Рішення № 75247119, 05.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року Справа № 804/4030/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербному Д.С., за участі: представника позивача: представника відповідача: Довгополової К.І., Киричека О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" про застосування арешту рахунків платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", в якій просить: застосувати арешт коштів ТОВ "Атлантіс" на розрахункових рахунках згідно з довідкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2017 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено наказ № 141 від 02.02.2018 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. Проте 05.02.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" було відмовлено у допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки, призначеної наказом № 141 від 02.02.2018 року. Вказані дії фактично перешкоджають здійсненню податкового контролю, беручи до уваги що арешт коштів є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, відповідно до приписів ст. 94 Податкового кодексу України позивач просить суд застосувати адміністративний арешт коштів.

Ухвалою суду від 04.06.2018 року провадження у даній справі відкрито, та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, надано пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях на позовну заяву та наголошував, що за приписами п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, проте рішення керівника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06.02.2018 року про застосування адміністративного арешту майна не було перевірено та підтверджено судом. Отже, з урахуванням того, що рішення про застосування адміністративного арешту майна Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято 06.02.2018 року, але не перевірено та не підтверджено судом, підстави для накладення арешту на рахунки в рамках позовного провадження відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (код ЄДРПОУ - 30012937) зареєстровано у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Судом встановлено, що 02.02.2018 року начальником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято наказ №141 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атлантіс», згідно якого призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атлантіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, тривалістю 15 робочих днів, з 05 лютого 2018 року.

Вказаний наказ прийнято на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А. від 06.12.2017 року у справі №757/72884/17-к.

Працівниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 05.02.2018 року здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Атлантіс» з метою проведення перевірки, призначеної наказом № 141 від 02.02.2018 року, та відповідно направлень від 02.02.2018 року №42/28-10-46-17-12, №43/28-10-46-17-12 та №44/28-10-46-17-12.

Проте посадовою особою ТОВ «Атлантіс» - головним бухгалтером Ясіновською О.В. від допуску посадових (службових) осіб Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки відмовлено, про що складено акт № 11/28-10-46-08-30012937 від 05.02.2018 року.

Враховуючи відмову платника податків від проведення позапланової документальної перевірки, 06 лютого 2018 рок в.о. начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято рішення №7503/28-10-46-17-12 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Атлантіс».

Судом встановлено, що 06 лютого 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подавалась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс».

Проте ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року у справі 804/972/18 заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків повернуто в зв'язку з несплатою судового збору.

Аналізуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.78.7 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Відповідно до вимог п. 94.1, 94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Судом встановлено, що наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 141 від 02.02.2018 року як станом на час звернення з даним позовом до суду, так і станом на час розгляду даної справи не скасований.

Відповідно до п.94.3 - 94.6 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Разом з тим, суд зауважує, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, законодавцем визначено різні види арешту, який може бути накладено контролюючим органом, зважаючи на об'єкт такого арешту, яким можуть бути кошти на рахунку платника податків.

Посилання відповідача на необхідність перевіряння судом обґрунтування арешту, що мало б бути здійснено Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби протягом 96 годин з моменту прийняття рішення від 06.02.2018 року № 7503/28-10-46-17-12 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Атлантіс» судом не приймається, оскільки за приписами п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

В даному випадку предметом арешту є кошти на рахунку платника податків, арешт на які не може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, а може бути накладено виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.

Аналогічні особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків визначені у розділі VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року № 632.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо:

1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;

2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;

4) зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим;

5) стягнення коштів за податковим боргом;

6) зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів.

Згідно частини 5 ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Зміст вказаних правових норм свідчить про наявність у контролюючого органу двох альтернативних способів захисту порушеного права, як: звернення із заявою у порядку ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, так і звернення до суду у порядку позовного провадження. При цьому, норми ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають певні процедурні особливості такого звернення, як-то: особливі строки звернення, скорочені строки розгляду тощо. Поряд із цим можливість звернення до суду із відповідною заявою обумовлена безспірністю вимог контролюючого органу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №2а-9460/12/1370.

На підставі викладеного, оскільки з аналізу наведених норм видно, що реалізація права контролюючого органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків, а рішення контролюючий орган в такому разі не зобов'язаний підтверджувати, доводи відповідача є безпідставними.

Також, суд враховує, що позивач вжив усіх належних заходів передбачених законом з метою виконання своїх контрольних функцій, а саме: на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А. від 06.12.2017 року у справі №757/72884/17-к винесено наказ від 02.02.2018 року №141 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атлантіс» та здійснено вихід за податковою адресою з метою проведення перевірки, проте фактично правом на проведення перевірки контролюючий орган не скористався через перешкоджання платника податків.

Звернення з адміністративним позовом є вимушеною дією для виконання ухвали районного суду, а також є встановленим чинним законодавством наслідком невиконання вимог рішення керівника контролюючого органу щодо проведення перевірки.

Обґрунтування відповідача зводяться до того, що згодом ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А. від 06.12.2017 року у справі №757/72884/17-к, якою надано дозвіл на проведення перевірки, буде скасована. Проте суд наголошує, що станом на час розгляду справи ані ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А. від 06.12.2017 року у справі №757/72884/17-к, ані наказ від 02.02.2018 року №141 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атлантіс» не скасовано; ухвалою Апеляційного суду міста Києві від 09.01.2018 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2017 року про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» відмовлено.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби шляхом застосування арешту коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» на розрахункових рахунках згідно з довідкою.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про застосування арешту рахунків платника податків - задовольнити повністю.

Застосувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (код ЄДРПОУ :30012937) на розрахункових рахунках:

26003900696982 в філії ПАТ "ПУМБ" в м. Дніпропетровську;

26000962503781 в ПАТ "ПУМБ";

26000962503963 в ПАТ "ПУМБ";

26002962504432 в ПАТ "ПУМБ";

26003962503625 в ПАТ "ПУМБ";

26003962503841 в ПАТ "ПУМБ";

26003962504527 в ПАТ "ПУМБ";

26004962503828 в ПАТ "ПУМБ";

26004962503828 в ПАТ "ПУМБ";

26004962503828 в ПАТ "ПУМБ", що відкритий у чотирьох валютах: російський рубль, долар США, євро та українська гривня;

26005962503849 в ПАТ "ПУМБ";

26006962503611 в ПАТ "ПУМБ";

26006962506726 в ПАТ "ПУМБ";

26007962503762 в ПАТ "ПУМБ";

26007962504352 в ПАТ "ПУМБ";

26009962503782 в ПАТ "ПУМБ";

26009962504479 в ПАТ "ПУМБ";

26001106026051 в КРИМ. РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Сімферополь;

26001900696844 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";

26031106026002 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";

26001300952328 в ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ АТ ОЩАД м. Одеса;

260412245 в ПАТ "ПУМБ";

26007010276233 в ПАТ "ВОСТОК БАНК";

37511000043428 в Казначейство України (ел. адм. подат.);

26007010276233 в ПАТ "ВОСТОК БАНК", що відкритий у трьох валютах: російський рубль, долар США та євро;

26003000031125 в АТ "Укрексімбанк";

26009000030937 в АТ "Укрексімбанк";

26009000030937 в АТ "Укрексімбанк";

26009000030937 в АТ "Укрексімбанк", що відкритий у трьох валютах: долар США, українська гривня та євро.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 липня 2018 року.

Суддя Р.З. Голобутовський