Ухвала суду № 75245644, 12.07.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.07.2018 227/2326/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року. м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря: Верній М.Г.,

прокурора: Філімановського М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 Хабаровського краю, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: Україна Донецька область місто Добропілля вул. Гагаріна, б. 32, кв. 38, що перебувала в РФ за адресою: Московська область місто Домодєдово мікрорайон Вострякової, вул. Залізнична, б. 33, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжньої, має двох малолітніх дітей, непрацюючої, засудженої вироком Домодєдовського міського суду Московської області від 05 квітня 2017 року за ч. 3 ст. 30, п. «Г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ,

ВСТАНОВИВ:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області 14 червня 2018 року надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно засуджено ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 засуджена вироком Домодєдовського міського суду Московської області від 05 квітня 2017 року за ч. 3 ст. 30, п. «Г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі) , що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 знаходиться в ФКУ «Виправної колонії №3 УФСВП по Костромській області, строк відбуття покарання закінчиться 08 листопада 2023 року. Останнє відоме місце проживання в Україні ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з’явився, в клопотанні просить про розгляд вказаного клопотання без участі представника Міністерства юстиції України на підставі ч.1 ст.610 КПК України та направлення копії ухвали суду Міністерству юстиції України для повідомлення Міністерства юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Засуджена ОСОБА_1, яка відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №3 УФСВП Росії по Костромській області», і в судове засідання не викликалась. Із поданої нею заяви вбачається, що остання погоджується на передачу її для відбування покарання в Україні, бо вона є громадянкою України.

Прокурор у судовому засіданні погодився з доводами клопотання Міністерства юстиції України, не заперечував щодо його задоволення, вказавши на можливість визначення покарання ОСОБА_1 у відповідності до законодавства України. за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із врахуванням ч.3 ст.68 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 7 (сім) місяців, без конфіскації майна.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України, виходячи з наступного.

Відповідно до правил ч.1 ст.7 КК України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищенаведене, а також вимоги ч.3 ст.603 КПК України, якими на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ратифікована Україною 22 вересня 1995 року.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 2 статті 1 КПК України регламентовано, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Пунктом b) ч.1 ст.9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Згідно з п.п. а, с, d ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Положеннями ч.ч.3 та 4 ст. 610 КПК України визначено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, передбачених пунктах 1 та 2 даної частини.

За правилами ч.1 ст.610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Судом встановлено, що Міністерством юстиції України на підставі Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та ст. 606 КПК України прийняло рішення про прийняття в Україну громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, для подальшого відбування покарання, призначеного вироком Домодєдовського міського суду Московської області від 05 квітня 2017 року.

У відповідності до вимог ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та ч.2 ст.610 КПК України, Міністерством юстиції України до клопотання долучено всі необхідні документи для його вирішення по суті.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВН №477121, виданим Добропілсььким МВ ГУ МВС України в Донецькій області 08 лютого 2008 року. Місце проживання зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5.

Вироком Домодєдовського міського суду Московської області від 05 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджена за ч. 3 ст. 30, п. «Г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі) з застосуванням ст. 64 КК РФ до позбавлення волі на строк 7 років з відбуванням покарання в виправній колонії загального режиму. Строк відбування покарання їх рахують з 05 квітня 2017 року та зараховано їй в строк відбування покарання період її тримання під вартою з 09 листопада 2016 року по 05 квітня 2017 року включно.

Згідно довідки про вступ вироку в законну силу від 18 травня 2017 року вирок вступив в законну силу 16 травня 2017 року. (а.с.9)

ОСОБА_1 знаходиться в ФКУ «Виправної колонії №3 УФСВП по Костромській області, строк відбуття покарання закінчиться 08 листопада 2023 року.

Засуджена особисто у своїй заяві виявив бажання про переведення її для подальшого відбування покарання у виправну установу, розташовану на території України, громадянином якої вона є.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок Російської Федерації, яким вона засуджена, набрав законної сили, строк, який має відбувати засуджена, становить більше шести місяців, надано нею згоду на передачу засудженої в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було винесено вирок, є злочином, згідно із законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Приводячи вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України і визначаючи статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, суд приходить до висновку, що діяння, за які ОСОБА_1 засуджено вироком Домодєдовського міського суду Московської області від 05 квітня 2017 року за ч. 3 ст.30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, яке кваліфіковане, як замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, при цьому злочин не був доведений до кінця через незалежні від цієї особи обставини, що відповідає ч. 3 ст.15, ч. 2 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Санкцією частини 2 статті 307 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Частинами 2 та 3 стаття 68 КК України передбачено, що за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Оскільки ч. 3 ст. 30 КК Російської Федерації за змістом відповідає ч. 3 ст. 15 КК України, з урахуванням правил ч. 3 ст. 68 КК України, що з огляду на міру покарання, яка призначена російським судом ОСОБА_1 за ч. 3 ст.30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації у виді 7 років позбавлення волі, буде суперечити вимогам частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду, ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч. 3 ст.15, ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років 7 місяців позбавлення волі, що не перевищує двох третин максимального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Санкція ч. 2ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, санкція п. "г" ч. 4 ст. 228.1 КК РФ передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 20 років.

Разом з тим, з урахуванням приписів п.d ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983, щодо не посилювання кримінального покарання засудженої особи, суд, визначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, не визначає такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна, оскільки це суперечить вищевказаним вимогам Конвенції.

Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 відповідно до вироку Домодєдовського міського суду Московської області від 05 квітня 2017 року відраховувати з 09 листопада 2016 року.

В строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно зарахувати термін її перебування під вартою з 09 листопада 2016 року по 05 квітня 2017 року включно.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

На підставі наведеного, керуючись ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.ст.6,9,11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, ст.ст.3,15,68, 307 КК України, ст.ст.369-372, 376, 602, 603 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Домодєдовського міського суду Московської області від 05 квітня 2017 стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6 Хабаровського краю - привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджену за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.3 ст.68 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 7 (сім) місяців, без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1, відраховувати з моменту її фактичного затримання – 09 листопада 2016 року

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 термін її перебування під вартою з 09 листопада 2016 року по 05 квітня 2017 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд, органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України.

Суддя: Л.С. Мацишин