Рішення № 75243662, 10.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2018Справа № 910/5237/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи за позовом приватного підприємства "Водоліт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс - Спецбуд"

про стягнення 2 363 041,62 грн.

за участю представників:

позивача: Косачов Ю.Б.

відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Водоліт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-спецбуд" про стягнення 2 363 041,62 грн., у тому числі: 2 079 690, 88 грн. - основного боргу та 283 350, 74 грн. - пені.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором субпідряду № 2510/1 від 25.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 позовну заяву приватного підприємства "Водоліт" залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 08.05.2018 позивач на виконання вимог ухвали суду надав докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5237/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 04.06.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, надавши заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 26.06.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.06.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

У судовому засіданні 26.06.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наміром укласти мирову угоду.

Представник позивача заперечував проти задоволення заявленого клопотання.

Оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів в підтвердження наміру укладення мирової угоди, підстави для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи відсутні. З урахуванням наведеного, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5237/18 до судового розгляду по суті на 10.07.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 10.07.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з'явився, однак, 10.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подав клопотання про відкладення розгляду справи мотивуючи тим, що заступник директора перебуває у відпустці.

Розглянувши у судовому засіданні 10.07.2018 подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено про те, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України)

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Крім того, у поданій заяві відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення 516 000, 00 грн. на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та в частині стягнення пені застосувати строки позовної давності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Належних доказів щодо відсутності спору в частині стягнення 516 000, 00 грн. матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі в означеній частині.

У судовому засіданні 10.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Водоліт» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Спецбуд» (відповідач) 25.10.2016 укладено договір субпідряду № 2510/1, відповідно до якого позивач зобов'язався на власний ризик виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту: «Реконструкція самопливного каналізаційного колектора Д=700-1000 мм по вул. Зодчих у Святошинському районі м. Києва», а відповідач прийняти і оплатити їх.

Склад та обсяг робіт з будівництва об'єкту, що доручається відповідачем до виконання позивачем, визначені у проектно-кошторисній документації, яка передається останньому від відповідача (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість договору є динамічною.

Статтею 875 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За умовами пункту 2.11 договору акти приймання виконаних будівельних робіт підписуються щомісяця уповноваженими представниками позивача і відповідача в період з 1 по 5 число місяця, наступного за звітним.

Виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту: «Реконструкція самопливного каналізаційного колектора Д=700-1000 мм по вул. Зодчих у Святошинському районі м. Києва» позивачем у період з жовтня 2016 року по листопад 2017 року підтверджено наданими суду актами приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2016 на суму 351 415, 80 грн., від 31.10.2016 на суму 1 718 984, 20 грн., від 31.10.2016 на суму 129 600, 00 грн., від 30.11.2016 на суму 363 170, 46 грн., від 30.11.2016 на суму 455 602, 99 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (копії знаходяться в матеріалах справи), підписані відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, позивачем та відповідачем узгоджено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.11.2017 з мінусовим показником на суму 439 082, 57 грн.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором субпідряду № 2510/1 від 25.10.2016 на суму 2 579 690, 88 грн.

Відповідно до пункту 2.6 договору розрахунки за виконані роботи проводяться відповідачем на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в, довідок про вартість виконаних робіт по формі № КБ-3. Оплата виконаних робіт проводиться відповідачем щомісячно протягом тридцяти календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за минулий місяць. У випадку підписання актів приймання виконаних будівельних робіт сторонами після п'ятого числа місяця, що йде за звітним, термін оплати рахунків за такими актами вважається 5 число місяця, наступного за місяцем підписання (пункт 2.12 договору).

Втім, всупереч умов договору, відповідач не сплатив у повному обсязі вартість будівельно-монтажних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 079 690, 88 грн., яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

Відповідач у письмовому відзиві заперечував проти позову, надавши до письмового відзиву заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 170 від 30.05.2018 на суму 516 000, 00 грн.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Однак, з долученої відповідачем до письмового відзиву заяви, не можливо встановити та не вбачається, що вимоги є зустрічними чи однорідними.

Беручи до уваги вищенаведене, посилання відповідача щодо припинення його зобов'язання на суму 516 000, 00 грн. шляхом здійснення заліку взаємних однорідних вимог до уваги судом не приймається.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки факт виконання будівельно-монтажних робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості будівельно-монтажних робіт суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 079 690, 88 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи.

У письмовій заяві, поданій до суду 10.07.2018 відповідач просив суд застосувати строки позовної давності в частині стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Згідно статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 26.04.2018, заявлена до стягнення пеня за прострочену заборгованість нарахована останнім за період з 01.01.2018 по 01.06.2018, тобто, у даному випадку відсутні підстави для застосування спеціальної позовної давності.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 8.6 договору субпідряду № 2510/1 від 25.10.2016 за порушення відповідачем строків оплати виконаних і прийнятих робіт, встановлених договором, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення 283 350, 74 грн. пені (період з 01.01.2018 по 01.06.2018) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства "Водоліт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс - Спецбуд" про стягнення 2 363 041,62 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Спецбуд» (03146, м. Київ, Святошинський район, вул. Качалова, будинок 5-В, ідентифікаційний код 31779817) на користь приватного підприємства «Водоліт» (02156, м. Київ, Деснянський район, вул. Шолом-Алейхема, будинок 10-А, квартира 37, ідентифікаційний код 36192716) 2 079 690 (два мільйони сімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 88 коп. - основного боргу, 283 350 (двісті вісімдесят три тисячі триста п'ятдесят) грн. 74 коп. - пеня та 35 446 (тридцять п'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.07.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк