Постанова № 7524590, 18.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-12/100-7/354-12/257

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"18" січня 2010 р. 11:50                                                                                м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А., секретаря судового засідання Варакута К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»

(пр. Жовтневої Революції, 23/1, кв. 73, м. Севастополь, 99056)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

(вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь, 99014)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001442310/0, №0001452310/0, №0001462310/0 від 22.09.2005.

за участю представників:

позивача – Борисова О.В., довіреність №0130 від 30.12.2009;

відповідача –Чистякової В.В., довіреність №19/10/013 від 26.08.2009.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим” (далі –Позивач), звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі –Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень–рішень від 22.09.2005 №0001442310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 25182,63 грн., у тому числі 16788,42 грн. –основний платіж, 8394,21 грн. – штрафні санкції, №0001452310/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9009,00 грн., із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 4504,50 грн., №0001462310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 6795,59 грн., у тому числі 5403,68 грн. – основний платіж, 1391,91 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.05.2006 відкрите провадження в адміністративній справі № 20-12/100.

Ухвалою суду від 25.09.2006 провадження у справі зупинене на підставі пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до вирішення справи №20-3/202 за позовом Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим”, Приватного підприємства “Сандора”, про визнання угоди недійсною, – до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою суду від 02.09.2009 провадження у справі поновлено.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про зміну позовних вимог, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.09.2005 №0001442310/0, №0001452310/0, №0001462310/0.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмовий відзив на позов /а.с. 48-53/ та заяву, у якій виклав додаткові заперечення на позов /а.с. 128-129/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:          

В період з 01.08.2005 по 19.08.2005 працівниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя проведена планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2005.

За результатами перевірки складений акт №14638/10/23-123/20685365 від 22.08.2005 про результати перевірки додержання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»за період з 01.07.2002 по 30.06.2005 (далі за текстом –акт перевірки) /а. с. 6-38/.

В ході перевірки, зокрема, встановлено:

- порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у не включенні до складу валового доходу у 4 кварталі 2004 року та 1 кварталі 2005 року сум доходу, що надійшли у якості оплати за транспортні послуги та послуги з оренди, надані суб’єктам господарювання у другому та третьому кварталі 2004 року, в період знаходження позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що призвело до заниження валового доходу на суму 42875,29 грн., у тому числі у 4 кварталі 2004 року –на 23706,53 грн., у 1 кварталі 2005 року –на 19168,76 грн. /а.с. 21, 22/;

- порушення позивачем підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у включенні до складу валових витрат сум, сплачених у 4 кварталі 2004 року та у 2 кварталі 2005 року Севастопольському національному університету за навчання Вороновича Антона Станіславовича, - співзасновника Товариства з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим”, що призвело до завищення валових витрат на суму 2230,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2004 року –на 1335,00 грн., у 2 кварталі 2005 року –на 875,00 грн.; порушення позивачем підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у включенні до складу валових витрат у 4 кварталі 2004 року сум надмірно відшкодованих добових по авансових звітах працівників, що призвело до завищення валових витрат у 4 кварталі 2004 року на 72,00 грн. Всього у періоді, що перевірявся, валові витрати завищені на 2302,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2004 року –на 1427,00 грн., у 2 кварталі 2005 року –на 875,00 грн. /а.с. 22, 23/;

- порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що полягає у включенні до складу податкового кредиту у 4 кварталі 2003 року суми у розмірі 16248,00 грн., сплаченої у зв’язку з придбанням корпоративних прав, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, що призвело до завищення податкового кредиту у 4 кварталі 2003 року на 16248,00 грн., що у свою чергу, призвело до завищення від’ємного значення суми податкових зобов’язань на 9009,00 грн., та заниження суми податку на додану вартість за відповідний період на суму 7239,00 грн. /а.с 24-25/;

- порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що полягає у включенні до складу податкового кредиту у 4 кварталі 2003 року суми у розмірі 9549,42 грн., сплаченої Приватному підприємству «Сандора», свідоцтво про державну реєстрацію, засновницькі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані недійсними та скасовані з моменту реєстрації (видачі) рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 02.06.2005 у справі №2-1083/2005, з урахуванням ухвали цього ж суду від 07.02.2006, про роз’яснення рішення від 02.06.2005. Дане порушення призвело до завищення у 4 кварталі 2003 року суми податкового кредиту й заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 9549,42 грн. /а.с. 25-27/.

Внаслідок вказаних порушень позивачем занижений податок на прибуток підприємств на суму 11294,32 грн., у тому числі у 4 кварталі 2004 року - на 6283,38 грн., у 1 кварталі 2005 року –на 4792,19 грн., у 2 кварталі 2005 року –на 218,75 грн. /а.с.19/ та занижений податок на додану вартість у 4 кварталі 2003 року на суму 16788,42 грн., завищене від’ємне значення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у 4 кварталі 2003 року на 9009,00 грн. /а.с. 19/.

На підставі акта перевірки №14638/10/23-123/20685365 від 22.08.2005 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим” прийняті, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення:

-          №0001462310/0 від 22.09.2005 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 6795,59 грн., у тому числі 5403,68 грн. – основний платіж, 1391,91 грн. - штрафні санкції;

-          №0001442310/0 від 22.09.2005 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 25182,63 грн., у тому числі 16788,42 грн. –основний платіж, 8394,21 грн. –штрафні санкції;

-          №0001452310/0 від 22.09.2005 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9009,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4504,50 грн. /а.с. 39-41/.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Як встановлено перевіркою та не оспорюється позивачем, останній у період з 01.07.2002 по 30.09.2004 знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а з 4 кварталу 2004 року –на загальній системі оподаткування.

У 4 кварталі 2004 року та 1 кварталі 2005 року, тобто у період перебування позивача на загальній системі оподаткування, ним одержані доходи від надання транспортних послуг та послуги з оренди у період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Оскільки зазначені доходи одержані під час використання загальної системи оподаткування, на такі доходи поширюється дія підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»й вони підлягають включенню до складу валових доходів на загальних підставах, з урахуванням того, що першою з подій, передбачених підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для позивача є саме дати зарахування коштів від замовників послуг на банківський рахунок та дати оприбуткування готівки в касі платника податку.

З огляду на наведене суд погоджується з висновком відповідача про заниження валового доходу на суму 42875,29 грн., у тому числі у 4 кварталі 2004 року –на 23706,53 грн., 1 кварталі 2005 року –19168,76 грн., внаслідок не включення до нього відповідних сум.

Згідно з абзацем 3 підпункту 5.4.2 пункту 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла у перевіряємий період) до складу валових витрат відносяться витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку.

Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї (пункт 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно засновницьких документів, Вороновичу Антону Станіславовичу належить частка у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»у розмірі 40 відсотків. Інша частка у розмірі 60 відсотків належить його батьку –Вороновичу Станіславу Станіславовичу. Даний факт позивачем не оспорюється.

Таким чином, Воронович Антон Станіславович є пов’язаною особою для Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим».

Доказів перебування вказаної особи у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим” Позивач суду не надав.

Обидва зазначені обмеження, що мають місце у спірних відносинах, виключають правомірність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим” до складу валових витрат сум, сплачених Севастопольському національному університету у 4 кварталі 2004 року та у 2 кварталі 2005 року за навчання Вороновича Антона Станіславовича.

Абзацем першим підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено: до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду (абзац 4 підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Перевіркою встановлено віднесення Позивачем до складу валових витрат сум добових за авансовими звітами працівників, у розмірах, що перевищують встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 N663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»(із наступними змінами і доповненнями), у зв’язку з чим висновок Відповідача про завищення Позивачем валових витрат у 4 кварталі 2004 року на суму 72,00 грн. є обґрунтованим.

Перевіркою встановлено включення Позивачем до складу податкового кредиту у 4 кварталі 2003 року суми у розмірі 16248,00 грн., сплаченої у зв’язку з придбанням у Відкритого акціонерного товариства «Севастопольська автобаза»корпоративних прав –долі у розмірі 51 відсотка Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим”.

На думку позивача, так як товар у вигляді корпоративних прав ним оплачений та одержаний, здійснені витрати підлягають включенню до складу податкового кредиту на підставі пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте, положення пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлюють підстав віднесення тієї чи іншої суми, сплаченої у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту, а лише визначають дату виникнення права на податковий кредит при дотриманні норм цього закону, які встановлюють правила формування податкового кредиту за суттю операцій.

Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла у період спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пункт 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Доходи та витрати від операцій з корпоративними правами відображаються в окремому обліку, визначеному пунктом 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до абзацу 5 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Придбання Товариством з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим” у Відкритого акціонерного товариства «Севастопольська автобаза»- учасника першого Товариства, частки у власному Статутному фонді за своєю правовою природою є операцією з викупу (погашення) корпоративних прав, й у розумінні положення пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права у цій операції не є товаром, а витрати на їх придбання не є валовими витратами у розумінні пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Такий висновок кореспондує з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість.

Так, згідно підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 вказаного Закону не є об’єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оскільки спірна операція (викуп корпоративних прав) не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, у продавця корпоративних прав - Відкритого акціонерного товариства «Севастопольська автобаза»податкові зобов’язання не виникли, і права на виписку податкової накладної із виділенням окремо суми податку на додану вартість, продавець не мав. Така ж позиція викладена у листі Державної податкової адміністрації України від 12.09.2006 N10199/6/16-1515-26.

Видана Відкритим акціонерним товариством «Севастопольська автобаза»на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Бел-Крим” податкова накладна №283 від 30.12.2003 на суму 97488,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 16248,00 грн., юридичної сили не має та не може бути підставою для включення Позивачем суми у розмірі 16248,00 грн. до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідному податковому (звітному) періоді.

В акті перевірки відображений факт включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»до складу податкового кредиту у 4 кварталі 2003 року, на підставі податкової накладної №40 від 01.11.2003, суми у розмірі 9549,42 грн., сплаченої Приватному підприємству «Сандора»/а.с. 25-27/.

В ході судового розгляду судом встановлено:

- рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 02.06.2005 у справі №2-1083/2005, що набрало законної сили, задоволений позов прокурора Ленінського району м. Севастополя та скасоване свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –Приватного підприємства «Сандора», визнані недійсними установчі документи цього підприємства з моменту його реєстрації /а.с. 72/;

- ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя від 07.02.2006, що набрала законної сили, про роз’яснення рішення цього суду від 02.06.2005, роз’яснено: «при визнанні недійсними свідоцтва про державну реєстрацію приватного підприємства «Сандора», виданого 15.09.2003 Ленінською районною державною адміністрацією, за реєстровим номером 04055593Ю0031018, а також свідоцтва платника ПДВ №39513821, виданого 26.09.2003 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя –вони вважаються недійсними з моменту їх видачі»/а.с. 71/;

- рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.08.2006 з урахуванням постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 у справі №20-3/202, визнана недійсною угода б/н від 01.11.2003, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»(ЄДРПОУ 206685365) і Приватним підприємством «Сандора»(ЄДРПОУ 32681626) /а.с. 68-70, 94-98/.

Саме на виконання зазначеної угоди Приватне підприємство «Сандора»виписало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим» податкову накладну №40 від 01.11.2003 на суму 57 296,50 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 9549,42 грн.

Останнє включило суму 9549,42 грн. до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у 4 кварталі 2003 року.

Суд погоджується з висновком, викладеним в акті перевірки, про неправомірність включення суми за податкової накладною №40 від 01.11.2003 до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла у період спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийому робіт (послуг) або банківським документом, що підтверджує перерахунок коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Із змісту підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого Закону вбачається, що необхідною умовою виписки і видачі податкової накладної є реєстрація продавця у якості платника податку на додану вартість, що також підтверджується положенням підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статею 9 цього Закону.

Згідно абзацу першому пункту 2, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністраціі України №165 від 30.05.1997, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (із наступними змінами та доповненнями), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому наданий індивидуальний податковий номер платника податку на додану вартість… Всі складені екземпляри податкових накладних підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати продаж товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 5 даного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою.

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 02.06.2005 у справі №2-1083/2005 встановлено, що власником Приватного підприємства «Сандора»є громадянка Рядинська О.А., яка зареєструвала вказане підприємство на себе як на підставну особу на прохання невстановлених осіб за винагороду, мети здійснювати підприємницьку діяльність, Рядинська О.А., не мала, за юридичною адресою підприємство не знаходилось.

Таким чином, податкова накладна №40 від 01.11.2003 на суму 57 296,50 грн., виписана від імені Приватного підприємства «Сандора»не уповноваженою особою, не має юридичної сили.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.08.2006 з урахуванням постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 у справі №20-3/202, визнана недійсною угода б/н від 01.11.2003, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»(ЄДРПОУ 206685365) і Приватним підприємством «Сандора»(ЄДРПОУ 32681626).

За приписами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Сукупність, встановлених зазначеними рішеннями судів фактів, дає суду підстави зробити висновок про те, що господарські відносини між Позивачем та Приватним підприємством «Сандора», оформлені угодою б/н від 01.11.2003 не створюють правових наслідків для сторін угоди, у тому числі щодо оподаткування, а відтак, і податкова накладна №40 від 01.11.2003, виписана Приватним підприємством «Сандора»не може бути підставою для відображення у податковому обліку Позивача відповідних показників.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку частини третьої статті

160 КАС України 22.01.2010

Згідно з оригіналом

Суддя І.А. Харченко

22.01.2010.