Постанова № 75244355, 10.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/19521/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шубак М.І. адвокат, представник згідно ордеру серії ЛВ №079183 від 19.02.18

від відповідача-1: Малярчук Т.В. довіреність № 353 від 17.01.18

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року (повний текст складено 04.05.2018 р.)

у справі № 910/19521/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс"

до: 1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.Національний банк України

2. Національне антикорупційне бюро України

про визнання права, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №910/19521/17 у задоволенні позову ТОВ "Софт-Альянс" відмовлено (а.с. 175-183).

17 травня 2018 року ТОВ "Софт-Альянс" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №910/19521/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ "Софт-Альянс" до ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Картсервіс Плюс" про визнання права задовольнити, а саме: визнати право ТОВ "Софт-Альянс" вимагати від ТОВ "Картсервіс Плюс" сплати суми боргу за кредитним договором від 09.02.2012 № 4К12048И в розмірі 821 134 173,87 грн., який ТОВ "Софт-Альянс" сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" за ТОВ "Картсервіс Плюс" та визнати відсутнім у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимагати від ТОВ "Картсервіс Плюс" сплати суми боргу за кредитним договором від 09.02.2012 № 4К12048И у розмірі 821 134 173,87 грн. який ТОВ "Софт-Альянс" сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" за ТОВ "Картсервіс Плюс".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Софт-Альянс" у справі № 910/19521/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2018 року у справі № 910/19521/17 апеляційну скаргу ТОВ "Софт-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 р. у справі № 910/19521/17 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

07 червня 2018 року від ТОВ "Софт-Альянс" надійшла заява про усунення недоліків.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2018 року у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі № 910/19521/17 та призначення справи до розгляду, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

11 червня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19521/17, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі № 910/19521/17 призначено на 10 липня 2018 року.

У судовому засіданні 10 липня 2018 року представник ТОВ "Софт-Альянс" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник ПАТ "КБ "Приватбанк" у судовому засіданні 10 липня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники ТОВ "Картсервіс Плюс", Національного банку України та НАБУ у судове засідання 10 липня 2018 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" чином, що підтверджується довідкою про причини повернення поштового відправлення та повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411621809334, 041122993473.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників відповідача-2 та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

08 листопада 2016 року між ТОВ "Софт-Альянс" (далі - позивач), як поручителем та ПАТ "КБ "Приватбанк" (далі - відповідач-1), як кредитором Договір поруки № 4К12048И/П, відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем за виконання TOB "Картасервіс Плюс" (відповідач-2, боржник) своїх зобов'язань за Кредитним договором від 09.02.2012 року № 4К12048И (далі - Кредитний договір-1) та Кредитним договором від 23.07.2012 року № 4К12213И (далі - Кредитний договір-2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору (а.с. 15).

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Відповідно до п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 Договору поруки).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.07.2016 року, укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

Позивач зазначає, що 09.11.2016 р. згідно Договору поруки № 4К12048И/П від 08.11.2016 р. він перерахував відповідачу 821 134 173,87 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 15 від 09.11.2016 р. з призначенням платежу: "исполнение обязательств по кред.договору №4К12048И від 09.02.12 согласно договора поручительства № 4К12048И/П від 08.11.16" (а.с. 16).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем виконано 09.11.2016 р. зобов'язання відповідача-2 (боржника) за кредитним договором №4К12048И, тому, за доводами позивача, відповідно до ст.ст. 512, 514, 556 ЦК України до нього перейшли права кредитора у зобов'язанні в межах сплаченої суми. Проте відповідачі не визнають факт погашення боргу відповідача-2 та факт переходу до позивача права вимоги за вищевказаним кредитним договором, тому таке право підлягає захисту у порядку ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У апеляційній скарзі позивач, разом із доводами аналогічними до тих, що викладені у позовній заяві також зазначає, що відповідачем-1, в порушення п.п. 8, 10 договору поруки, не передано позивачу копій документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, що на думку позивача свідчить про невизнання відповідачем-1 обставин, пов'язаних з виконанням зобов'язань за кредитним договором, чого на думку позивача, судом першої інстанції не враховано. Також апелянт зазначав про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів повного виконання зобов'язань позивачем, оскільки відповідач у відзиві на ці обставини не посилався.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя (ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; /…/. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Така вказівка на подію визначена сторонами у п.10 Договору, відповідно до якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону та будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За змістом ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, достатніх для встановлення того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Також матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем-1 майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання ТОВ "Картсервіс Плюс" та його точного обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу-1.

При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. При цьому у частині 2 визначено вимоги до змісту відповідного клопотання.

Частинами 2, 4 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Матеріали справи клопотань позивача про витребування у будь-кого з відповідачів доказів на підтвердження обсягу зобов'язань відповідача-2 перед відповідачем-1 на 09.11.2016 р. та письмових повідомлень про неможливість самостійного їх подання - не містять. При цьому надана позивачем копія платіжного доручення може свідчити лише про факт оплати відповідної суми коштів, а не обсягу зобов'язань відповідача-2 перед відповідачем-1.

При цьому ч. 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апелянта про недотримання судом норм процесуального права в частині оцінки доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однак, позивачем не доведено, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Відсутність доказів, які давали б можливість встановити повний обсяг зобов'язань відповідача-2 перед відповідачем-1 станом на визначену у платіжному дорученні №15 від 09.11.2016 р. дату, а також того, що позивачем повністю виконано забезпечені порукою зобов'язання на 09.11.2016 р. свідчить про відсутність підстав вважати те, що право позивача заперечується або порушується відповідачем-1.

При цьому, Відповідачем-1 не заперечується факт укладення Договору поруки №4К12048И/П від 08.11.2016 р., отримання коштів від позивача у розмірі 821134173,87 грн. на підставі платіжного доручення №15 від 09.11.2016р., а також не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки.

Крім того у матеріалах справи взагалі відсутні докази заперечення відповідачем-2 прав позивача, з метою захисту, яких останній звернувся до суду з даним позовом.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте позивачем на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних та достатніх доказів надано не було.

Матеріали справи не містять будь-яких вимог до будь-кого з відповідачів, чи вимог будь-кого з відповідачів до позивача з яких можливо було б встановити факт порушення чи невизнання прав позивача у вказаних правовідносинах.

Отже, позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено факту порушення або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі за визначених позивачем обставин.

При цьому викладені у позовній заяві посилання на те, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є визнання права, тому позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, не заслуговують на увагу, оскільки позов про визнання права може бути подано щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто прийняттям рішення про визнання права повинен вирішуватися спір по суті, а не встановлюватися факти, якими не завершується вирішення спору та не відбувається поновлення порушених прав позивача.

Разом з тим, заявлені вимоги позивача є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій господарській справі.

Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлені позивачем вимоги можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги не призводять до поновлення права позивача, яке на його думку порушено.

Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 р. у справі №910/14036/17 та від 27.02.2018 р. у справі №910/14539/17.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №910/19521/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №910/19521/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №910/19521/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №910/19521/17 залишити без змін.

3. Справу №910/19521/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 11.07.2018 р.