Рішення № 75243166, 04.07.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/311/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ляхов О.В., довіреність №7748-К-О від 27.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ЖТ №053001 від 29.06.2018, договір про надання правової допомоги №29/06/18 від 29.05.2018;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 26015,86грн

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 27810,39грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань відповідно до Договору оренди частини приміщень від 01.10.2015 та додаткової угоди №1 від 26.10.2015 відносно відшкодування збитків, завданих внаслідок протиправних дій та викрадення грошових коштів.

В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст. 20, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суд від 04.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2018 прийнято до розгляду заяву від 19.06.2018 про зміну підстав позову та заяву про зменшення позовних вимог подану 20.06.2018; суд постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у сумі 26015,86грн та здійснювати розгляд справи в межах даних заяв.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 №519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (згідно статуту Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 №519) (а.с.110). За таких обставин, суд вважає за необхідне змінити найменування позивача із Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

В судовому засіданні 04.07.2018 суд, за письмової згоди сторін, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяв про зміну підстав позову та заяви про зменшення позовних вимог, згідно яких зазначив, що в порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідачем не було забезпечено збереження переданого на зберігання терміналу самообслуговування (далі - ТСО), внаслідок чого позивачу завдано збитки, які складаються із суми викрадених грошових коштів та вартості ремонтно-відновлювальних робіт ТСО.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов від 25.05.2018, згідно якого відповідач вважає, що в договорі та додатковій угоді №1 не встановлено зобов'язання зі зберігання ТСО. Окрім того зазначив, що у діях відповідача відсутні і недоведені всі необхідні елементи складу правопорушення, необхідних для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками і вини відповідача, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (орендар, позивач) укладено договір оренди частини приміщення (далі - Договір) (а.с.6-7), за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) частину приміщення, визначену у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Приміщення, яке передається за договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, має площу 1,0 кв. м. і належить орендодавцю підставі свідоцтва на право власності (п. 1.2 Договору).

Згідно п.1.4 Договору приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря (розміщення терміналу самообслуговування).

Відповідно до п. 3.2 Договору орендодавець зобов'язується, зокрема, забезпечити реальну можливість цілодобового використання приміщення, встановлення охоронної та протипожежної сигналізації; у разі втрати, крадіжки, псування обладнання, наданого орендарем, протягом не пізніше одного календарного дня повідомити орендарю про втрати, крадіжку, псування обладнання; при втраті, крадіжці обладнання, як повному, так і частковому, орендодавець зобов'язується повідомити також і правоохоронні органи за місцем розміщення обладнання орендаря про здійснення протиправних дій у відношенні обладнання протягом одного календарного дня з моменту фіксації події. У випадку бездіяльності орендодавця, неповідомлення орендаря, правоохоронних органів та/або у випадку дій орендодавця, які спричинили втрату та/або крадіжку обладнання, готівкових коштів, що знаходились всередині обладнання на момент здійснення протиправних дій у розмірі зафіксованого збитку, але не більше 200000,00грн. Термін на відшкодування суми збитку - 20 банківських днів з моменту виставлення рахунку орендарем. Сума зафіксованого збитку надається службою безпеки орендаря із залученням, при необхідності, сторонніх сервісних організацій.

26.10.2015 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої погодились в пункті 3.2. останній підпункт викласти в наступній редакції:

«У разі крадіжки, псування обладнання і/або грошових коштів, що знаходилися всередині обладнання, в тому числі третіми особами, протягом 1 (одного) календарного дня повідомити орендаря та правоохоронні органи про крадіжку, псування обладнання і/ або грошових коштів, що знаходилися всередині обладнання.

У разі крадіжки, псування обладнання і/або грошових коштів, що знаходилися всередині обладнання, в тому числі третіми особами, безумовно відшкодувати вартість обладнання та готівкових грошових коштів, що знаходились всередині обладнання на дату здійснення протиправних дій у розмірі суми зафіксованого збитку, але не більше 200 000,00 грн (двісті тисяч грн 00 коп). Сума зафіксованого збитку визначається Орендарем із залученням, при необхідності, сторонніх сервісних організацій. При цьому відшкодування збитків у розмірі, передбаченому в цьому підпункті, Орендодавець здійснює на підставі рахунку Орендаря протягом 20 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Безумовно відшкодувати Орендарю витрати в повному обсязі по відновленню обладнання, якщо таке відновлення пов'язане з його псуванням, в тому числі третіми особами. Відшкодування витрат Орендаря здійснюється Орендодавцем протягом 20 банківських днів з моменту падання Орендарем рахунку.»

Передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду (п. 5.1. Договору).

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання шляхом накладення електронного цифрового підпису усіма його сторонами та діє до 30.09.2018 (п.7.1. Договору).

Договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис" (п.7.12. Договору) (а.с.9).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12017060280000490 18.08.2017 до Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУ Нацполіції в Житомирській області надійшло повідомлення про вчинення правопорушення. Згідно витягу в ніч із 17 на 18 серпня 2017 невідома особа, шляхом віджиму металопластикового вікна в підсобному приміщенні, через вікно проникла всередину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований по АДРЕСА_2, де, пошкодивши термінал ТS212800 Приват Банку, таємно викрала з касети гроші в сумі біля 8000грн, чим Приват Банку спричинена матеріальна шкода, та гроші в сумі 4200грн, які знаходилися в підсобному приміщенні магазину та належали власниці магазину ОСОБА_3, чим останній спричинена матеріальна шкода (а.с.88).

Відповідно до "акта пересчета денежной наличности, выгруженой из терминала 212800" 19.08.2017 (а.с.11), та виписки із 17.08.2017 по 18.08.2017 (а.с.89) недостача в терміналі становить 8022,00грн.

Позивачем до матеріалів позовної заяви додано Дефектную ведомость №64 від 19.08.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ес.Ес.Ай.Інтернешнл», згідно якої вартість ремонтно-відновлювальних робіт терміналу ТS212800 складає 23795,00грн, що складається із виїзду спеціаліста - 600грн, монтажних робіт - 500грн, сейфу та фальш-дверей - 10000,00грн, корзини - 2460грн, валідатора - 7800грн, касети - 2435грн (а.с. 13).

26.02.2018 позивач надіслав на адресу відповідача лист, яким повідомлено відповідача про загальну суму спричинених збитків позивачу та про необхідність відшкодувати банку спричинену шкоду (а.с.14, докази направлення - а.с.15-16).

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо відшкодування збитків позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення 26015,86грн, з яких 8022,00грн - викрадені грошові кошти, 17993,86 грн - ремонтно-відновлювальні роботи, оскільки позивачем в рахунок погашення боргу списано із відкритого в Банку рахунку відповідача 4006,61грн та 1794,53грн.

Дослідивши подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір оренди частини приміщення від 01.10.2015, згідно з яким, відповідач зобов'язується передати позивачеві, а позивач зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) частину приміщення, визначену у Договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності (п. 1.1 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондуються з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу, згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно Додаткової угоди №1 у разі крадіжки, псування обладнання і/або грошових коштів, що знаходилися всередині обладнання, в тому числі третіми особами, відповідач має безумовно відшкодувати вартість обладнання та готівкових грошових коштів, що знаходились всередині обладнання на дату здійснення протиправних дій у розмірі суми зафіксованого збитку. Сума зафіксованого збитку визначається орендарем із залученням, за необхідності, сторонніх сервісних організацій. Відповідач зобов'язаний безумовно відшкодувати орендарю витрати в повному обсязі по відновленню обладнання, якщо таке відновлення пов'язане з його псуванням, в тому числі третіми особами.

Однак, Дефектная ведомость №64, яка подана позивачем до матеріалів справи, надана ТОВ «Ес.Ес.Ай.Інтернешнл» як відповідь на запит позивача та в ній не вказано, що вона є актом виконаних робіт із відновлення терміналу самообслуговування. Позивачем не надано суду доказів, що ним було понесено витрати на відновлення обладнання у сумі, яка вказана у дефектній відомості, та не надано доказів, що вказані кошти було перераховано організації, яка здійснювала відновлення обладнання. Окрім того, позивачем не надано документів, які б підтверджували, що ТОВ «Ес.Ес.Ай.Інтернешнл» має можливість здійснювати відновлення обладнання терміналів або право визначати вартість такого відновлення без виконання робіт із відновлення обладнання.

В свою чергу, згідно матеріалів справи позивач вчасно повідомлений про події вчинення правопорушення, про що свідчить акт пересчета денежной наличности, який датований 19.08.2017 (а.с.11). Таким чином, позивачу було відомо про пошкодження обладнання та викрадення коштів у терміни, що передбачені п.3.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1). Тому, в даному випадку, відповідачем виконано належним чином зобов'язання щодо повідомлення позивача про крадіжку та псування обладнання.

Позивач вказує, що Договір оренди частини приміщення є змішаним правочином та має елементи договору оренди та договору зберігання майна, де позивач виступає орендарем/поклажедавцем, а відповідач орендодавцем/зберігачем. Про це, на думку позивача, свідчать такі умови договору, а саме: зобов'язання встановлення охоронної сигналізації, забезпечення догляду за зовнішнім виглядом ТСО та відповідальність у разі крадіжки, псування обладнання і/або грошових коштів.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою.

За змістом статтей 936, 937 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (стаття 937 Цивільного кодексу України).

Статтею 951 цього Кодексу, на положення якої посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Суд критично оцінює дані доводи позивача, оскільки договір оренди частини приміщення від 01.10.2015 та Додаткова угода №1 від 26.10.2015 не містять інформації, які речі передано на зберігання відповідача, позивачем не надано до матеріалів справи акту прийому-передачі майна на зберігання, згідно якого можна ідентифікувати майно, яке передано на зберігання, встановити його початкову вартість, що було би підставою для визначення суми, на яку знизилася вартість речі як того вимагає ст.951 ЦК України.

В свою чергу, згідно з пунктом 6.2 Договору, позивач та відповідач узгодили, що сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за Договором, якщо воно сталося не з їх вини.

Суд також зазначає, що кримінальне провадження №12017060280000490 не закінчено, особу, яка проникла в приміщення, викрала кошти та пошкодила термінал самообслуговування, не встановлено, згідно п.п.6.2. Договору, ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224-225 ГК України, ст.ст.76-79 ГПК України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача збитків.

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявності обставин, за умови настання яких на відповідача було б покладено обов'язок щодо відшкодування збитків.

Відповідач в свою чергу навів доводи, які вказують на відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, що виключає відповідальність відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 26015,86грн.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Щодо вимоги відповідача про стягнення судових витрат за надані послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку скористатися нормою п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, призначити засідання суду для вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) відмовити.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи на 12 липня 2018 о 14:30 год. у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський,3/65 в залі судових засідань №111 без виклику сторін.

3. Відповідачу в строк до 10.07.2018 надати через діловодну службу суду супровідним листом та в цей самий строк надіслати на адресу позивача листом з описом вкладення докази щодо розміру понесених витрат за надання правової допомоги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.07.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - в справу; 2,3 - сторонам (рек. з пов.)