Постанова № 75244317, 10.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/21076/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Олександрівської клінічної лікарні м. Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.03.2018 (повний текст складено 29.03.2018)

у справі № 910/21076/17 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Олександрівської клінічної лікарні м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології

автомобільних мийок»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 221 908,17 грн.

В С Т А Н О В И В:

Олександрівська клінічна лікарня м. Києва (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології автомобільних мийок» (далі - ТОВ «СТАМ», відповідача) про стягнення 221 908,17 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначила про невиконання відповідачем, як орендарем нежитлового приміщення загальною площею 241,02 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, корпус 11, яке перебуває на балансі позивача, своїх зобов'язань щодо відшкодовування витрат останнього по сплаті земельного податку, відтак просила стягнути з відповідача заборгованість по сплаті земельного податку в розмірі 221 908,187 грн. в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 залучено до участю у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/21076/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Олександрівська клінічна лікарня м. Києва оскаржила його в апеляційному порядку, просила скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, відповідач як орендар нежитлового приміщення загальною площею 241,02 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, корпус 11, яке перебуває на балансі позивача, зобов'язаний відшкодовувати його витрати по сплаті земельного податку. Зобов'язання відповідача зі сплати земельного податку, на думку апелянта, виникають на підставі ст.796 ЦК України, відповідно до якої одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Оскільки відповідач є платником земельного податку на загальних підставах, то на підставі п. 284.3 ст. 284 ПК України, п. 6.5 Рішення Київради № 415/1280 від 21.04.2015, зобов'язаний сплачувати земельний податок за користування об'єктом оренди в розмірі 3% від його нормативно грошової оцінки. Крім цього, на думку апелянта, виставлені відповідачу рахунки-фактури сплачувались ним частково, що свідчить про розуміння обов'язку щодо відшкодування земельного податку та володіння інформацією про його розмір тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

У відповіді на відзив, позивач виклав пояснення, які аналогічні доводам апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційної інстанції 10.07.2018 з'явились представники сторін, представники позивача та третьої особи в судовому засіданні надали пояснення, в яких підтримали вимоги апеляційної скарги позивача, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 20.08.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третьою особою, орендодавцем за договором), Олександрівською клінічною лікарнею м. Києва (позивачем, підприємством за договором) та ТОВ «СТАМ» (відповідачем, орендарем за договором) укладено договір № 1322 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду зі строком дії до 18.08.2016.

Надалі, 22.12.2016 між тими ж сторонами укладено договір № 1322-1 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду (нова редакція договору № 1322 від 20.08.2013 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду) ( далі Договір ), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 01.11.2016 (протокол № 29) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, корпус № 11 для іншого використання нерухомого майна (мийка).

Цей правочин визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 241,02 кв. м., в т.ч. на 1 поверсі 241,02 кв. м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору.

Положеннями п. 2.4 Договору сторони погодили, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі Олександрівської клінічної лікарні м. Києва.

Порядок та умови сплати орендарем орендної плати визначено відповідно до розділу 3 Договору, зокрема, п. 3.6 передбачено, що орендна плата сплачується товариством на рахунок підприємства-балансоутримувача, яким є Олександрівська клінічна лікарня м. Києва, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 3.7 Договору).

Оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, в т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати (п. 3.9 Договору).

Відповідно до п. 4.2.14 Договору орендар зобов'язаний самостійно на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем, сплачувати пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

Строк дії Договору встановлено з 22.12.2016 по 20.12.2019 (п. 9.1).

Факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 20.08.2013, який оформлено як додаток № 2 до Договору.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача згідно ст. 762 ЦК України справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин ( ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України ) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що зобов'язання відповідача щодо сплати земельного податку виникають на підставі ст.796 ЦК України, відповідно до якої одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. На переконання апелянта, оскільки відповідач є платником земельного податку на загальних підставах, то згідно п. 284.3 ст. 284 ПК України, п. 6.5 Рішення Київради № 415/1280 від 21.04.2015 зобов'язаний сплачувати земельний податок за користування об'єктом оренди в розмірі 3% від його нормативно грошової оцінки.

Так, основним законодавчим актом, який регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, за приписами ст. 206 якого використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється на підставі Податкового кодексу України, зокрема ст. 269, згідно якої платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування на підставі ст.270 Податкового кодексу України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на наведені норми податкового законодавства, земельний податок сплачується власниками або землекористувачами земельних ділянок безпосередньо до органу, контролюючого сплату податків (тобто фіскальної служби) на підставі поданої ними податкової декларації.

Оскільки в силу приписів Земельного кодексу України відповідач не є учасником відповідних відносин щодо землекористування, з ним не укладено договору оренди чи суборенди землі, відсутні підстави стверджувати, що відповідач є платником земельного податку. Відповідно доводи позивача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що платником земельного податку до місцевого бюджету відповідно до вимог Земельного та Податкового кодексів України є Олександрівська клінічна лікарня м. Києва. Підставою зобов'язань позивача зі сплати земельного податку є податкова декларація з плати за землю, яка в обов'язковому порядку щороку подається та реєструється в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, та за якою не пізніше 20 числа, що настає за звітним періодом, сплачується земельний податок до місцевого бюджету.

Як вище згадувалось, за приписами ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦК України).

Розрахунок орендної плати здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280.

Відповідно до ст. 6 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням III сесія VII скликання Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» визначено орендну плату та інші платежі.

Зокрема, згідно п. 6.4 ст. 6 Положення орендар за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства-балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у п.п. 6.5 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності.

За змістом п. 6.5 ст. 6 Положення, крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги.

Оскільки п. 6.5 ст. 6 Положення чітко визначено, що орендар сплачує саме компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, яка відбувається на підставі укладеного між орендарем та підприємством-балансоутримувачем договору, посилання позивача (апелянта) на виникнення у відповідача податкових зобов'язань зі сплати земельного податку, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу. Відповідні зобов'язання виникають у особи землекористувача, якою є позивач, й в залежності від фактично понесених витрат, підлягають відшкодуванню орендарем (пропорційно площі займаної земельної ділянки), наведене має бути врегульовано відповідним укладеним між орендарем та підприємством-балансоутримувачем договором про відшкодування витрат (в тому числі й інших витрат підприємства-балансоутримувача).

Відсутність відповідного договору (чи відсутність в договорі оренди відповідної умови про відшкодування), в якому має бути визначено розмір, порядок та строки відшкодування, виключає настання у орендаря договірних зобов'язань з відшкодування витрат балансоутримувача (щодо сплати земельного податку) та свідчить про погодження інших умов оренди без відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Разом з цим, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення до відповідача з вимогами про укладення договору про відшкодування інших витрат, в тому числі, понесених на сплату земельного податку, в якому мають бути зафіксовані розмір земельної ділянки та розмір податку, який сплачується підприємством-балансоутримувачем з відповідної земельної ділянки і підлягає відшкодуванню орендарем.

Посилання позивача (апелянта) на приписи ст. ст. 796, 797ЦК України, відповідно до яких на його думку, у відповідача виникає обов'язок щодо сплати земельного податку, також не заслуговують на увагу, адже положення цих статей ЦК України регулюють правовідносини щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди, тобто мова йде про передачу в оренду окремо розташованих цілісних об'єктів оренди (будівлі, окремі споруди), розташованих на пов'язаній саме з такими об'єктами земельній ділянці повністю одному орендарю, в той час як орендоване відповідачем приміщення становить лише частину будівлі 4-ти поверхового корпусу лікарні.

Згідно довідки № Ю-28340/2017 про розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.03.2017, таку грошову оцінку проведено відносно земельної ділянки загальною площею 94197,41 кв. м., тобто відповідне значення стосується площі всієї земельної ділянки, з якої позивач сплачуває земельний податок, в той же час як згідно даних відповідної довідки, на землі без орендарів та споруд припадає 92399,36 кв. м., частина земельної ділянки, яка припадає на орендарів будівель та споруд становить лише 1798,05 кв. м. (вартість 27 576 848,05 грн.), ставка податку 3% розраховується щодо земельної ділянки 1798,05 кв. м, відносно решти землі ставка земельного податку становить 0%.

Посилання позивача на приписи п.п. 284.3 ст. 284 ПК України, відповідно до яких якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території, не стосуються даного спору. Так, оскільки відповідна норма визначає порядок сплати та розмір земельного податку, який має сплачуватись позивачем з земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що здаються в оренду (на загальних підставах), тобто площі 1798,05 кв. м. - частини земельної ділянки, що припадає на орендарів будівель та споруд, податок на землю повинен розраховуватись пропорційно орендованій відповідачем частці приміщення.

Таким чином, наведені обставини свідчать про необґрунтованість та неправомірність наданого позивачем розрахунку суми, яка, на його думку, підлягає відшкодуванню відповідачем.

З огляду на наведене та відсутність укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат підприємства-балансоутримувача на сплату земельного податку та інших домовленостей щодо розміру, порядку нарахування та строків сплати відповідних компенсаційних платежів, а також вимог чинного законодавства, які б передбачали безумовне зобов'язання орендаря здійснювати відшкодування, зобов'язання згідно п. 6.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва № 415/1280 від 21.04.2015 має опосередковану умову про наявність договору про відшкодування, отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для компенсації позивачу витрат на сплату земельного податку й для задоволенні позову.

При цьому, твердження позивача (апелянта) про те, що виставлені відповідачу рахунки-фактури, останнім частково сплачувались, що в свою чергу свідчить про розуміння обов'язку з відшкодування земельного податку та володіння інформацією про його розмір, не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування відповідачем земельного податку на заявлену позивачем суму.

Доводи позивача (апелянта) з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/21076/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/21076/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.07.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко