Рішення № 75243335, 02.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/33/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018 Справа № 908/616/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Запорізької області – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді (69057 м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 38025388) в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72а, код ЄДРПОУ 38025388)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам’яний кар’єр № 3” (69013 м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15, код ЄДРПОУ 25477298)

про стягнення 121 401 грн. 23 коп.

за участю представників

прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 030389 від 17.11.2014 р.

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 036-1684/12 від 11.05.2018 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 384 від 10.05.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

06.04.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника прокурора Запорізької області – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам’яний кар’єр № 3” про стягнення 121 401 грн. 23 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та зарахувати вказану суму на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 “Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевим бюджетами.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_4 суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматизованим розподілом справ між суддями від 06.04.2018 р., справу № 908/616/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.04.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/616/18, присвоєно справі номер провадження 27/33/18 та призначено підготовче засідання на 14.05.2018 р.

Справа № 908/616/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

14.05.2018 р. у підготовчому засіданні, на підставі ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 05.06.2018 р., про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 05.06.2018 р., відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи розпочато по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ст.ст. 195, 201 ГПК України судом відкрито судове засідання та розпочато розгляд справи по суті 05.06.2018 р.

У судовому засіданні 05.06.2018 р., на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва до 02.07.2018 р.

У судовому засіданні 02.07.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 02.07.2018 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

02.07.2018 р. представник прокуратури підтримав заявлені в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача 121 401 грн. 23 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. В матеріалах справи міститься відповідь на відзив відповідача, прокурор, який приймає участь у справі вважає, що факт порушення природоохоронного законодавства є доведеним, позовні вимоги обґрунтовані.

02.07.2018 р. представник позивача заявлені заступником прокурора Запорізької області вимоги підтримав у повному обсязі, на підставах викладених у позовні заяві. 29.05.2018 р. надіслав на адресу суду відповідь на відзив відповідача (долучено до матеріалів справи). Позивач вважає, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог природоохоронного законодавства, що зафіксовано матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до «ОСОБА_2 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008. № 639; а також причинний зв'язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, на підставах викладених у письмовому відзиві № 361 від 04.05.2018 р., надано до канцелярії суду 04.05.2018 р. за вх. № 08-08/8229/18 (міститься в матеріалах справи). В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне: відповідно до п. 5 цього Порядку органом, який видає дозвіл суб'єкту господарювання є Мінприроди. Перелік документів необхідних для отримання дозволу перелічений у п. 4 цього Порядку, одних із яких є звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. З метою отримання цього звіту відповідач звернувся до ТОВ НВП «Дніпроенерго», з яким було укладено договір № 54-14-03 на інвентаризацію викидів від 29.07.2014 р. Але роботи з розробки документів у період з липня 2014 року по грудень 2014р. не проводилися, зважаючи на відсутність в Україні затвердженої методики розрахунку викидів забруднюючих речовин від вибухових робіт із застосуванням емульсійної вибухівки (лист вих. № 18-207 від 27.04.2018р. ТОВ НВП «Дніпроенергосталь»). Тільки у грудні 2014р. підприємством відповідача на адресу Міністерства екології і природних ресурсів України вих. № 1303 від 15.12.2014 р. було направлено цей звіт. Подальше листування зайняло досить тривалий проміжок часу. Відповідач зазначає, що у нього була відсутня можливість подати своєчасно документи для оформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (відсутність в Україні методики розрахунку викидів). Після отримання звіту з інвентаризації, тобто з 15.04.2014 р. відповідачем були прийняті всі необхідні дії для подання документів з метою оформлення відповідного дозволу, що підтверджує добросовісність наших намірів і відсутність вини у несвоєчасному отриманні дозволу.

В засіданні суду 06.06.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 06.06.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 31.08.2015 р. по 14.09.2015 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції у Запорізькій області, на підставі наказу першого заступника начальника Держекоінспекції від 25.08.2015 р. № 115 та направлення на перевірку від 25.08.2015 р. № 88 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3".

Під час перевірки виявлено, що ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" з 12.08.2014 р. на промисловому майданчику № 1 (гірничий цех) експлуатує технологічне обладнання, пов'язане з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря та здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За результатами перевірки фахівцями Державної екологічної інспекції у Запорізькій області складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» від 14.09.2015 р., який підписаний посадовими особами відповідача (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7О.), другий примірник Акту отримано директором товариства ОСОБА_4

З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства України Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області внесено припис від 16.09.2015 р. № 03/006-П.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_8 за порушення вимог природоохоронного законодавства відносно директора ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» ОСОБА_9 складено протокол про адміністративне правопорушення № 004449 від 14.09.2015 р. за ч. 1 ст. 78 КУпАП.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_8 № 000161/01/03 від 14.09.2015 р. ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП «Порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів», накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., який останнім 22.09.2015 р. сплачено.

На виконання п. 2 припису Держекоінспекції від 16.09.2015 р. № 03/006-ПЮ, відповідачем 25.03.2016 р. отримано Дозвіл № 2310137500-64 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (проммайданчик № 1, гірський цех).

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав стягнення 121 401 грн. 23 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частити 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної ОСОБА_9 України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Згідно ст. 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011 визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Суд зазначає, що оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, суспільного інтересу, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог.

З огляду на те, що у матеріалах справи наявний лист Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, в якому останнім повідомлено прокурора про порушення відповідачем природоохоронного законодавства, нездійснення впродовж значного проміжку часу з дня проведення перевірки Держекоінспекцією заходів для звернення до суду стосовно захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Згідно із ч. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в тому числі, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Згідно із Положенням про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України та їй підпорядковується.

Крім того, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Запорізькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України та їй підпорядковується.

Згідно із п. 2 Положення Державна екологічна інспекція у Запорізькій області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря тощо.

Згідно із п.п. 3, 6, 7, 10 Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування); розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах; складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом.

З урахуванням викладеного, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області має право здійснювати державний контроль у сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства, обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації та у разі встановлення порушень, за наявності методики розрахунку шкоди спричиненої державі, проводити такий розрахунок, вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, які завдані порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Преамбулою до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище, визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено обов'язки підприємств, установ, організацій щодо охорони атмосферного повітря. Підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до п. 2.1.2 ОСОБА_2 розрахунку розмірів збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за N 48/16064, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Пунктом 2.2 ОСОБА_2 (в редакції станом на час проведення розрахунку збитків) передбачено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до п. 3.6 ОСОБА_2, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Відповідно до п. 3.6 ОСОБА_2 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб’єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Розділом 4 ОСОБА_2 регламентовано розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2 ОСОБА_2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини, за формулою: 3 = mі х 1,1П х Аі х КТ х Kzi, де 3 - розмір збитків, грн.; mі – маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн./т; Аi - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Kzi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Сума збитку за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, заподіяного державі ТОВ “Мокрянський кам’яний кар’єр № 3”, становить 121 401 грн. 23 коп.

Судом встановлено, що розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативний викид проведено позивачем у відповідності до вимог вказаної методики.

Таким чином, ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» у період з 12.08.2014 (з моменту закінчення дії попереднього дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря) по 24.03.2016 р. (до моменту отримання нового дозволу) включно здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, чим порушило ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відповідно до якого викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою № 302 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України, передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб’єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об’єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Отже, у відповідача є право здійснювати викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача є дозвіл від уповноваженого органу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період.

У зв'язку з цим, інспектором Державної екологічної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_10 на підставі зазначеної ОСОБА_2, звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел та довідки ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів, виконаний розрахунок відшкодування збитків, спричинених у результаті наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розмір яких склав 121 401 грн. 23 коп.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області на адресу відповідача 12.01.2018 р. направлено претензію № 127 про добровільне відшкодування збитків, спричинених державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 121 401 грн. 23 коп., що підтверджується реєстром відправки пошти, копія якого долучено до позовної заяви. Відповідь на претензію до інспекції не надходила.

Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції у Запорізькій області від 23.02.2018 р. № 724/12 встановлено, що результати перевірки, припис про усунення виявлених порушень, постанова про накладення адміністративного стягнення, а також дії державних інспекторів під час перевірки та щодо складання розрахунку шкоди відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для стягнення шкоди необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки;

- наявністю збитків (шкоди);

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою);

- вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Такий елемент, як наявність збитків (шкоди), полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною заподіяння шкоди.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно із ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Статтею 153 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Згідно із ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу є порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

У відповідності до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну цивільну і кримінальну відповідальність.

Виходячи з положень частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавство України.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Доказів наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період 12.08.2014 р. - 24.03.2016 р. відповідачем суду не надано.

Зазначене свідчить про те, що відповідачем в період 12.08.2014 р. - 24.03.2016 р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Отже, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу вважається наднормативним викидом забруднюючих речовин.

Заперечення відповідача щодо відсутності можливості своєчасно оформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не приймаються судом, оскільки, термін дії попереднього дозволу на викиди забруднюючих речовин № 231013750064 закінчувався 11.08.2014 р., роботу щодо отримання нового дозволу відповідач розпочав лише 29.07.2014 р., а саме між ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» та ТОВ НВП «Дніпроенерго» було укладено договір № 54-14-03 на проведення інвентаризації джерел викидів зі строком виконання - 31.12.2014 р.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин.

Отже, твердження відповідача про відсутність методики розрахунку викидів, як підставу не можливість своєчасно отримати дозвіл є помилковими.

Враховуючи вимоги Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян -підприємців, які отримали такі дозволи» № 302 від 13.03.2002 суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а у разі такого здійснення відшкодовувати завдану шкоду у повному обсязі.

Отже, твердження відповідача про відсутність вини у здійсненні викидів забруднюючих речовин без дозволу з причин тривалої процедури видачі дозволу та відсутності в Україні методики розрахунку викидів забруднюючих речовин від вибухових робіт із застосуванням емульсійної вибухівки не приймаються судом, оскільки відповідач, як суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин (ст. 10 Закону

України «Про охорону атмосферного повітря).

Твердження відповідача про зворотне не надає право ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» на самовільне здійснення викидів забруднюючих речовин та не може бути підставою для визнання його дій правомірними, оскільки законодавством чітко встановлена заборонена здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу та обов'язок осіб у відшкодуванні шкоди внаслідок такого порушення.

Правова позиція відповідача щодо відсутності вини у порушенні вимог природоохоронного законодавства не відповідає вимогам закону, оскільки в такому разі заборона здійснення викидів забруднюючих речовин без дозволу (ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря») ставиться у залежність від процедури отримання дозволу, що є неприпустимим.

Таким чином, тривала процедура видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин не виключає вину відповідача, що виражена у самовільному здійсненні викидів забруднюючих речовин без дозволу спеціально уповноваженого органу.

Окремо слід враховувати той факт, що відсутність методики розрахунку викидів забруднюючих речовин від вибухових робіт із застосуванням емульсійної вибухівки не може бути об'єктивною причиною несвоєчасності отримання дозволу відповідачем, оскільки ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» вже отримувало дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та, як наслідок, повинно було розуміти як про тривалість так і про достатність чи не достатність часу, який потрібен для підготовки повного пакету документів необхідних для отримання такого дозволу.

До того ж відсутність методики розрахунку викидів забруднюючих речовин від вибухових робіт із застосуванням емульсійної вибухівки позивачем було вирішено не шляхом розроблення методики, як те передбачає ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря, а шляхом розробки звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин із залученням вищого навчального закладу (лист ТОВ Науково-виробниче підприємство «Дніпроенергосталь» від 27.04.2018 р. № 18-207). Зазначене не заважало відповідачу завчасно розпочати процедуру отримання дозволу та уникнути порушень природоохоронного законодавства.

Щодо можливості застосування принципу мовчазної згоди, а отже визнання правомірними дії відповідача по здійсненню викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Постановою Кабінету Міністрів № 77 від 27.01.2010 р. "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.02р. № 302 Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи встановлено єдиний механізм проведення та оплати робіт пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу. Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

Станом на час закінчення терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», якою є дата 11.08.2014 р., відповідач не мав підготовленого повного пакету документів потрібних для отримання дозволу, проте роботу щодо отримання нового дозволу, було розпочато наприкінці червня 2014 року, що підтверджується матеріалами справи та тривало вже після закінчення строку дії діючого дозволу, що повністю підтверджує протиправну поведінку посадових осіб відповідача.

В обґрунтування можливості застосування принципу мовчазної згоди відповідач посилається на тривале погодження матеріалів Державною санітарно-епідеміологічною службою України та не видачу дозволу дозвільним органом. Дані заперечення не приймаються, оскільки матеріали, які знаходились на погодженні в Державній санітарно-епідеміологічній службі України не є документом дозвільного характеру, адже погодження зазначених документів не надає суб'єкту господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, а є необхідною та невід'ємною складовою для подальшого отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до вимог п. 6 Порядку. У дозвільного органу відсутні правові підстави видати дозвіл без позитивного висновку Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Аналогічна правова позиція міститься в постановах від 16.10.2012 р. та від 28.10.2013р. Вищого господарського суду України по справах № 32/200 та №920/415/13-г.

Судом враховується правова позиція Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 914/935/16, що суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а у разі такого здійснення відшкодовувати заподіяну шкоду у повному обсязі.

Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази виконання відповідачем всіх вимог чинного законодавства в сфері дозвільної системи України з метою отримання нового дозволу, а відтак принцип «мовчазної згоди» в даному випадку застосуванню не підлягає.

Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

При цьому відсутність вини відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України доводиться особою, яка завдала шкоди (вказана позиція міститься у п.1.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди (п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями).

Суд дійшов висновку, що збитки у розмірі 121 401 грн. 23 коп., завдані державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, повинні відшкодовуватись ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», що підтверджується матеріалами, доданими до позовної заяви, а саме: актом перевірки від 14.09.2015 р., приписом № 03/006-П від 16.09.2015 р., протоколом про адміністративне правопорушення № 004449 від 14.09.2015 р., постановою про накладення адміністративного стягнення №000161/01/03 від 14.09.2015 р., квитанцією про сплату штрафу від 22.09.2015 р., інформацією та довідкою ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» від 02.06.2016 р. про фактичні роботи стаціонарних джерел викидів промислового майданчику № 1, дозволами № 2310137500-64 від 12.08.2009 р. та № 2310137500-64 від 25.03.2016 р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розрахунком розміру шкоди від 21.06.2016 р., претензією № 127 від 12.01.2018 р.

Дослідивши матеріали справи, судом вбачається, що позивачем надано усі докази на підтвердження завдання відповідачем шкоди внаслідок його неправомірної поведінки. У діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог природоохоронного законодавства, що зафіксовано матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до «ОСОБА_2 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639, а також причинний зв'язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_9 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні по справі № 914/2236/17, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі № 910/13407/17 від 13.03.2018р.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 821 грн. 02 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, м. Запоріжжя в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам’яний кар’єр № 3”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам’яний кар’єр № 3” (69013 м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15, код ЄДРПОУ 25477298) на користь стягувача - Державної екологічної інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, код 38025388) до Державного бюджету України, місцевого бюджету Запорізької обласної ради та місцевого бюджету Запорізької міської ради (р/р № 33114331700009, код ЄДРПОУ 38025367, МФО 813015, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя, стягувач – Державна Екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, код 38025388) суму 121 401 (сто двадцять одна тисяча чотириста одна) грн. 23 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та зарахувати вказану суму на аналітичний рахунок, відкритий в головному управління Державного казначейства України за балансовим рахунком 33111 “Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами”. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам’яний кар’єр № 3” (69013 м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15, код ЄДРПОУ 25477298) на користь прокуратури Запорізької області (код СДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ. МФО 820172 отримувач: прокуратура Запорізької області) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійснені представництва інтересів держави у розмірі 1 821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 02 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 12 липня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова