Рішення № 752415, 04.06.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2007

Справа №2-25/3911-2007

За позовом ТОВ «Аріель», м. Сімферополь, вул.. Полянської, 9, кв. 18,

До відповідача Приватного підприємства «Гвардієць», Нижньгірський район, с. Охотське, вул.. Леніна, 108.

Про стягнення 333369,37 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

Представники:

Від позивача – Петрова Л.В., предст., дов. № 603 від 2809.06р..

Від відповідача – Перець О.І., предст., дов. № 1 юр. від 22.05.07р.

Обставини справи:

ТОВ «Аріель», м. Сімферополь звернулось у господарський суд АРК із позовом до Приватного підприємства «Гвардієць» у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 270204,16 грн., штраф у розмірі 63165,21 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не оплачено кошти у повному обсязі за поставлений товар на підставі договорів № 68/4-2 від 14.04.2006р., № 91/5-2 від 30.05.2006р., № 100/6-2 від 14.06.2006р. та видаткових накладних, у зв’язку із чим за ним виникла заборгованість на загальну суму 270204,16 грн.

В ході розгляду справи позивачем надавались уточнення до позову.

Розгляд справи відкладався, за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжувався.

У судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачем позовні вимоги в частині суми основного боргу визнаються повністю, в частині нарахованого розміру штрафу у сумі 63165,21 грн. вимоги не визнаються, посиланням на форс-мажорні обставини.

Клопотання позивача про забезпечення позову судом не задоволено, у зв’язку із невідповідністю положенням ст.. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Аріель» та Приватним підприємством «Гвардієць» укладено договори купівлі-продажу № 68/4-2 від 14.04.2006р.; № 91/5-2 від 30.05.2006р; № 100/6-2 від 14.06.2006р.

Відповідно до умов вказаних договорів Продавець (позивач) зобов’язався передати у власність Покупця (відповідача) товар, що належить продавцю, а покупець у свою чергу зобов’язався прийняти та оплати товар по ціні та на умовах цих договорів.

На виконання взятих зобов’язань за договорами, позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 417204,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № АР-0000200 від 14.04.2006р.; № АР-0000322 від 11.05.2006р.; № АР-0000374 від 30.05.2006.; № АР-0000392 від 05.06.2006р.; АР-0000407 від 09.06.2006р.; АР-0000417 від 14.06.2006р.; № АР-0000459 від 5.07.2006р.; № 0000468 від 11.07.2006р.; № 0000475 від 17.07.2006р. (а.с. 40,43,46,56,58,65,68,71).

Однак відповідачем порушено зобов’язання за договорами в частині здійснення своєчасної оплати по поставлений товар, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 270204,16 грн., яка на момент подачі позову не погашена та яку відповідач визнає у повному обсязі згідно наданого відзиву на позов № 310 від 11.05.2007р.

Згідно до ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що вимога про стягнення суми заборгованості у розмірі 270204,16 грн. підлягає задоволенню.

Вимога щодо стягнення штрафу у розмірі 63165,21 грн. на думку суду також підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 7.3 укладених між сторонами договорів, передбачено, якщо в продовж п’яти календарних днів після настання строку оплати товару визначених п. 5.1., оплата товару не здійснена, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від вартості несплаченого товару.

Порушення відповідачем строку оплати визначеного п. 5.1. угод, підтверджується банківськими витягами (а.с. 49-54; 61-62).

Ст.. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виконання цивільних обов’язків згідно ст.. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторони передбачили у договорах відповідальність за невиконання зобов’язань у вигляді сплати штрафу у розмірі 20% від вартості товару, а відповідачем не надано доказів виникнення форс-мажорних обставин, саме в період обумовленого строку розрахунку визначених п. 5.1. укладених угод, відповідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо звільнення від сплати штрафу.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано зобов’язання щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача які підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись, ст.. 193, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 14, 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гвардієць», Нижньгірський район, с. Охотське, вул.. Леніна, 108; р/р 26005301361047 філія «відділення ПІБ» м. Красногвардійськ БО № 3, ІПН 317953401287) на користь ТОВ «Аріель» (м. Сімферополь, вул.. Полянської, 9, кв. 18; р/р 260003002132 в ЗАТ «Кредо банк», МФО 384577, ЗКПО 31795341) суму заборгованості у розмірі 270204,16 грн., штраф у розмірі 63165,21 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 3334,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття рішенням законної чинності.

Рішення оформлене та підписане 11.06.2007р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.