Постанова № 75242762, 19.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2960/18 Справа № 201/6232/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ходаківський М. П. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 52

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які з 2013 року мешкають разом з матір'ю та знаходяться виключно на її утриманні. З вказаного часу відповідач не приймає участі у вихованні дітей, протягом трьох років жодного разу не приїжджав, не піклувався про стан їхнього здоров'я та розвиток. Позивач створила всі належні умови для повноцінного виховання та розвитку дітей. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання дітей, але станом на серпень 2017 року заборгованість зі сплати аліментів становить 100800,00 грн. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 вживає алкогольні та наркотичні засоби та є соціально небезпечною людиною. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просила позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача судові витрати (а.с. 71-72).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 18 липня 2009 року перебували у шлюбі, який був зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №502 (а.с. 10).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2014 року у цивільній справі №201/12679/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 13).

22 березня 2010 року народилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації народжень 13 квітня 2010 року зроблено актові записи № 481 та № 482 відповідно, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2, виданими 13 квітня 2010 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. 11-12).

Матір'ю дітей в зазначених вище свідоцтвах про народження зазначено ОСОБА_2, а батьком - ОСОБА_3.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року у цивільній справі №201/12678/14-ц з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання його синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі по 1500,00 грн. на кожну дитину щомісячно (а.с. 14).

В матеріалах справи також наявна довідка-розрахунок від 14.04.2017 року, видана державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на користь позивачки, станом на 05.04.2017 року, складає 81500,00 грн. (а.с. 33).

Згідно довідок від 03.04.2017 року, виданих КЗО «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-Садок) №77» Дніпропетровської міської ради та КЗО «Дніпропетровська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів №4» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 вихованням дітей не займався, у дитячий садочок та школу не з'являвся, стосунки з вчителями та вихователями не підтримував (а.с.17, 18).

Місцевим судом також встановлено, що 22 червня 2016 року та 22 серпня 2018 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 122-4, 124, 130 КУпАП, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та визнано відповідачем у судовому засіданні суду першої інстанції (а.с. 77-79).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради від 26 липня 2017 року №116/05-38, визнано за недоцільне позбавляти ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46-48).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних АІС "Армор" ОСОБА_3 на обліку, як особа, що зловживає наркотичними засобами та алкоголем, не перебуває, що підтверджується листом Соборного відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області №45.5/4316 від 19.06.2017 року.

Згідно довідки КЗ "Дніпропетровська міська поліклініка №1" Дніпропетровської обласної ради №11/364 від 30.06.2017 року, ОСОБА_3 за висновками лікаря-психіатра може здійснювати опіку і догляд над його неповнолітніми дітьми.

Також, згідно листа КЗ "Дніпропетровський наркологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради №4052 від 23.06.2017 року, ОСОБА_3 під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: 1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В абзаці 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 15 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.

Виходячи з викладеного та інтересів дітей, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; приймаючи також до уваги висновок виконавчого комітету міської ради про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - колегія дійшла висновку про недоведеність факту винної поведінки відповідача та відсутність підстав для застосування крайнього заходу - позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно його синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Отже, рішення місцевого суду про відмову у задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим, правомірним, тому підлягає залишенню без змін.

Самий лише факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення батька його батьківських прав відносно дітей. Згідно змісту апеляційної скарги, з часу звернення позивачки до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, відповідач сплачує аліменти.

Також не є підставою для позбавлення батьківських прав факти притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення, що пов»язані з керуванням транспортним засобом. Дані порушення не підтверджують негативного ставлення відповідача до своїх дітей.

Щодо посилань позивача на зловживання відповідачем наркотичними засобами, то дані обставини спростовуються листом-довідкою КЗ "Дніпропетровський наркологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради №4052 від 23.06.2017 року, яким зазначено, що ОСОБА_3 під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога не перебуває. Оригінал вказаного документу оглянуто судом апеляційної інстанції в судовому засіданні.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді