Постанова № 75244300, 10.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/2187/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

представники сторін не викликалися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська

пожежно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.04.2018

у справі № 910/2187/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-

страхова компанія"

Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал"

про стягнення 95 565 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова група" (далі - ПАТ "УПСК") 95 065,00 грн. несплаченого страхового відшкодування та з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (далі - КП "Вінницяоблводоканал") 500,00 грн. франшизи.

Позов мотивовано тим, що страхувальнику позивача завдано майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПАТ "УПСК". Позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до ПАТ "УПСК", як страховика забезпеченого транспортного засобу, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

ПАТ "УПСК" проти позову заперечувало з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначає, що ним виконано зобов'язання з відшкодування сплаченої позивачем суми за полісом АІ/9859366. Разом з тим, на його думку, підстави для стягнення іншої частини страхового відшкодування на підставі договору страхування № ДЗ/723 035/0000/160000099 від 12.12.2016 відсутні, оскільки позивач не є стороною цього договору, натомість сплата страхового відшкодування за цим договором здійснюється безпосередньо потерпілій особі.

КП "Вінницяоблводоканал" позов визнало повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначає, що цивільно-правова відповідальність КП "Вінницяоблводоканал" перед третіми особами застрахована договором страхування №ДЗ/723 035/0000/160000099 від 12.12.2016, укладеним ним з ПАТ "УПСК", на підставі якого у останнього виник обов'язок виплатити позивачу усю суму страхового відшкодування внаслідок настання страхової події 27.02.2017 за участю КП "Вінницяоблводоканал".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/2187/18 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ПАТ "УПСК" на користь позивача 95 065,00 грн. страхового відшкодування, 1 752,78 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з КП "Вінницяоблводоканал" на користь позивача 500,00 грн. франшизи, 09,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ПАТ "УПСК" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі № 910/2187/18 в частині задоволення позовних вимог до ПАТ "УПСК" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ч.3 ст. 6, ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на порушення місцевим господарським судом принципу свободи договору (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України) та вільного врегулювання відносин сторін (ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України), скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано наступні обставини справи:

- позивачу не завдано шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки "Мітсубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки власником останнього є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Верленд»,

- факт сплати ПАТ "УПСК" на користь позивача коштів в сумі 99 500 грн. на підставі страхового полісу від № АІ/9859366 не свідчить про те, що позивач є потерпілою особою;

- умовами договору страхування № ДЗ/723-035/0000/160000099 від 12.12.2016, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не передбачено здійснення страхового відшкодування страховику, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За правилами пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн.*100=176 200 грн.).

Відповідно до частин 3, 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як зазначалося вище, в даному випадку предметом апеляційного оскарження у справі №910/2187/18 є рішення місцевого господарського суду, ціна позову за яким становить 95 565,00 грн., тобто є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України і її перегляд за апеляційною скаргою відповідача підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018 для розгляду апеляційної скарги відповідача було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "УПСК". Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Окрім того, роз'яснено позивачу та КП "Вінницяоблводоканал" право подати відзиви на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

22.06.2018 та 25.06.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "УПСК" та КП "Вінницяоблводоканал" надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких вони просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням вимог чинного законодавства.

26.06.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких він наголошує на відсутності підстав для відшкодування збитків позивача за договором страхування №ДЗ/723-035/0000/160000099 від 12.12.2016, оскільки умовами останнього не передбачено такого суб'єкта як особа, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

10.05.2016 між позивачем, як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Верленд» (далі - ТОВ «ТД «Верленд» ) як страхувальником було укладено договір добровільного страхування № 28-0220-16-00031 (далі - Договір добровільного страхування), за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_1; до страхових ризиків серед іншого віднесено дорожньо-транспортні пригоди (пункт 11.1); строк дії договору - з 11.05.2016 по 10.05.2017.

27.02.2017 в місті Вінниці по вул. Київській, 175 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «ТД «Верленд», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить КП «Вінницяоблводоканал», під керуванням ОСОБА_3

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 03.08.2017 у справі № 128/1673/17 встановлено, що ДТП сталася в результаті скоєння водієм ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В результаті ДТП зазнав пошкоджень застрахований позивачем за Договором добровільного страхування автомобіль «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно зі звітом №190/У/2017 від 15.03.2017, складеного експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія», вартість відновлювального ремонту, заподіяного володільцеві автомобіля «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 372 118,00 грн.

Відповідно до звіту №1403 від 30.03.2017, складеного експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асистанська компанія «Українська служба допомоги», вартість працездатних складових автомобіля "Mitsubishi Outlander", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП становить 33 271,62 грн. з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

28.02.2017 ТОВ "ТД "Верленд" звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Позивач визнав ДТП, яка сталася 27.02.2017, страховим випадком та відповідно до страхового акту № ЦРКА-2739 від 14.04.2017 визначив розмір страхового відшкодування у сумі 195 065,00 грн. та виплатив останнє на користь ТОВ "ТД "Верленд" згідно з платіжним дорученням №7295 від 14.04.2017 на суму 195 065,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги до ПАТ "УПСК", позивач зазначає, що на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до нього перейшло право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Станом на 27.02.2017 цивільна відповідальність водія транспортного засобу "Камаз", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ПАТ "УПСК" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9859366.

Згідно з платіжним дорученням №7709 від 29.09.2017 ПАТ "УПСК" оплатило позивачу страхове відшкодування за полісом страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/9859366 в сумі 99 500,00 грн.

Відповідно до касового чеку про оплату послуг поштового зв'язку від 06.11.2017 №8773, позивач звернувся до КП "Вінницяоблводоканал", як роботодавця ОСОБА_3, винного у ДТП, з вимогою оплатити решту страхового відшкодування в сумі 95 565,00 грн. (195 065,00 грн. - 99 500,00 грн.).

Згодом позивачу стало відомо про те, що 12.12.2016 ПАТ "УПСК" та КП "Вінницяоблводоканал" укладено договір страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №ДЗ/723-035/0000/160000099 (далі - договір страхування №ДЗ/723-035/0000/160000099), за умовами якого застраховані майнові інтереси останнього (страхувальника), пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди під час експлуатації транспортного засобу, зокрема, автомобіля "Камаз", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до умов названого договору страхування:

- страховим ризиком за цим договором є дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої може бути заподіяна шкода життю або здоров'ю, майну третіх осіб, цивільну відповідальність за заподіяння якої несе страхувальник або експлуатант (пункт 1.1);

- страховим випадком за цим договором є настання цивільної відповідальності особи, відповідальність якої застрахована за цим договором страхування, за заподіяння внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу в період дії договору страхування шкоди життю, здоров'ю, майну потерпілій особі. (пункт 1.2);

- строк страхування за цим договором встановлений з 31.12.2016 до 30.12.2017, франшиза дорівнює 0,00 %, а ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілій особі становить 100 000,00 грн. (пункт 2);

- умови, не зазначені у цьому договорі, регулюються Правилами страхування та діючим законодавством. У випадку розбіжності між правилами та умовами договору, пріоритетне значення мають умови, вказані у договорі (пункт 13.3).

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ПАТ "УПСК" 95 065,00 грн. несплаченого страхового відшкодування та стягнути з КП "Вінницяоблканал" 500,00 грн. франшизи.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативного обґрунтованими та документально підтвердженими. Зокрема, встановивши, що окрім полісу №АІ/9859366, цивільно-правова відповідальність винної особи була додатково застрахована за договором страхування №ДЗ/723-035/0000/160000099 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілій особі у розмірі 100 000 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ПАТ "УПСК" іншої частини страхового відшкодування у сумі 95 565,00 грн. на підставі зазначеного договору №ДЗ/723-035/0000/160000099, яким застрахована відповідальність КП "Вінницяоблводоканал" перед третіми особами. Окрім того, встановивши розмір передбаченої пунктом 5 полісу №АІ/9859366 франшизи - 500 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення решти позову про стягнення співрозмірної суми коштів з КП "Вінницяоблводоканал" на підставі ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.1.12 ст. 1 названого Закону дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як уже зазначалося вище, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП встановлено постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 03.08.2017 у справі № 128/1673/17.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, яка експлуатує автомобіль "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/9859366.

Крім того, цивільно-правова відповідальність КП "Вінницяоблводоканал" під час експлуатації зазначеного транспортного засобу в тому числі була додатково застрахована за договором страхування №ДЗ/723-035/0000/160000099 від 12.12.2016 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілій особі у розмірі 100 000 грн.

Викладені обставини визнаються сторонами у справі, спору з цього приводу між сторонами немає.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В п.п.1.6, 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 (із змінами та доповненнями), передбачено, що відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Тобто, в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, яка підлягає відшкодуванню страховиком визначається, виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (аналогічна правова позиція наведена в листі Верховного Суду України від 19.07.2011).

Судом враховано, що в даному випадку до позивача перейшло право вимоги у межах фактично здійснених витрат по відновленню транспортного засобу. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ПАТ "УПСК", як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. У відповідача-1 (ПАТ "УПСК") у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1344гс16).

З урахуванням наявного в матеріалах справи експертного висновку про оцінку вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, який не спростований жодною зі сторін у справі, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку відповідач повинен сплатити на користь позивача страхове відшкодування у сумі 95 065 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, правильності викладеного висновку не спростовують.

Та обставина, що позивач не зазнав безпосередньої шкоди внаслідок ДТП 27.02.2017 та не є стороною договору страхування №ДЗ/723-035/0000/160000099 від 12.12.2016, не впливає на можливість реалізації ним набутого права вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відносно вимоги позивача про стягнення з КП "Вінницяоблводоканал" 500,00 грн. франшизи, судом було з'ясовано наступне.

Як уже зазначалося вище, згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За умовами полісу №АІ/9859366, яким застрахована цивільно-правова відповідальність КП "Вінницяоблводоканал", як власника автомобіля марки "Камаз", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, передбачена франшиза у розмірі 500,00 грн.

Тобто сума франшизи підлягає стягненню з власника транспортного засобу, яким було завдано шкоду внаслідок ДТП, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, ПАТ "УПСК" не надало суду апеляційної інстанції жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення свідчать про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 286, 288 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/2187/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/2187/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2187/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова