Рішення № 75247397, 25.06.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

25.06.2018

Номер провадження 2/331/308/2018

ЄУН 331/8388/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Антоненко М.В.,

при секретарі - Андрієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Запорізький електровозоремонтний завод», ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 «Запорізький електровозоремонтний завод», ОСОБА_3 про визнання права власності на 63/400 (шістдесят три/чотирьохсотих) частини квартири АДРЕСА_1 у зв’язку зі втратою правовстановлюючого документу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно свідоцтва про право власності № 54 від 06.02.1995 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належить 63/100 частини АДРЕСА_2 на праві сумісної власності.

Однак, вказане свідоцтво знаходиться у Відповідача, та остання оспорює право власності ОСОБА_1 на її майно, а саме на 63/400 частини квартири АДРЕСА_3, та не пускає до оспорюваної квартири.

ОСОБА_2 «Запорізький електровозоремонтний завод» надав довідку про те, що не може видати дублікат свідоцтва.

Зазначені вище обставини перешкоджають їй захистити свої права в позасудовий спосіб і є підставою для визнання за нею право власності на 63/400 частини квартири АДРЕСА_4, що відповідає приписам ст. 16 ЦК України про право на захист особою свого цивільного права, шляхом визнання за ним права власності на майно.

У судове засідання позивач не з’явився, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Не заперечує проти заочного вирішення справи.

За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 «Запорізький електровозоремонтний завод» ОСОБА_7 не з*явився. Надав суду відзив в якому просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з’явилася, про поважність причин нез’явлення суд не повідомила, відзив не подала, проте належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК У країни фіксування судового процес за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності № 54 від 06.02.1995 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належить 63/100 частини АДРЕСА_2 на праві сумісної власності.

Згідно інформаційної довідки № 8000 від 02.10.2017 р., виданої ОСОБА_2 «Запорізький електровозоремонтний завод»: 30.01.1995 р. відповідно до наказу №54 «Запорізького електровозоремонтного заводу квартиронаймачу ОСОБА_4 та членам його сім’ї: жінці: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочці: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочці: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано право на приватизацію кімнати № 3 площею 15,62 кв.м та частини площі загального користування комунальної квартири № 10 в житловому будинку по вул. І.Франка 43 м. Запоріжжя. Свідоцтво про право власності на житло було оформлено у 2-х екземплярах: один, наданий мешканцям, інший знаходиться в архіві БТІ Запорізької області. Таким чином, надати дублікат неможливо.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. ОСОБА_2 приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Об’єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст.179 ЦК України).

Згідно зі ст.190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визначаються речовими правами.

У постанові Судової палати у цивільних справах ВС від 30.01.2013р. у справі №6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як “право очікування”, є складовою майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомірність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов’язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов’язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов’язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, про визнання права власності.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 258, 259, 280, 281, 282, 284, 285, 355, 292, 294 ЦПК України, ст.ст. 190, 392 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Запорізький електровозоремонтний завод», ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на 63/400 (шістдесят три/чотирьохсотих) частини квартири АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу. ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: М.В.Антоненко