Ухвала суду № 75244446, 12.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" липня 2018 р. Справа№ 911/248/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Айсберг ЛТД-А" про відвід судді Пантелієнка В.О.

у справі №911/248/16 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" та Державного підприємства "Український карантинний розсадник"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (Коваленко Олени Миколаївни)

про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі

в межах справи №Б8/132-12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А"

до боржника Державного підприємства "Український карантинний розсадник"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2018 у справі №911/248/16 відмовлено повністю у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" та Державного підприємства "Український карантинний розсадник", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (Коваленко Олени Миколаївни), про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 21.05.2018 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Також до апеляційної інстанції звернулось Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2018 у справі №911/248/16, в якій просив суд скасувати ухвалу суду повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов першого заступника прокурора Київської області в повному обсязі.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Київської області та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та призначено їх до розгляду на 09.07.2018.

09.07.2018 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ "Айсберг ЛТД-А" надійшла заява про відвід судді Пантелієнка В.О., яка мотивована тим, що суддя Пантелієнко В.О. вже приймав участь у розгляді справи №Б8/132-12, як головуючий суддя та доповідач і ухвалював у цій справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015, а тому у нього може існувати заздалегідь сформована позиція щодо обставин справи та позицій сторін у ній.

Відповідно до п. п. 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Колегія суддів у складі: Пантелієнка В.О. (головуючий суддя), Майданевича А.Г., Чорної Л.В. дійшла висновку про необґрунтованість заяви про відвід, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 провадження у справі № 911/248/16 зупинено, а зазначену справу передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" про відвід судді Пантелієнка В.О. передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Згідно з п. п. 7, 11 ст. 39 ГПК України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід судді Пантелієнка В.О. у справі № 911/248/16, дійшла висновку про його необґрунтованість, з огляду на наступне.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У рішенні у справі "Олександр Волков проти України" зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Згідно зі ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

У рішенні у справі "Білуха проти України" зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Як уже було зазначено, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, згідно з п. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Проаналізувавши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А", колегія суддів дійшла висновку, що основною підставою для відводу на думку відповідача 1 є те, що суддя Пантелієнко В.О. вже брав участь у вирішенні даного спору і у нього може існувати заздалегідь сформована позиція щодо обставин справи та позицій сторін у ньому, що в свою чергу може позначитись на неупередженості при розгляді апеляційних скарг Прокуратури та Міністерства.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Судом з'ясовано, що ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 припинено касаційне провадження за касаційними скаргами Першого заступника прокурора Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 (Пантелієнка В.О.-головуючий суддя, судді: Гарник Л.Л., Доманської М.Л.) у справі № Б8/132-12.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" про відвід судді Пантелієнка В.О. суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки наведені позивачем доводи у розумінні ст. ст. ст. 35, 36 ГПК України не можуть бути підставою для відводу судді.

Керуючись ст. ст. 35, 38-40 234 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" про відвід судді Пантелієнка В.О. у справі № 911/248/16 відмовити.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов