Ухвала суду № 75242384, 06.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2803/16-к Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 11-кп/783/955/17 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Гуцал І.П., Галапаца І.І.

при секретарі Стойко Р.З.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, має двох неповнолітніх дітей, раніше судима вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.06.2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участю прокурора Свореня І.М.

обвинуваченої ОСОБА_1

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016140050001394 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді одного року позбавлення волі.

Призначено ОСОБА_1 остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.06.2015 року, у виді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня її затримання після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін – у виді застави.

За вироком суду 01.04.2016 року, приблизно о 16 год. 45 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул. Дорошенка, 5, у м. Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрала у ОСОБА_3, яка здійснювала посадку на маршрутне таксі, що знаходилось на вказаній зупинці, жіночий гаманець марки «Fashion Style» вартістю 200 грн., всередині якого знаходились кошти в сумі 332 грн., студентський квиток на ім’я ОСОБА_3, банківська картка «Приватбанк», чим завдала потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 532 грн.

Не погоджуючись з вироком суду захисник обвинуваченої ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий судовий розгляд. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд при постановленні вироку не врахував важкість стану здоров’я та хронічних захворювань обвинуваченої, не врахував необхідність догляду за дітьми. Також зазначає, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини за яких відбувались вказані події та неправильно кваліфікував його як злочин за ч.2 ст.185 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не намагалася вчинити дій які б можна було кваліфікувати як крадіжку, ОСОБА_1 випадково знайшла гаманець потерпілої .

19.10.2017р. обвинувачена ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією на підставі п. «в» ст..1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки в неї на утриманні двоє дітей, яким не виповнилося 18 років.

06.07.2018р.Макула Н.І. подала клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі її захисника – адвоката ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про заперечення апеляційної скарги та клопотання про застосування амністії, думку обвинуваченої ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги та клопотання про амністію, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а клопотання про застосування амністії задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6І, протоколом огляду місця події від 01.04.2016 року, постановою слідчого СВ Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області від 01.04.2016 року..

Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, і викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність судового рішення, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не бере до уваги як безпідставні.

У ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні даного злочину є тактикою захисту по даній справі та суд першої інстанції вірно розцінив як намагання уникнути кримінальної відповідності за вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того, колегія суддів вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки така кваліфікація знайшла своє підтвердження за результатами судового слідства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 випадково знайшла гаманець потерпілої є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки такі спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, показами свідка ОСОБА_5, який був очевидцем того, як ОСОБА_1 викрала з сумки потерпілої гаманець.

Крім того,відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1, судом першої інстанції у повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має неповнолітніх дітей та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обране судом першої інстанції обвинуваченій покарання, у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Фактично суд врахував всі обставини, на які посилається захисник в своїй апеляційній скарзі.

Разом з тим ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією на підставі п. «в» ст..1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки в неї на утриманні двоє дітей, яким не виповнилося 18 років.

Відповідно до вироку Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України, тобто за злочин, який відповідно до статті 12 КК відноситься до злочину середньо тяжкості.

Крім того, вироком Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 призначено покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.06.2015 року, у виді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.06.2015 ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України тобто за злочин, який відповідно до статті 12 КК відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до пункту «в» статті 9 Закону України «Про амністію в 2016 році» амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Так, згідно із статтею 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб (визнаних винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуто судами, але вироки не набрали законної сили), які можуть бути таким законом повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Вказана норма кримінального закону передбачає застосування амністії саме до осіб, а не до покарання.

Колегія суддів, вважає, що ставити у залежність призначення покарання за сукупністю вироків з можливістю застосування Закону України «Про амністію» є неприпустимим.

У пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав та мають дітей, яким не виповнилось 18 років, а також дітей-інвалідів та/або повнолітніх дітей, які є інвалідами.

З копії свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_7, 07.05.2006р.н. та ОСОБА_8, 28.10.2009р.н. (т.2 а.п. 149).

У зв'язку із чим є всі підстави для застосування до ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Оскільки вироком Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року на підставі ст..71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком часткового приєднано покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.06.2015 і остаточно призначено покарання у виді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі, то такий вирок підлягає зміні.

При цьому призначене вироком першої інстанції покарання із застосуванням статті 71 КК підлягає виключенню, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.06.2015 року - самостійному виконанню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, ст.ст.1,9 Закону України "Про амністію у 2016 році", колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – задоволити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 - змінити.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2015 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки із застосуванням статті ст. 75 КК України та встановлення іспитового строку 1 рік – виконувати самостійно.

Призначене ОСОБА_1 покарання на підставі ст..71 КК України виключити.

В решті вирок залишити без змін.

Клопотання ОСОБА_1 – задоволити. ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п.«в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Головуючий

Судді