Рішення № 7524499, 20.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.10

                                                                                          Справа№ 29/154

За позовом: приватного підприємства “Артвіт”, м. Львів,

до відповідача:приватного підприємства “Комерційний Центр “Бізнес –Фінанс”, с. Раковець,

про: стягнення 1’178’555,02 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Рісний М.Б. –дов. від 05.09.2007 р.

відповідача:не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства “Артвіт” до приватного підприємства “Комерційний Центр “Бізнес –Фінанс” про стягнення 1’178’555,02 грн. Ухвалою від 14.12.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.12.2009 р. Розгляд справи відкладено на 20.01.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки паливо-мастильних матеріалів №13/01 від 02.03.2009 р. не здійснив оплати за куплений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 893’742,25 грн. Крім того, відповідачу нараховано 13’553,05 грн. пені, 268’122,68 грн. штрафу, 3’137,04 грн. –3% річних.

В судове засідання 23.12.2009 р. представник відповідача не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволено. В судове засідання 20.01.2010 р. представник відповідача не з’явився, повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою повноважного представника. Крім того повідомив, що не може надати відзиву на позовну заяву, оскільки не отримав копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд відхиляє подане клопотання як необґрунтоване з огляду на таке. При поданні позовної заяви позивачем долучено належні докази відправлення позовної заяви, а також розрахунків позову відповідачу, про що свідчать долучені квитанція про оплату поштового відправлення, а також опис вкладення у цінний лист. Крім того, відповідачем отримано ухвалу про порушення провадження у справі 22.12.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №4996730. Таким чином, відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, а тому мав достатньо часу реалізувати своє право на подання заперечень проти позову, а також на ознайомлення з матеріалами справи, проте таким правом не скористався. Суд звертає увагу відповідача на те, що повторне клопотання про відкладення розгляду справи також не обґрунтоване жодними доказами, а тому у суду відсутні підстави визнати причини пропуску судового засіданні поважними.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. За таких обставин суд розцінює подання відповідачем необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи такими, що спрямовані на затягування розгляду справи, а дії відповідача –зловживання процесуальними правами.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки паливо-мастильних матеріалів №13/01 від 02.03.2009 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується передавати покупцю (відповідач у справі) у власність паливо-мастильні матеріали, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та здійснити їх оплату при умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 929’542,27 грн., про що свідчать наступні документи:

-          накладна на відвантаження ТВВВ №255 від 10.09.2009 р. на суму 152’231,00 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №257 від 11.09.2009 р. на суму 85’611,00 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №267 від 17.09.2009 р. на суму 45’695,00 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №268 від 18.09.2009 р. на суму 37’939,00 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №275 від 23.09.2009 р. на суму 88’216,50 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №279 від 24.09.2009 р. на суму 116’965,76 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №283 від 28.09.2009 р. на суму 18’292,00 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №289 від 30.09.2009 р. на суму 48’431,26 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №294 від 01.10.2009 р. на суму 82’161,74 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №299 від 06.10.2009 р. на суму 40’180,01 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №300 від 07.10.2009 р. на суму 79’463,50 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №302 від 09.10.2009 р. на суму 37’538,00 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №304 від 13.10.2009 р. на суму 48’476,00 грн.,

-          накладна на відвантаження ТВВВ №305 від 14.10.2009 р. на суму 48’341,50 грн.

Зазначені паливо-мастильні матеріали були отримані відповідачем на підставі довіреностей НБЙ №732301 від 01.09.2009 р., НБЙ №732307 від 01.10.2009 р.

Сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, заборгованість відповідача станом на 01.11.2009 р. за Договором становить 899’662,25 грн.

Доказів сплати 893’742,25 грн. відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що покупець (відповідач у справі) зобов’язаний оплатити товар згідно з накладними на відпущення товару, оформлених відповідно до Договору впродовж 3 банківських днів з моменту підписання вказаних накладних. Таким чином, оскільки відповідач прийняв товар від позивача, не здійснив оплати за нього у визначений договором строк, відповідач порушив узяті на себе зобов’язання в частині оплати товару, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 893’742,25 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 3’137,04 грн. –3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з п. 8.2 Договору за прострочення оплати або неповної оплати покупець (відповідач у справі) зобов’язується сплатити на користь постачальника (позивач у справі) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє за відповідний період, за кожен день прострочення. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13’553,05 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, пунктом 8.4 Договору передбачено, що у випадку виникнення у покупця заборгованості перед постачальником, розмір котрої перевищує 50% від загальної ціни окремої партії товару, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30 відсотків від розміру заборгованості. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 268’122,68 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Комерційний центр "Бізнес-Фінанс" (адреса: с. Раковець, Пустомитівський район, Львівська область, 81164; код ЄДРПОУ 22364205) на користь приватного підприємства "Артвіт" (адреса: вул. Хімічна, 4, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 13831234) 893’742,25 грн. основного боргу, 3’137,04 грн. –3% річних, 13’553,05 грн. пені, 268’122,68 грн. штрафу, 11’785,56 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя