Рішення № 75240818, 18.06.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10243/17

пр. № 2/759/4299/18

18 червня 2018 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі стового засідання Шелудько В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «СК «Мега-Поліс» 10.07.2017 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди спричиненої в результаті ДТП в розмірі 20870,39 грн., та стягнення судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27.04.2016 року між позивачем та ОСОБА_3, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 12799-10, яким було застраховано автомобіль Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1. 07.09.2016 року до страховика від страхувальника надійшло повідомлення про настання ДТП. Дана ДТП, відбулась 06.09.2016 року о 17:45 на просп. К.Комарова, 38-а в м. Києві. В результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.11.2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушенню, передбаченого ст. 124 КУпАП України пов»язаного із порушенням ПДР України.

Згідно до звіту № 678-2016 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 26.09.2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 становить 17223,46 грн., вартість відновлювального ремонту становить 41285,09 грн. Вартість експертного дослідження складає 720,00 грн.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору добровільного страхування наземного транспорту № 12799-10 страховик виплатив на підставі страхового акту 6730/12799-10 від 26.09.2016 року страхове відшкодування в розмірі 36923,85 грн. Також позивачем було сплачено суму в розмірі 450,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_4 за виготовлення реєстраційних номерних знаків на підставі товарного чеку № 2 від 19.09.2016 року. Разом фактичні витрати позивача становлять 38093,85 грн.

На час пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Шкода, д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа страхування» за договором обов'язкового страхування наземного транспорту за полісом серії АК № 6099086, у зв'язку з чим 13.02.2017 року, позивач звернувся до ПрАТ «СК «Альфа страхування» із заявою про страхове відшкодування на суму 38093,85 грн.

17.05.2017року на рахунок позивача від ПрАТ «СК «Альфа страхування» надійшли грошові кошти в розмірі 17223,46 грн. 25.05.2017 року на адресу позивача від ПрАТ «СК «Альфа страхування», надійшов лист у якому повідомлялось, що дана страхова компанія прийняла рішення про проведення страхової виплати у розмірі 17223,46 грн. та розрахунок проводився на підставі звіту № 678-2016 від 26.09.2016 року.

Таким чином, різниця між заявленим розміром страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем страхувальнику становить 20870,39 грн.

На підставі наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити з підстав викладених в позові.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва ухваленим 11.12.2017 року в справі за вищезазначеним позовом, вимоги позивача були задоволені (справа № 759/10243/17, пр. № 2/759/4508/17). Суд вирішив: «Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс», (код ЄДРПОУ 30860173), останнє відоме місце проживання: м. Київ, вул. І.Клименка, 23, оф. 208 різницю між фактичними витратами суми збитків в порядку регресу, за страховим випадком від 06.09.2016 року у розмірі 20870,39 гри. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс», (код ЄДРПОУ 30860173), адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Клименка, 23, оф. 208 судові витрати у справі у вигляді судового збору: 1600,00 грн.» (а.с. 65-68).

09.02.2018року ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва ухваленого 11.12.2017 року, яка була задоволена. Судом вирішено: «Заочне рішення в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу, ухвалене

11.12.2017року скасувати і розглянути справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (а.с. 98-100).

28.03.2018року ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до п. 2.4, п. 2.5 Страхового акту № 6730/12799-10 від 26.09.2016 р. розмір страхового відшкодування визначено сааме на підставі рахунку- фактури ФОП ОСОБА_5 № 61 від 20.09.2016 р., який не є уповноваженим дилером заводу-виробника Фольксваген, а тому його рахунки-фактури не можуть бути підставою для розрахунку страхового відшкодування. Таким чином, виплата страхового відшкодування тягне за собою безпідставність цієї виплати та відповідно безпідставність отримання суми страхового відшкодування Страхувальником. В свою чергу, посилання позивача на стягнення вартості відновлювального ремонту є безпідставним та незаконним з підстав зазначених в Методиці та підтверджених у звіті № 672-2016 від 26.09.2016 р., оскільки на момент ДТП транспортний засіб був неновим, строк його експлуатації складав більше восьми років, і всі його деталі мали знос до звіту - 70%, тобто коштували лише біля 30% від нових цін. Також вважає,що вимоги щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 450 грн. як вартості компенсації витрат на державні реєстраційні знаки є необгрунтованим та незаконним, оскільки по виплатах грошових коштів з боку ПАТ «Мега-Поліс» на адресу третіх осіб не за договорами страхування не можуть переходити право вимоги. Оскільки позивачем не доведено належними доказами обгрунтованість своїх позовних вимог, вважає їх незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

03.04.2018року суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує посилання та пояснення відповідача. Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Згідно п.12.2. Договору страхування та Методики в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, яка підлягає відшкодуванню страховиком визначається, виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є безпосередньо платіжне доручення та акт виконаних робіт.

Згідно наряду замовлення № 169, відкритого 05.10.2016 р. на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (акт виконаних робіт) та платіжного доручення № 1283 від 27.09.2016 вартість ремонту автомобіля становить 36 923 (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять три) гривні 85 копійок. Також п. 12.2. Договору страхування передбачає, що СТО або сервісні центри, на яких буде проводитись ремонт транспортного засобу, повинні бути узгодженні зі Страховиком.

Договором страхування не передбачено, що застрахований транспортний засіб має ремонтуватися на офіційному СТО. Обране СТО має бути лише узгоджене з Страховиком.

Страхувальником ОСОБА_3 було добровільно обрано ФОП ОСОБА_5 для проведення відновлювального ремонту автомобіля згідно рахунку-фактури № 61 від

20.09.2016якого, вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 36 923, 85 грн., що є меншою за вартість відновлювального ремонту вище вказаного автомобілю, визначеної у Звіті 678- 2016 від 26.09.2016. Крім того, дане СТО (ФОП ОСОБА_5) було узгоджено зі Страховиком відповідно до умов Договору страхування. Таким чином Позивачем належним чином обгрунтовано та визначено розмір суми страхового відшкодування.

Стосовно понять «матеріальний збиток» та «вартість відновлювального ремонту», позивач зазначає, що згідно п. 18.1. Договору страхування визначено, що відшкодування збитків провадиться без вирахування амортизаційного зносу запасних частин, що підлягають заміні, деталей і приладдя, тобто виплата страхового відшкодування на проведення ремонту ТЗ здійснюється без врахування коефіцієнту фізичного зносу. Отже, у даній справі, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, а саме в межах вартості відновлювального ремонту автомобіля. Також наголошує на тому, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а саме Звітом № 678-2016 від 26.09.2016, у розмірі 17 223 (сімнадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 46 копійок підлягають стягненню з ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», а різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу у розмірі 19 700 (дев'ятнадцять тисяч сімсот) гривень 39 копійок (36 923,85 грн. - 17 223,46 грн.) підлягає стягненню з Відповідача, як винної у ДТП особи. Також зазначає, що страхувальник є надійним та добросовісним клієнтом позивача, постійно та вчасно виконує своє зобов'язання, передбачене п. 2.6.1. Договору страхування щодо сплати страхових платежів в повному обсязі, тому страховик не заявляв вимогу щодо сплати недоотриманих чергових частин страхового платежу за Договором страхування. Станом на сьогоднішній день Договір страхування є виконаним сторонами в повному обсязі. Жодних претензій сторони Договору одна до одної не мають. Тому, на підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 25, 27 Закону України «Про страхування», ст. 29 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 1 ст. 16, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 526, 625, 993, ч. 1 ст. 1 166. ч. 2 ст. 1 187, ст. 1191 Цивільного кодексу України, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Поліс» просить задовольнити позов в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.09.2016 року в м. Києві по прос. К.Комарова, 38-а відбулась ДТП за участю автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія, власником якого є ОСОБА_3 та автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля «Тойота, д.н.з. НОМЕР_4. В результаті згаданої ДТП було пошкоджено вищезгадані транспортні засоби (а.с.10).

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.11.2016 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 10).

27.04.2016 р. між позивачем та ОСОБА_3, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 12799-10, яким було застраховано автомобіль Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1. (а.с.. 5-8), який діяв на момент ДТП, яка мала місце 06.08.2016 року.

26.09.2016року до страховика звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.26).

Згідно до звіту № 678-2016 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 26.09.2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3, становить 17223,46 грн., вартість відновлювального ремонту становить 41285,09 грн. (а.с. 12-15). За проведення експертного дослідження сплачено 720,00 грн. (а.с. 25).

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору добровільного страхування наземного транспорту № 12799-10 страховик виплатив на підставі страхового акту 6730/12799-10 від 26.09.2016 року (а.с.27) страхове відшкодування в розмірі 36923,85 грн. (а.с. 29). Також позивачем було сплачено суму в розмірі 450,00 грн. (а.с.31) на рахунок ФОП ОСОБА_4 за виготовлення реєстраційних номерних знаків на підставі товарного чеку № 2 від 19.09.2016 року (а.с. 30). Разом фактичні витрати позивача становлять 38093,85 грн.

На час пригоди, цивільно-правова відповідальність автомобіля Шкода, д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа страхування» за договором обов'язкового страхування наземного транспорту за полісом серії АК № 6099086 (а.с. 10, 32).

13.02.2017року, позивач звернувся до ПрАТ «СК «Альфа страхування» із заявою про страхове відшкодування на суму 38093,85 грн. (а.с.33).

17.05.2017року на рахунок позивача від ПрАТ «СК «Альфа страхування» надійшли грошові кошти в розмірі 17223,46 грн. (а.с.36).

25.05.2017року на адресу позивача від ПрАТ «СК «Альфа страхування», надійшов лист у якому повідомлялось, що дана страхова компанія прийняла рішення про проведення страхової виплати у розмірі 17223,46 грн. та розрахунок проводився на підставі звіту № 678- 2016 від 26.09.2016 року (а.с.35).

Позивач звертався до відповідача про повернення йому різниці суми страхового відшкодування в розмірі 20870,39 грн. (а.с.41-42,43), однак вимога залишилась без задоволення.

Відповідно до СТ. 81ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 ст. 1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику,застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки пункт 12.2. Договору страхування надає Страховику право вибору щодо документу, на підставі якого буде визначено розмір страхового відшкодування, підстав для звернення до Сервісних центрів або СТО - уповноважених дилерів заводу-виробника за замовленням рахунку-фактури відсутні.

Тобто, в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, яка підлягає відшкодуванню страховиком визначається, виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також норми Закону України «Про страхування» не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності та на підставі лише звіту про оцінку колісного транспортного засобу. При цьому, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є безпосередньо платіжне доручення та акт виконаних робіт.

Згідно наряду замовлення № 169, відкритого 05.1016 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (акт виконаних робіт) та платіжного доручення № 1283 від 27.09.2016 р. вартість ремонту Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1, становить 36 923 (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять три) гривні 85 копійок. Також п. 12.2. Договору страхування передбачає, що СТО або сервісні центри, на яких буде проводитись ремонт транспортного засобу, повинні бути узгодженні зі Страховиком. Договором страхування не передбачено, що застрахований транспортний засіб має ремонтуватися на офіційному СТО. Обране СТО має бути лише узгоджене з Страховиком.

Страхувальником ОСОБА_3 було добровільно обрано ФОП ОСОБА_5 для проведення відновлювального ремонту автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1 , згідно рахунку-фактури № 61 від 20.09.2016 якого, вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 36 923 (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять три) гривні 85 копійок, що є меншою за вартість відновлювального ремонту вище вказаного автомобілю, визначеної у Звіті 678-2016 від 26.09.2016. Крім того, дане СТО (ФОП ОСОБА_5) було узгоджено зі Страховиком відповідно до умов Договору страхування.

Таким чином Позивачем належним чином обгрунтовано та визначено розмір суми страхового відшкодування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхові відшкодування, має до особи. відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, а саме в межах вартості відновлювального ремонту автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 36 923 (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять три) гривні 85 копійок. Тобто у даному випадку, страхувальник передав свої права страховику на підставі договору -відбулась заміна осіб у вже наявному зобов»язанні (суброгація).

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, (ПрАТ «СК «Альфа-Страхування») на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засаду з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. До такого висновку у своїй Постанові дійшов Верховний Суд України у справі № 910/32969/15 від 22 березня 2017 року.

Тому, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з - урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а саме Звітом № 678-2016 від 26.09.2016, у розмірі 17 223 (сімнадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 46 копійок підлягають стягненню з ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», а різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу у розмірі 19 700 (дев'ятнадцять тисяч сімсот) гривень 39 копійок (36 923,85 грн. - 17 223,46 грн.) підлягає стягненню з Відповідача, як винної у ДТП особи. ,

Таким чином судом встановлено, що різниця між понесеними позивачем витрат у виплаті страхового відшкодування та отриманої від страховика суми становить 20870,39 грн. 38093,85 грн.- відшкодованих страхувальнику ОСОБА_3 за мінусом 17223,46 грн. - повернутих страховиком ПрАТ «СК «Альфа страхування».

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відмовити у задоволенні витрат на авто товарознавче дослідження - це є звичайними витратами страховика.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 993,1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 25, 27 Закону України «Про страхування», ст. 29 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс», (код ЄДРПОУ 30860173), на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1 та вартості відновлювального ремонту вище зазначеного транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 19700 (дев»ятнадцять тисяч сімсот) грн. 39 коп., а також вартість виготовлення реєстраційних номерних знаків у розмірі 450 (чотириста п»ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс», (код ЄДРПОУ 30860173, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Клименка, 23, оф. 208) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., та витрати пов»язані з наданням оголошення про виклик відповідача до газети «Урядовий кур»єр» у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через суд першої інстанції. Порядок подання апеляційної скарги діє до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Ю.Миколаєць