Рішення № 7524205, 12.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10                                                                                           Справа№ 2/190

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників відповідача Грущак З.О., Вісіконенко В.І., представника третьої особи-ДТГО “Львівська залізниця” Паранчук Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв’язку України, м. Київ до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Сокіл”, м. Львів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Львівської дирекції поштамт-центр поштового зв’язку №1, м. Львів та Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів про витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв’язку України, м. Київ звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів про визнання недійсним та скасування наказу №471/Н від 19.11.2001р. в частині передачі ОСББ “Сокіл” прибудованого приміщення поштового відділення.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.08.2009р. призначив розгляд справи на 15.09.2009р., залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Сокіл” та Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Львівської дирекції поштамт-центр поштового зв’язку №1. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

12.11.2009р. Львівським міжрайонним транспортним прокурором через канцелярію суду подано уточнення позовних вимог, в якій прокурор просить витребувати з незаконного володіння ОСББ “Сокіл” прибудоване приміщення поштового відділення та повернути його ДТГО “Львівська залізниця”.

В судових засіданнях прокурор, представник позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що на балансі структурного підрозділу ДТГО “Львівська залізниця” знаходився десятиповерховий житловий будинок та двоповерхове нежитлове приміщення відділення зв’язку за адресою м. Львів, вул. Низинна, 5. Згідно наказу начальника Львівської залізниці вищевказаний житловий будинок та прибудоване нежитлове приміщення було передане Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Сокіл” (відповідачу). Передача оформлена актом приймання-передачі майна загального користування у спільну власність співвласників багатоквартирного будинку “Сокіл” від 28.09.2001р. Відповідно до Положення про порядок організації та діяльності об’єднань, що створюються власниками для управління, утримання та використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні, визначено перелік майна, що може перебувати у загальному користуванні. Однак у даному переліку прибудоване приміщення поштового відділення не зазначене. Таким чином, нежитлове приміщення повинно було залишитись у державній власності або передано у комунальну власність. У зв’язку з цим, просять витребувати з незаконного володіння ОСББ “Сокіл” прибудоване приміщення поштового відділення та повернути його ДТГО “Львівська залізниця”.

В судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. В своїх запереченнях зокрема зазначили, що відповідно до Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” житловий комплекс –це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщених на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс. Неподільне майно –це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку. Спірне нежитлове приміщення має спільні конструктивні елементи та інженерні мережі, єдину поштову адресу з житловим будинком та утворює з ним житловий комплекс. Згідно Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, об’єднання співвласників може прийняти на баланс весь житловий комплекс. Таким чином, відповідачу правомірно передано в користування нежитлове приміщення поштового відділення, останній на законних підставах користується даним приміщенням.

Представник третьої особи - Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Львівської дирекції поштамт-центр поштового зв’язку №1 позов підтримав, просив задоволити. Зазначив, що згідно чинного законодавства, спірне приміщення мало бути передано у комунальну власність. Рішення про передачу об’єктів права державної власності приймається лише органом, уповноваженим на управління державним майном.

Представник третьої особи - Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” з приводу заявленого позову зазначив, що при передачі будинку з прибудованим приміщенням, третя особа виходила з того, що будівництво цього житлового комплексу здійснювалось за єдиним проектом та єдиним кошторисом, а після введення в експлуатацію йому присвоєно єдину поштову адресу. Таким чином, виділення прибудованого приміщення в окремий об’єкт нерухомості не вбачалось можливим. Враховуючи також те, що інженерне забезпечення житлової та нежитлової частини будинку спільне, в підвалах прибудованого приміщення знаходиться інженерне обладнання, яке є спільним, третя особа вважає передачу на баланс відповідача житлового комплексу правомірним. Також зазначив, що прибудоване приміщення було передано на баланс, а не у власність відповідачу.

Прокурору, представникам сторін, третіх осіб роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

У 1994р. проектним інститутом “Укрзахідцивільпроект” було розроблено робочий проект житлового будинку з прибудованим відділенням зв’язку по вул. Низинній в м. Львові. В 1995р. житловий будинок з прибудованим приміщенням поштового зв’язку за адресою м. Львів, вул. Низинна, 5 був введений в експлуатацію та знаходився на балансі будинкоуправління №4 Львівської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці.

3 березня 1997р. між Львівською дистанцією цивільних споруд Львівської залізниці (орендодавець) та Львівським поштамтом (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі). За цим договором орендодавець передає, а орендар отримує в тимчасове платне користування нежитлове приміщення в м. Львові вул. Низинна, 5 загальною площею 478 кв.м., який знаходиться на балансі будинкоуправління №4.

Згідно п. 2 договору від 03.03.1997р., мета оренди –для влаштування поштового відділення.

19 листопада 2001р. начальником Львівської залізниці видано наказ №471/Н, яким наказано в.о. начальника Львівської дистанції цивільних споруд, керуючій будинкоуправління №4 передати створеному об’єднанню співвласників багатоквартирних будинків “Сокіл” житловий будинок по вул. Низинній, 5 в м. Львові загальною площею 3600 кв.м. та прибудоване приміщення поштового відділення загальною площею 595,4 кв.м. в установленому порядку.

Згідно акту прийому передачі майна загального користування у спільну власність співвласників багатоквартирного будинку “Сокіл” від 28.09.2001р., відповідачу передано житловий будинок та прибудоване приміщення зв’язку за адресою м. Львів, вул. Низинна, 5.

За вих. №34 від 24.10.2001р. будинкоуправління №4 Львівської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці звернулося до третьої особи - Львівської дирекції поштамт-центр поштового зв’язку №1 Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” з повідомленням про розірвання договору оренди приміщення пошти, так як з 01.10.2001р. будинок №5 по вул. Низинна, в якому знаходиться орендоване приміщення, знятий з балансу будинкоуправління №4 і переданий на баланс товариства співвласників “Сокіл”.

1 січня 2009р. між ОСББ “Сокіл” та Українським державним підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Львівської дирекції поштамт-центр поштового зв’язку №1 укладено договір оренди №1/217-ЛП оренди нерухомого майна. За цим договором орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 281,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Низинна, 5 і перебуває на балансі ОСББ “Сокіл”.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 73 ГК України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Частиною 2 ст. 136 ГК України встановлено, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до абз. 1 ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт”, майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України (абз. 2 ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт”).

Приватизація цілісних майнових комплексів, підприємств і структурних підрозділів, не пов’язаних з діяльністю залізниць, окремих інвентарних об’єктів та об’єктів незавершеного будівництва, що належать залізницям та підприємствам залізничного транспорту загального користування, здійснюється за погодженням з Міністерством транспорту України та Укрзалізницею відповідно до чинного законодавства України з питань приватизації (абз. 5 ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт”).

Згідно п. 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №262, Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзв’язку.

До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об’єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв’язку.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.1996р. №789, Міністерство транспорту та зв’язку України (Мінтрансзв’язку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінтрансзв’язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Підпунктом 29 пункту 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України встановлено, що Мінтрансзв’язку відповідно до покладених на нього завдань виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Міністерство транспорту та зв’язку України, в інтересах якого заявлено прокурором позов, є належним позивачем, оскільки Мінтрансзв’язку є органом, на якого покладено функції з управління державним майном галузі, в тому числі спірним майном.

Представники відповідача в своїх запереченнях на позов посилаються на те, що житловий будинок разом з прибудованим приміщенням поштового відділення становлять неподільний житловий комплекс з єдиними інженерними мережами та елементами конструкцій та вказують на можливість знаходження майнового комплексу на балансі об’єднання.

Однак такі доводи представників відповідача не беруться судом до уваги, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об’єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що допоміжні приміщення в єдиному житловому комплексі призначені виключно для експлуатації будинку, належного його функціонування та побутового обслуговування мешканців будинку.

Як вбачається з Переліку майна, що може перебувати у загальному користуванні, який є додатком до Положення про порядок організації та діяльності об’єднань, що створюються власниками для управління і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 31.07.1995р. №588 (чинної на момент передачі), приміщення, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення, в тому числі приміщення поштового відділення в цьому переліку відсутні.

Оскільки нежилі приміщення згідно ст. 1 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” є самостійними об’єктами цивільно-правових відносин, наявність спільних конструктивних елементів чи мереж (віднесення до неподільного майна) не може бути визначальним при встановленні їх функціонального призначення та правового статусу.

Отже, допоміжні приміщення, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення, в тому числі приміщення поштового відділення, є самостійними об’єктами цивільно-правових відносин та не відносяться до допоміжних приміщень, які можуть передаватися в управління об’єднанням, так як вказані приміщення не впливають на належне функціонування житлового будинку.

Слід також зазначити, що ст. 11 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” передбачено, що об’єднання після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс. Таким чином, можливість отримання на баланс всього житлового комплексу не встановлює обов’язку власника житлового комплексу передати його об’єднанню.

Відповідно до абз. 3 п. 9 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відносини, пов’язані з передачею об’єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ міст врегульовані Законом України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”.

З наведених норм вбачається, що оскільки проектною документацією в спірному приміщенні передбачалось облаштування поштового відділення та в подальшому, після введення в експлуатацію, згідно договору оренди приміщення використовувалось для надання послуг поштового зв’язку, нежитлове прибудоване приміщення поштового відділення за адресою м. Львів, вул. Низинна, 5 могло бути передано у комунальну власність за умови прийняття відповідного рішення органом, уповноваженим управляти державним майном, або і надалі залишатись у державній власності.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 387 ЦК України, ст. 73, 136 ГК України, ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. 1, 11 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Витребувати із чужого незаконного володіння у Об’єдання співвласників багатоквартирного будинку “Сокіл”, м. Львів, вул. Низинна, 5 (ідентифікаційний код 25258202) прибудоване приміщення поштового відділення загальною площею 595,4 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Низинна, 5 та повернути його Державному територіально-галузевому об’єднанню “Львівська залізниця”, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900).

3.          Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Сокіл”, м. Львів, вул. Низинна, 5 (ідентифікаційний код 25258202) в користь державного бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.\

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя