Рішення № 75247376, 12.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1041/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Луцьке ОУПФУ Волинської області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови провести перерахунок пенсії з 01.01.2018 відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України від 07.12.2017 №2240-VIII «Про фінансове забезпечення діяльності народного депутата України» та Закону України «Про статус народного депутата України» та зобов’язання вчинити дії.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 відкрито провадження у даній справі та відповідно до пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (а.с. 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є народним депутатом України VI скликання (2007-2012 роки), перебуває на обліку у Луцькому ОУПФУ Волинської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» з 31.01.2009.

З 01.10.2017 постановою Верховної ОСОБА_2 України «Про фінансове забезпечення діяльності народних депутатів України» від 07.12.2017 № 2240-VIII (далі – постанова № 2240-VIII ) змінено розмір місячної заробітної плати працюючим народним депутатам згідно з розпорядженням голови Верховної ОСОБА_2 України № 850-к від 20.12.2017 «Про оплату праці народних депутатів України у 2017 році».

15.12.2017 позивач звернувся до Луцького ОУПФУ Волинської області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України від 07.12.2017 № 2240-VIII та абзацу 6 частини дванадцятої та частини сімнадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», чинного на час призначення йому пенсії.

Відповідач листом від 03.01.2018 за вих. № 579/П-01 відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав для його проведення.

Позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою, протиправною, прийнятою з порушенням норм Конституції України та законів України. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача. При цьому, звертає увагу суду на пропущення позивачем строку звернення до суду.

Позивач у запереченні на відзив від 02.07.2018 та в доповненні до заперечень на відзив від 09.07.2018 , вказує на те, що в даному випадку відповідач при розгляді його заяви про проведення перерахунку пенсії повинен був керуватися редакцією статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» на дату призначення йому пенсії, оскільки пенсія ОСОБА_1 була призначена відповідно цього Закону до набрання чинності вищевказаних змін. Відтак новий порядок призначення та виплати пенсії, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності змін. Крім цього, внесені зміни до статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Тобто мотиви, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, ідентичні тим, що викладені у позові.

На підставі наведеного просив позов задовольнити у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється народним депутатом України шостого скликання, що підтверджується посвідченням народного депутата України № 463 (а.с. 14).

На даний час позивач перебуває на обліку як пенсіонер в Луцькому ОУПФУ Волинської області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» з 31.01.2009.

15.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Луцького ОУПФУ Волинської області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України від 07.12.2017 № 2240-VIII та абзацу 6 частини дванадцятої, частини сімнадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», діючого на час призначення йому пенсії. При цьому, просив перерахунок пенсії проводити по методиці, діючій на час призначення йому пенсії, враховуючи всю суму заробітної плати, що складається є посадового окладу, з урахуванням усіх доплат та надбавок працюючого народного депутата згідно з законодавством на період перерахунку пенсії (а.с. 17-18).

Листом від 03.10.2018 № 579/П-01 Луцьке ОУПФУ Волинської області повідомило позивача про те, що у зв’язку з набранням чинності з 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п’ятої розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VII, з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про статус народного депутата України».

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», яким передбачено, що пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, в зв’язку з набуттям чинності вищезазначених Законів, норми частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата, втратили чинність.

17.01.2018 за № 15/13-82 (11213) на звернення ОСОБА_1 першим заступником Керівника Апарату Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_3 повідомлено про те, що відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» заробітна плата працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_2 України ади з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, складає станом на: 01.12.2017 – 32000,00 грн., 01.01.2018 – 35240,00 грн. (а. с. 46).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців першого, шостого частини дванадцятої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше 90 відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи нараховуються з усієї суми заробітної плати народного депутата у ОСОБА_2 України.

У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється з усієї суми заробітної плати працюючих народних депутатів з дня виникнення права на перерахунок пенсій без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 20 цього Закону (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) положення частин другої, третьої, п'ятої, шостої, одинадцятої, дванадцятої, тринадцятої, чотирнадцятої, п'ятнадцятої, шістнадцятої цієї статті поширюються також на народних депутатів України починаючи з першого скликання і не можуть бути скасовані чи звужені іншими законодавчими актами.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, згідно з пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VII), у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII внесено зміни до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», яким передбачено, що пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, в зв’язку з набуттям чинності вищезазначених Законів, норми частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата втратили чинність.

При цьому, Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати народним депутатам України.

Вирішуючи питання застосування вказаних вище норм права у часі, суд зазначає, що правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на такий перерахунок.

Враховуючи те, що на момент коли, як вважає позивач, виникло право на перерахунок пенсії, в законодавстві були відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у відповідача не було правових підстав для здійснення її перерахунку.

Також суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 (у справі за заявою «Великода проти України») підтверджено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії». Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України від 07.12.2017 № 2240-VIII та абзацу 6 частини дванадцятої, частини сімнадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», діючого на час призначення йому пенсії, а тому взаємопов’язані позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250, 263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.А. Лозовський