
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
___________
_______________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/103/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, селищний голова посвідчення №1 дійсне
по жовтень 2020р,
ОСОБА_2В, ордер №25493 від 25.05.2018р на надання правової допомоги (був
присутній в судовому засіданні 25.05.2018р,
від відповідача: ОСОБА_3, адвокат - посвідчення №000744 від 20.07.2015р,
від Житомирської ОДА: ОСОБА_4, довіреність № 6397/30/2.17 від 27.12.2017р (була присутня в судовому засіданні 25.05.2018р),
від Регіонального відділення ФДМУ в Житомирській області: ОСОБА_5, довіреність № 05/72 від 09.01.2018р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Головинської селищної ради (смт.Головине, Черняхівський район, Житомирська область)
до Державного підприємства "Головинський кар'єр" (смт.Головине, Черняхівський район, Житомирська область)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
- на стороні позивача - Житомирська обласна державна адміністрація (м.Житомир)
- на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Житомирській області (м.Житомир)
про стягнення 117346,50 грн.
Головинська селищна рада звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Головинський кар'єр" несплаченої орендної плати внаслідок використання земельної ділянки за період з 21.01.2017р - 30.04.2017р в розмірі 117346,50грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.02.2018р зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.03.2018р.
В судовому засіданні 20.03.2018р оголошувалась перерва до 03.04.2018р.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.04.2018р залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача – Житомирську обласну державну адміністрацію та на стороні відповідача – Регіональне відділення Фонду державного майна України в Житомирській області. Крім того, даною ухвалою розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.04.2018р.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.04.2018р продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та перепризначено судове засідання з 20.04.2018р на 24.04.2018р, у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.04.2018р розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 17.05.2018р.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.05.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу №906/103/18 до судового розгляду по суті на 25.05.2018р.
Представники позивача в судовому засіданні 06.07.2018р позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив 26.03.2018р (а.с.48-49), запереченнях від 26.03.2018р (а.с.53-54). Зокрема, зазначили, що відповідач використовує земельну ділянку, що розташована в межах Головинської сільської ради без укладення відповідного договору оренди, що призводить до позбавлення позивача можливості отримати дохід у розмірі орендної плати, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю. Також позивач вказав, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов’язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку, тож, вважає, що не виконавши цього обов’язку, відповідач таким чином без законних підстав зберігав у себе майно – кошти за оренду землі.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.07.2018р заперечив проти позовних вимог та просив у позові відмовити, з підстав, вказаних у відзиві від 15.03.2018р (а.с.26-28). Зокрема, зазначив, що з метою оформлення правовідносин щодо оренди земельної ділянки відповідач неодноразово звертався до компетентних органів для отримання спеціальних дозволів, проте наразі відповідних дозволів так і отримано. Також зазначив, що оформлення землекористування без спеціального дозволу не є можливим.
Представник третьої особи - Житомирської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 06.07.2018р підтримала позовні вимоги, з підстав, наведених у письмових поясненнях від 20.04.2018р (а.с.105-106). Зокрема, зазначила, що ДП "Головинський кар’єр", використовуючи земельну ділянку без укладення договору оренди, позбавив позивача можливості отримувати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, а також вказала, що цим позивачу були нанесені збитки у вигляді неодержаної орендної плати.
Представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області в судовому засіданні 06.07.2018р проти позовних вимог заперечила, з підстав, наведених у письмових поясненнях №05/1219 від 17.04.2018р (а.с.100-102). Зокрема, зазначила, що земельна ділянка площею 95,1090 га - це одне з трьох родовищ, які входять до складу ЄМК ДП "Головинський кар’єр", для використання якого необхідним є отримання спецдозволу на користування надрами, наслідком якого є передача земельної ділянки в оренду. Вказала, що єдиний майновий комплекс колишнього ДП "Головинський кар’єр", що повернутий з оренди, прийнято у повне господарське відання державного підприємства та на баланс ДП "Головинський кар’єр" за результатами інвентаризації. Крім того, зазначила, що ДП "Головинський кар’єр" від дати реєстрації до квітня 2017 року виробничу діяльність не проводило та у зв’язку з необхідністю отримання спеціального дозволу підприємство неодноразово зверталось до Державної служби геології та надр України, однак поки так і не отримало його.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2016р на підставі наказу Фонду державного майна України №1146 від 09.06.2016р "Щодо створення державного підприємства "Головинський кар’єр" Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області було видано наказ №550 "Про створення Державного підприємства "Головинський кар’єр", відповідно до якого створено Державне підприємство "Головинський кар’єр" на базі майна єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар’єр", яке повертається після закінчення строку дії договору оренди від 21.12.2001 №22. Цим же наказом, зокрема, вирішено:
- закріпити майно єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Головинський кар’єр" на праві господарського відання за Державним підприємством "Головинський кар’єр";
- затвердити Статут Державного підприємства "Головинський кар’єр", що додається;
- відділу оренди наказано забезпечити здійснення передачі майна єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Головинський кар’єр" державному підприємству, зазначеному у п.1 цього наказу, за актом приймання-передачі (а.с.126).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємства "Головинський кар’єр" зареєстровано 20.07.2016р. за №1 301 102 0000 000882 (а.с.31-33).
Згідно з пунктом 2.1 Статуту ДП "Головинський кар’єр", підприємство утворено з метою отримання прибутку за рахунок здійснення видобувної, виробничої та іншої господарської діяльності, а саме: видобування, виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг фізичним та юридичним особам в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством (а.с.69-75).
Пунктом 4.1 Статуту передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до п.4.11 Статуту, підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності згідно із законодавством.
20.01.2017р наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №37 "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Головинський кар’єр" передано єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства "Головинський кар’єр", що повертається з оренди Державному підприємству "Головинський кар’єр" (ідентифікаційний код 40673033) у повне господарське відання відповідно до п.11 Порядку повернення (а.с.9).
20.01.2017р наказом №2 ДП "Головинський кар’єр", єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства "Головинський кар’єр", що повернутий з оренди, прийнято у повне господарське відання Державного підприємства "Головинський кар’єр".
Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №654 "Про підсумки передачі ЄМК колишнього ДП "Головинський кар’єр" майно ЄМК ДП "Головинський кар’єр" вважати прийнятим у повне господарське відання та на баланс ДП "Головинський кар’єр" за даними інвентаризації проведеної станом на 24.02.2017р (а.с.125). В пункті 2 наказу зазначено, що процес передачі ЄМК колишнього ДП "Головинський кар'єр" Державному підприємству "Головинський кар'єр" на підставі п.11 Порядку вважати завершеним. Наказ Регіонального відділення ФДМУ України по Житомирській області від 20.01.2017р №37 вважати таким, що виконаний (п.3 наказу №654).
Питання щодо скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 20.01.2017 року №37 "Про передачу Єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар’єр" було предметом розгляду у справі №906/250/17 за позовом ПАТ "Головинський граніт" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.
Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.06.2017р у справі №906/250/17 задоволено позов ПАТ "Головинський граніт". Скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 20.01.2017р №37 "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар’єр". Додатковим рішенням від 29.06.2017р стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на користь публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" 1600,00грн судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 року рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2017 року та додаткове рішення від 29.06.2017 року у справі № 906/250/17 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19.04.2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 року у справі Господарського суду Житомирської області № 906/250/17 скасовано, а рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2017 року залишено в силі.
Отже, рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2017р у справі №906/250/17 про скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 20.01.2017р №37 "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар’єр" набрало законної сили 19.04.2018р.
Матеріали справи містять договір оренди землі від 17.10.2013р, який було укладено між Житомирською обласною державною адміністрацією в особі уповноваженого представника – голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством "Головинський граніт" в особі керівника ОСОБА_7 (далі - договір) (а.с.11-13).
Відповідно до п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, та іншого призначення на території в межах Головинської селищної ради Черняхівського району Житомирської області кадастровий номер 1825655500:03:000:0188.
Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 95,1090га (забудовані землі).
За приписами п.3 договору, на земельній ділянці розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать орендарю на умовах оренди відповідно до договору оренди №22 цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Головинський кар’єр" від 21.12.2001 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України та товариством.
Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі у розмірі 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 214209 (двісті чотирнадцять тисяч двісті дев’ять) гривень 14 копійок в рік (пункт 9 договору).
Відповідно до пункту 10 договору, обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Вказаний договір зареєстровано Черняхівським районним управлінням юстиції Житомирської області, номер запису про інше речове право №3175493 від 18.10.2013р, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 198914918256, де об’єктом нерухомого майна є земельна ділянка з кадастровим номером 1825655500:03:000:0188 та цільовим призначенням – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №12003220 (а.с.10).
За положеннями ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Посилаючись на те, що за договором оренди землі від 17.10.2013р та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права орендодавцем земельної ділянки є Держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації, відповідач стверджував про те, що Головинська селищна рада є неналежним позивачем у справі, оскільки орендодавцем та органом, до компетенції якого відноситься вирішення питання щодо прийняття рішень про передачу спірної земельної ділянки в оренду, є Житомирська обласна державна адміністрація.
Проте, з огляду на те, що спір у справі виник з підстав користування відповідачем земельною ділянкою, розташованою в межах Головинської сільської ради, та стосовно суми несплаченої орендної плати внаслідок використання даної земельної ділянки без правовстановлюючих документів (як єдиної можливої форми здійснення плати за землю як землекористувача), з урахуванням приписів Податкового кодексу України, яким регламентується порядок справляння плати за землю (а саме, п.п.14.1.147, п.п.14.1.72., п.п.14.1.136 ст.14, п.п.266.9.1. ст.266 ПК), та встановлених законом повноважень органу місцевого самоврядування, суд визнає безпідставними вищезазначені доводи відповідача.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних. міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
На підставі частини 2 статті 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).
Відповідно по положень статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Однак, таке право потребує оформлення за визначеною процедурою, та вже з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки або отриманням свідоцтва про право власності.
В матеріалах справи відсутній укладений відповідачем з орендодавцем договір оренди землі.
Слід зазначити, що у даному випадку, до відповідача не перейшло право власності на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу колишнього ДП "Головинський кар'єр", дане майно залишилось у державній власності. Вказане державне майно внесено до статутного капіталу ДП "Головинський кар'єр" та закріплено за ним на праві господарського відання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі про стягнення з відповідача несплаченої орендної плати внаслідок використання земельної ділянки в розмірі 117346,50грн, позивач вказує на те, що відповідач, набувши 20.01.2017р право власності на об’єкт нерухомості - будівлі та споруди ЦМК колишнього ДП "Головинський кар’єр", які розташовані на земельній ділянці, протягом 2017 року належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою. Зокрема зазначає, що відповідач використовує земельну ділянку, розташовану в межах Головинської сільської ради, без укладення договору оренди, що позбавляє позивача можливості отримати дохід у розмірі орендної плати за період з 21.01.2017р по 30.04.2017р від здачі спірної земельної ділянки в оренду, внаслідок чого позивачеві завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю у розмірі 117346,50грн. Позивач стверджує, що обов’язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку покладено саме на відповідача, який він не виконав. Розмір безпідставно збережених відповідачем коштів позивач розраховує як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати за землю, який нараховано на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (договір оренди землі від 17.10.2013р) з урахуванням індексації (214209,14х1,29х1.433х1,06 (індексація 2014р, 2015р, 2016р) =419739,425грн. Нарахування проведено за період з 21.01.2017р - 30.04.2017р і становить 117346,50грн.
Як зазначає позивач, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою площею 95,1090 га за відсутності укладеного договору оренди зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, а позивач втратив належне йому майно, тобто відбувся факт безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати. Вказані кошти, як зазначає позивач, підлягають стягненню на підставі 1212-1214 ЦК України.
Водночас, визначаючи у позові предмет та підстави заявлених до відповідача майнових вимог про стягнення 117346,50грн, позивач обґрунтував вказану суму як несплачену відповідачем орендну плату за використання земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК України та статті 225 Господарського кодексу України є збитками у виді упущеної вигоди.
Слід зазначити, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, обов'язковою підставою застосування положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України). Така особа набуває майно в інший спосіб, ніж визначено положенням статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами й правочином.
В той же час, підставою користування спірною земельною ділянкою було внесення Фондом державного майна України цілісного майнового комплексу як внеску до статутного фонду ДП "Головинський кар'єр". А отже, користування відповідачем спірною земельною ділянкою, у період за який позивач просить стягнути суму несплаченої орендної плати, відбулося в межах підстав, передбачених законом і відповідно до чинного законодавства України.
Слід також зазначити, що цілісний майновий комплекс є специфічним об'єктом нерухомості. Специфіка даного об'єкту полягає в тому, що ЦМК це сукупність активів, одним з яких обов'язково є право користування земельною ділянкою. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Таким чином, перебування у користуванні відповідача цілісного майнового комплексу є лише тим правовим фактом, який породжує у відповідача цивільний обов'язок оформлення правових підстав користування даною земельною ділянкою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач у заявлений позивачем період з 21.01.2017р по 30.04.2017р, набув право користування земельною ділянкою за існуванням належних правових підстав та з наміром оформити право користування земельною ділянкою у порядку визначеному законом.
Таким чином, з викладеного вбачається, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення статей 1212, 1214 ЦК України.
Тож слід зауважити, що позивач помилково ототожнив поняття безпідставного набуття майна, як підставу застосування положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку.
Між тим, як роз’яснено у п.3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України в аналогічних справах (див. постанову ВСУ від 17.02.2016 у справі №904/5857/14), а також, Верховного Суду (див. постанови від 28.02.2018 у справі №922/1340/17, від 25.05.2018 у справі №922/3413/17), недоотримання доходу з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку за своєю правовою суттю є збитками, які слід доводити у загальному порядку і для застосування якого слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).
Правова природа зобов'язань, які виникають внаслідок безпідставного отримання чи збереження майна та зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, - є принципово різною. Ототожнення їх є неможливим.
Відповідно до п.2.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 №6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.
За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. ОСОБА_4 земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Пунктом “д” ч.1 ст.156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути суму неотриманої орендної плати, яка за своєю суттю, з урахуванням вищевикладеного є саме збитками, а не майном, яке відповідач зберігає без достатньої правової підстави, про що стверджує позивач.
Окрім цього, для ототожнення суми неотриманої орендної плати з поняттям безпідставно набутого чи збереженого майна (ст.1212 ЦК України), необхідно довести що ця сума є реальною, тобто існували підстави її сплати в період часу з 21.01.2017р. по 30.04.2017р. і вона дійсно утримується відповідачем без достатніх правових підстав. Для встановлення цих обставин необхідно встановити, з якого моменту орендна плати за користування земельною ділянкою виникає як окреме майно та з якого моменту щодо неї можуть бути заявлені вимоги.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є: договори та інші правочини.
Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України “Про оренду землі”).
Тобто, підставою для виникнення орендної плати є підписаний сторонами договір оренди. Таким чином, оренда плата, як майно виникає з моменту укладення договору оренди і не існує самостійно без нього. До укладення договору оренди власник земельної ділянки наділений тільки правом на відшкодування збитків в порядку, передбаченому статтями 152,156 ЗК України та ст.22 ЦК України та за умови доведення ним в діях відповідача складу господарського правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між: протиправною поведінкою та збитками і вини).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що недоотриманий у зв'язку з неукладенням договору оренди землі дохід, за своєю суттю, є збитками, які необхідно доводити в загальному порядку.
Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК і частини 2 статті 224, статті 225 ГК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.
Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України, в т.ч. вищенаведеними приписами статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України. Вирішуючи спір у цій справі, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК.
Так, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
Вирішуючи питання наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, суд установив таке.
Як вище зазначалось, з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 31.10.2013р вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером: 1825655500:03:000:0188 загальною площею 95,1090га з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами (а.с.10).
Поряд з цим, Державне підприємство "Головинський кар’єр" утворено з метою отримання прибутку за рахунок здійснення видобувної, виробничої та іншої господарської діяльності, а саме: видобування, виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг фізичним та юридичним особам в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством та цим статутом (пункт 2.1 Статуту).
Як пояснили представник відповідача та третьої особи - регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області, земельна ділянка площею 95,1090га - це одне з трьох родовищ, які входять до складу єдиного майнового комплексу ДП "Головинський кар'єр" для використання якого необхідним є отримання спеціального дозволу на користування надрами, наслідком якого є передача земельної ділянки в оренду. Вказали, що ДП "Головинський кар'єр" від дати реєстрації до квітня 2017 року виробничу діяльність не проводило. З квітня 2017 року відповідачем проводилась господарська діяльність, для якої непотрібно отримання спеціальних дозволів та ліцензій для здійснення видобувної, виробничої та іншої господарської діяльності, а саме: згідно з приписами Департаменту охорони праці від 10.03.2017р №289/11-0021 проводило очистку кар'єрного поля, реалізовувало бут крупногабаритний, негабарити, гранітну продукцію (плитка, бруківка, бордюри, деталі пам'ятників та інше).
Відповідно частин 1 та 2 статті 18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Згідно з частиною 1 статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Про намір оформити право користування надрами свідчать дії відповідача щодо такого оформлення. Так, відповідач звертався з заявами до Державної служби геології та надр України з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами. Із змісту відповідей Державної служби геології та надр України (а.с.35-38) вбачається, що відповідачем подавались такі заяви 04.04.2017р, 19.06.2017р., 11.07.2017р.
На лист відповідача від 04.04.2017р за №158 із заявою про отримання спецдозволу на користування надрами, Державна служба геології та надр України лише 01.09.2017р листом за №18744/03/12-17 повідомила ДП "Головинський кар'єр" про повернення поданих документів у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011р №615 (а.с.35). Інші відповіді містять аналогічний зміст (а.с.36-37).
Як зазначено в поясненнях третьої особи - регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області, відділення також зверталось з листом від 15.11.2017р №03/3629 до Державної служби геології та надр з проханням переоформити спецдозвіл на користування надрами ПАТ "Головинський граніт" на ДП "Головинський кар'єр", на що була отримана відповідь про відсутність правових підстав для переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, у зв'язку з чим Держгеонадра відмовило ДП "Головинський кар'єр" у переоформленні спецдозволів та повернуло відповідний пакет документів.
Таким чином, неодноразові звернення відповідача з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, що є необхідною умовою для оформлення права користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, свідчать про діяльність відповідача, спрямовану на оформлення ним права землекористування. Однак, в силу обставин, які від нього не залежали, спеціальний дозвіл не було отримано, а договір оренди землі не укладено.
Відтак, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка б спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
Враховуючи зазначене, оскільки відповідач упродовж спірного періоду додержувався правил здійснення господарської діяльності, вживав необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів ухилення відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825655500:03:000:0188, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов'язку з виплати збитків у виді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) відповідно до положень статті 22 ЦК України і частини 2 статті 224 ГК України.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладені встановлені судом обставини справи та аналіз чинного законодавства, доводи позивача не знайшли свого підтвердження належними доказами, відтак, позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, а тому, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача заявленої суми збитків (117346,50грн) у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.07.18
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек. з пов.),
3 - відповідачу (рек. з пов.),
4 - Житомирській обласній державній адміністрації (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, 1) (рек. з пов.),
5 - Регіональне відділення ФДМ України в Житомирській області (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, 20) (рек. з пов.).
Судове рішення № 75243175, Господарський суд Житомирської області було прийнято 06.07.2018. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 906/103/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: