Рішення № 75243550, 10.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2018Справа № 910/6588/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра"

про стягнення 92 881,43 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" про стягнення 92 881, 43 грн., у тому числі: 82 450, 88 грн. - основного боргу, 7 436, 39 грн. - пеня, 664, 12 грн. - 3 % річних та 2 330, 04 грн. - інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором на постачання природного газу № НД-108/16 від 18.07.2016.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6588/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.06.2018 відповідач подав письмовий відзив, в якому зазначив про те, що вартість недопоставленого товару становить 82 450, 88 грн., в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат проти позову заперечував, аргументуючи тим, що повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, договором проценти за повернення суми попередньої оплати не передбачені, у зв'язку з чим в означеній частині просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" (відповідач) 18.07.2016 укладено договір на постачання природного газу № НД-108/16, за умовами якого відповідач зобов'язався постачати природний газ позивачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а останній своєчасно оплачувати відповідачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач передає позивачу газ вітчизняного/іноземного походження в обсязі 500, 000 куб.м.

За умовами пункту 5.2 договору орієнтовна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору складає 660 000, 00 грн. Коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною даного договору (пункт 5.3).

Сторонами у справі, 25.11.2016 укладено додаткову угоду № 1 до договору № НД-108/16, відповідно до якої з 01.12.2016 ціна за 1000 кубічних метрів природного газу в національній валюті України склала 8 652, 00 грн. Орієнтовна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору становить 660 000, 00 грн.

В подальшому, у зв'язку зі зміною вартості природного газу позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди № 2а від 25.08.2017, № 3 від 25.09.2017, відповідно до останньої, ціна 1000 кубічних метрів природного газу в національній валюті України становить 8 769, 00 грн.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк дії договору відповідно до пункту 13.1 сторони встановили з моменту підписання до 31.12.2016 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 2 від 26.12.2017 до договору № НД-108/16 сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 31.12.2017, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

За умовами пункту 4.3 договору № НД-108/16 приймання-передача газу, переданого відповідачем позивачу в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами прийому-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу є остаточним, обов'язковим для сторін і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Акт приймання-передачі газу є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору № НД-108/16 від 18.07.2016 відповідач поставив, а позивач прийняв природний газ загальною вартістю 89 950, 02 грн., що підтверджується актами передачі-прийому природного газу від 31.08.2017, від 30.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до додаткової угоди № 1а від 25.06.2017 до договору № НД-108/16 оплата за природний газ здійснюється позивачем на рахунок відповідача наступним чином: перша оплата в розмірі 30 % - до п'ятого числа місяця поставки газу, друга оплата в розмірі 30 % - до п'ятнадцятого числа місяця поставки газу, третя оплата в розмірі 30 % до двадцять п'ятого числа місяця поставки газу, остаточний розрахунок - до п'ятого числа місяця, після місяця споживання.

Позивач, на виконання умов договору № НД-108/16 від 18.07.2016 перерахував відповідачу в якості сплати за природний газ грошові кошти в розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2149 від 14.07.2017. Крім того, платіжним дорученням № 2862 від 07.09.2017 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 152 400, 00 грн. В рядку «призначення платежу» зазначено: сплата за договором № НД-84/17 від 25.06.2017.

Позивач, 07.09.2017 звернувся до відповідача з листом № 162/2-3, в якому просив сплату за платіжним дорученням № 2862 від 07.09.2017 на суму 152 400, 00 грн. вважати сплатою згідно договору № НД-108/16 від 18.07.2016.

Доказів поставки позивачу природнього газу на суму попередньої оплати за договором № НД-108/16 матеріали справи не містять та суду не надано.

У письмовому відзиві та наявному в матеріалах справи акті звірки взаєморозрахунків відповідач підтвердив про те, що на суму 82 450, 88 грн. товар не поставлено позивачу.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов'язання, що виникли внаслідок укладення сторонами договору № НД-108/16 від 18.07.2016 у відповідача - це поставка і передача природного газу, у позивача - прийняття товару та оплата його вартості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач неодноразово, 02.04.2018, 19.04.2018 звертався до відповідача з вимогами про повернення грошових коштів в розмірі 82 450, 88 грн., які залишилися останнім без відповіді та задоволення.

За умовами пункту 6.4 договору № НД-108/16 надлишкові грошові кошти, які надійшли від позивача, відповідач зараховує як попередню оплату за умови відсутності у споживача заборгованості за даним договором або повертає їх позивачу на підставі його вимоги у зазначений останнім строк.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту частини другої статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надсилались відповідачу відповідні вимоги про повернення попередньої оплати.

Таким чином, оскільки на суму попередньої оплати поставки товару у повному обсязі не здійснено, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у строк покупцю, враховуючи домовленість сторін про повернення суми попередньої оплати (пункт 6.4 договору).

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 82 450, 88 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.13 договору № НД-108/16 від 18.07.2016 у разі порушення строку повернення коштів, передбачених пунктом 6.4 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач не повернув грошові кошти, сплачені позивачем в якості попередньої оплати, вимога про стягнення 7 436, 39 грн. - пені (період з 10.02.2018 по 18.05.2018) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 664, 12 грн. - 3 % річних та 2 330, 04 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу частини другої статті 693 Цивільного кодексу України слідує, що обрання способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, тобто відповідні дії вчинені сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Крім того, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, правові підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, викладеною у письмовому відзиві з приводу того, що повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 126, 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" про стягнення 92 881,43 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, будинок 6А, офіс 1, ідентифікаційний код 38805539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" (64701, Харківська область, Барвінківський район, м. Барвінкове, вул. Скрипника, будинок 6, ідентифікаційний код 32414467) 82 450 (вісімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 88 коп. - основного боргу, 7 436 (сім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 39 коп. - пені та 1 705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн. 20 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано та підлягає оскарженню відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:10.07. 2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк