. Зороків Черняхівського району.

Як наслідок відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч положенням Земельного кодексу України, а тому суд розцінює відмову відповідача, оформлену листом від 17.04.2018 року № В-15405/0-2103/0/22-18, протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та посилань представника відповідача, зазначених у письмових запереченнях, на дискреційність їх повноважень стосовно вирішення цього питання, суд зазначає наступне.

Конституцією України, а саме ст. 8 закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив: "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що вимога про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області визначені відповідними законами України та зазначає наступне.

Саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 року по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,6 га, що знаходиться на території Вільської ОТГ с. Зороків Черняхівського району на підставі поданого ним клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, позивачу належить присудити понесені ним судові витрати в сумі 2114,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10020, номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженко, 45, м. Житомир, 10002, код 39765513), задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 17.04.2018 року № В-15405/0-2103/0/22-18, в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га на території Вільської ОТГ с. Зороків Черняхівського району Житомирської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 26.10.2017 та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільської ОТГ с. Зороків Черняхівського району Житомирської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 2114,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк