Постанова № 75246369, 11.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/464/2018(м)

263/8148/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Єдиний унікальний номер 263/8148/17

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар - Сидельникова А.В.

розглянувши у ввідкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області

на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2018 року, у складі судді Кулик С.В.,

у справі за заявою Маріупольської міської ради Донецької області

про визнання спадщини відумерлою,

В с т а н о в и в:

У липні 2017 року Маріупольська міська рада Донецької області (далі – міська рада) звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати спадщину у вигляді ? домоволодіння по вул. Брюллова, 76 в м. Маріуполі, що залишилась після смерті ОСОБА_1, відумерлою; визнати спадщину у вигляді ? домоволодіння по вул. Брюллова, 76 в м. Маріуполі, що залишилось після смерті ОСОБА_2, відумерлою; визнати право власності на ? домоволодіння по вул. Брюллова, 76 в м. Маріуполі за територіальною громадою в особі Маріупольської міської ради.

В мотивування заяви зазначило, що ? частка домоволодіння № 76 по вул. Брюллова у м. Маріуполі належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, ? - ОСОБА_2, на підставі договору купівлі продажу ? частини домоволодіння, ? - ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадкування по закону від 13.06.1986 року.

За даними спадкового реєстру щодо майна померлого 01 січня 1983 року ОСОБА_2, 01 січня 1984 року заведено спадкову справу № 347. Вказана спадкова справа вважається закритою провадженням 27 грудня 1984 року, що відповідає даті видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину, та списана до архіву.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 1986 року , реєстровий № 2-4365, спадкоємцем ? частки майна померлого ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1

Смерть ОСОБА_1 підтверджується записом № 2843 від 12 квітня 2008 року. Станом на 23 травня 2017 року запис про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_1 в Єдиній інформаційній системі нотаріату відсутній.

Заявник зазначає, що спадкоємців на майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2018 року заяву Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою задоволено частково.

Визнано спадщину у вигляді 1/4 частини домоволодіння по вулиці Брюлова,76 в м.Маріуполі, що залишилась після смерті ОСОБА_1, що відкрилась 12.04.2008 року, відумерлою.

Передано у власність територіальної громади м. Маріуполя, в особі Маріупольської міської ради Донецької області, 1/4 частину домоволодіння по вулиці Брюлова, 76 в м. Маріуполі, Донецької області.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, Маріупольська міська рада Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог щодо визнання спадщини у вигляді ? домоволодіння по вул. Брюллова, 76 в м. Маріуполі, яка залишилось після смерті ОСОБА_2 та прийняти нове судове рішення у відповідній частині, яким задовольнити вимоги в частині визнання спадщини відумерлою та передачі її у власність міській раді.

Зокрема зазначило, що судом не враховано, що ОСОБА_1, сину померлого ОСОБА_2, 13.06.1986 року, більш ніж через 3 року з часу відкриття спадщини та 1,5 роки після видачі основного Свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом було видано додаткове свідоцтво на спадщину за законом, де вказано, що спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з ? частини будинку № 76 по вул. Брюллова у м. Маріуполі, яка належала ОСОБА_2 за договором, що узгоджується з п. 135 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиції УРСР від 31.10.1975 року № 45/5.

Заявником було надано достатньо доказів, що ОСОБА_1 успадкував усе спадкове майно ОСОБА_2

Суд першої інстанції безпідставно стверджував про неможливість надати деталізовану інформацію щодо спадкоємців, які звернулись до нотаріальної контори, через їх знаходження в архіві у м. Донецьк, територія якого є непідконтрольною, оскільки суду не може бути відомо про існування таких справ.

Помилковим є висновок суду щодо відсутності даних про можливих спадкоємців, які прийняли іншу частину спадщини після смерті ОСОБА_2, оскільки заявник надав докази отримання усієї спадщини сином ОСОБА_2, ОСОБА_1 згідно додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом.

В судовому засіданні представник Маріупольської міської рад ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 є спадкоємцєм всього спадкового майна після смерті ОСОБА_2 – ? спірного будинку, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо часткового задоволення заяви.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення заяви, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформаційної довідки Маріупольського бюро технічної інвентаризації 1/2 частина домоволодіння №76 по вул. Брюллова в м. Маріуполі належить ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу №2-302 від 28.04.1963 року (а.с. 6).

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №2466 від 18.05.1961 року, був власником 1/2 частини домоволодіння,76 по вул. Брюллова в м. Маріуполі (а.с. 11).

Згідно інформації з Центрального районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану, мається актовий запис про смерть № 06 від 02.01.1983 року ОСОБА_2 який помер 01.01.1983 року (а.с.15, 23).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №2-4365 від 13.06.1986 року, спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2, став його син ОСОБА_1 у вигляді 1/2 частини спадщини. Спадкове майно складається з 1/2 частини житлового будинку з усіма надвірними спорудами за адресою: вул. Брюлова,76 в м. Маріуполь (Жданов) (а.с.15).

Відповідно до копії актового запису про смерть №2843 від 16.04.2008 року, ОСОБА_1 І А. помер 12.04.2008 року, в м. Ярославль, Ярославської області РФ (а.с. 18,19).

Згідно повідомлення Ярославської нотаріальної палати №382 від 24.05.2017 року, станом на 23.05.2017 року запису про відкриття спадкової справи після смерті 12.04.2008 року ОСОБА_1, який зареєстрований на момент смерті за адресою: м. Ярославль, вул. Урицького б. 21, кв.16, немає (а.с. 21).

Відповідно до відповіді з Першої Маріупольської державної нотаріальної контори №833/01/01-09 від 27.02.2018 року, Першою державною нотаріальною конторою 23.01.1984 року, було заведено спадкову справу №347, щодо майна померлого 01.01.1983 року ОСОБА_2

Вказана спадкова справа закрита провадженням 27.12.1984 року за датою видачі свідоцтва про спадщину спадкоємцю померлого ОСОБА_2

Спадкові справи закриті провадженням за 1984 рік, передані для їх подальшого зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву та знаходяться в архівосховищах Донецького обласного державного нотаріального архіву в м. Донецьку, територія якого непідконтрольна Україні.

В наслідок відсутності спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 не можливо надати уточнюючу деталізовану інформацію щодо спадкоємців, які звернулись до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину. (а.с.25)

З відомостей реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на ? частину домоволодіння №76 по вулиці Брюллова в Центральному районі м. Маріуполя зареєстровано тільки за ОСОБА_3.

Частково задовольняючи заяву Маріупольської міської ради Донецької області, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, після смерті ОСОБА_1 і з часу відкриття спадщини, минуло більше дев'яти років, суд прийшов до висновку про визнання спадщини у вигляді 1/4 частину домоволодіння по вулиці Брюлова,76 в м. Маріуполі, що залишилась після смерті ОСОБА_1, відумерлою і передачу її у власність територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області.

Відмовляючи у задоволенні заяви Маріупольської міської ради Донецької області про визнання спадщини відумерлою, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 у вигляді ? частки вказаного домоволодіння, суд першої інстанції виходив з того, що сину померлого, ОСОБА_1, було видано свідоцтво на спадщину за законом, тільки на 1/2 частину спадщини. На час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою, відсутні дані про можливих спадкоємців, які прийняли іншу частину спадщини, після смерті ОСОБА_2 З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час розгляду заяви, не надано достатніх даних необхідних для визнання зазначеною частки спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, відумерлою.

З таким висновком апеляційний суд не може не погодитись виходячи з наступного.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Отже, враховуючи вимоги закону, час відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1, померлого 12.04.2008 року, наявність доказів про неприйняття спадщини після смерті останнього, що підтверджується довідкою Ярославської нотаріальної палати № 382 від 24.05.2017 року про відсутність запису про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення в частині вимог про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_1 та передачі цього майна територіальній громаді.

Доводи апеляційної скарги щодо спадкування ОСОБА_1 усього спадкового майна, яке належало ОСОБА_2, у тому числі ? частки будинку № 76 по вул. Брюлова в м.Маріуполі, є безпідставними та спростовуються свідоцтвом про право на спадщину за законом (додаткове) виданим Першою маріупольською державною нотаріальною конторою 13 червня 1986 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4365, з якого вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 в 1/2 частки спадщини, яка складається з ? частки житлового будинку з відповідними до нього будівлями, розташованого в м.Маріуполі, вул. Брюлова,76. Також зазначено, що на ? частку вказаного спадкового майна свідоцтво про право на спадщину не видано (а.с.15).

Крім того, звертаючись з заявою про визнання спадщини відумерлою (а.с.2-4) заявник зазначив, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді ? частки зазначеного житлового будинку та після смерті ОСОБА_1 – у вигляді ? частки цього будинку.

Даних про те, що ОСОБА_1 прийняв у спадщину ? частку житлового будинку 76 по вул. Брюлова в м.Маріуполі матеріали справи не містять.

Апеляційним судом досліджені матеріали інвентарної справи № 3571 на житловий будинок по вул.Брюлова, 76 в м.Маріуполі, з яких вбачається, що ОСОБА_1 направляв до Маріупольського бюро технічної інвентаризації заяву від 25 вересня 1986 року та свідоцтво про право на спадщину (додаткове), видане на його ім’я 13 червня 1986 року, з проханням зареєструвати на його ім’я нерухоме майно на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину В заяві також зазначено, що свідоцтво про спадщину на ? частку спадкового майна повинно бути видано на ім’я онуки померлого – ОСОБА_5, яка проживала в п. Новомихайлівці, Краснодарського краю, по вул. Морська, 7, і що вона повинна була звернутися також до Жданівського БТІ з відповідною заявою (а.с. 182).

На підставі викладено апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недостатність доказів про відсутність можливих спадкоємців, які прийняли іншу частину спадщини, після смерті ОСОБА_2

Крім того, апеляційний суд зауважує, що згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК слід застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого ч. 2 ст. 1277 ЦК та абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року.

У справах про визнання спадщини відумерлою слід звернути увагу на застосування абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, відповідно до якого правила ст. 1277 ЦК про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК.

Зазначені положення застосовуються, якщо спадщина не перейшла до держави в порядку, передбаченому ст. 555 ЦК УРСР.

Відповідно до положень ст.525 ЦК УССР, в редакції 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до положень ст. 555 ЦК УСРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави.

Таким чином, щодо частки майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 01.01.1983 року, у разі не прийняття її іншими спадкоємцями, підлягає застосуванню положення ст. 555 ЦК УСРСР, який не передбачає визнання спадщини відумерлою.

Доводи апеляційної скарги щодо передчасного висновку суду про неможливість надати деталізовану інформацію щодо спадкоємців, які звернулись до нотаріальної контори, є необґрунтованими, оскільки дана інформація була надана Першою маріупольською державною нотаріальною конторою у своїй відповіді «Про надання інформації» від 19.04.2017 року № 856/01-16 (а.с.25).

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.М.Кочегарова

ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.

Суддя Т.Б.Ткаченко