Рішення № 75240728, 09.07.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16850/16-ц

пр. № 2/759/564/18

09 липня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва у складі суду : суддя Величко Т.О., при секретарі: Скляренко В.В. розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору страхування недійсним,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору страхування недійсним.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що 28.09.2016 року Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» було отримано від ОСОБА_1 повідомлення особи, відповідальність якої застраховано про ДТП з якої було з'ясовано, що 07.09.2016 року в м. Києві на перехресті вул. Богатирська та вул. Куренівська сталась ДТП за участю транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, до вказаного повідомлення ОСОБА_3 додав копію заповненого бланка поліса АЕ/7713024.

Позивач вказував, що на підставі п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розпочали розслідування заявленої події, у тому числі, здійснили запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, зокрема адміністративних матеріалів, складених на місці ДТП та було з"ясовано ,що страховий платіж за оспорюваним полісом АЕ/7713024 поступив на рахунок ТДВ CK «Альфа-Гарант», лише 08.09.2016 року, тобто на наступний день після вказаної ДТП; відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 354820 від 07.09.2016 року по відношенню до ОСОБА_1 було складено постанову ДР № 061299 за управління транспортним засобом особою, що не мають при собі або не пред'явили для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена карта»).

Позивач вказував, що страховий платіж за вказаним Полісом серії № АЕ/7713024 було сплачено лише 08.09.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку ТДВ CK «Альфа-Гарант», відкритому в ПАТ «Банк- Кредит Дніпро». Вказував, що відповідно до даних обліку бланків полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вказаний бланк поліса значився чистим та не використаним станом на дату ДТП, та таким що не був оплачений.

Позивач вказував, 27.08.2016 року син громадянина ОСОБА_1, звернувся до страхового агента Товариства з проханням укласти з ним договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для забезпечення відповідальності власника транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1. Оскільки, відповідно до п. 14.2 ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик не може відмовити будб-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності було заповнено бланк поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7713024 та спеціальний знак, до нього, а також було визначено суму страхового платежу та повідомлено, що повноваження третьої особи на укладення договору страхування від імені ОСОБА_3 мають бути підтверджені належним чином посвідченою довіреністю на представлення інтересів останнього. Вищевказаному громадянину було повідомлено про те, що він має оплатити страховий платіж через будь-яке відділення банку, та повернутися для підтвердження оплати страхового платежу та надати документ, що буде підтверджувати повноваження останнього на представлення інтереси громадянина ОСОБА_3, після чого йому буде видано оригінал поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7713024 та спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Вищевказаний громадянин попросив надати йому оригінал заповненого бланка вказаного поліса з метою надати його в касі банку для оплати та запевнивши страхового агента Товариства про те, що він оплатить його та надасть належним чином посвідчену довіреність від імені страхувальника. Отримавши бланка поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7713024 з не заповненою строкою № 10 «дата та час сплати страхового платежу» вказаний вище громадянин пішов, як він повідомив, до банку оплачувати страховий платіж та не повернувся.

Позивач вказував, що співробітниками Товариства було надіслано на адресу ОСОБА_3 лист з проханням повернути поліс АЕ/7713024, який не набрав чинності, та отримати новий поліс, який буде виписано замість нечинного поліса, зі строком дії з 09.09.2016 по 08.09.2017 року, як то передбачено чинним законодавством, вказаний лист було надіслано 30.09.2016 року за вих. № 06/3836 на адресу Відповідача зазначену в копії оспорюваного поліса, наданої ОСОБА_3 який залишився без відповіді.

Вищевказана сума грошових коштів була перерахована 08.09.2016 року і відповідно цю дату можна вважати акцептом укладення вказаного договору, проте, з огляду на ст. 29 Закон) Україп. «Про страхування» та ст. 998 Цивільного кодексу України договір страхування визнається судом недійсним якщо його укладено після настання ДТП, яка сталася 07.09.2016 року. До того підтвердженням того, що договір страхування станом на дату ДТП не було укладено, свідчи п. протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 354820 від 07.09.2016 року складений по відношенню до ОСОБА_1 в якому міститься інформація про складення відносно нього постанови ДР № 061299 за управління транспортним засобом особою, що не мають при собі або не пред'явили для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена карта").

Вказував, що договір страхування АЕ/7713024 укладено після настання ДТП, яка сталася 07.09.2016 року, про що зазначено вище, адже безпосередньо перерахування грошових коштів в якості сплати страхового платежу особисто Страхувальником, визначеним договором АЕ/7713024, свідчить безпосередньо про його намір укласти вказаний договір в цілому і безпосередньо приєднатися до його умов, акцептувавши його оплатою страхового платежу і відповідно до ст. 29 Закону України «Про страхування» та ст. 998 Цивільного кодексу України ::с підставою для визнання в судовому порядку договору страхування недійсним, адже його укладено після настання ДТП, також, підставою для визнання його недійсним є відсутність вільно; о волевиявлення учасника правочину та не відповідність його внутрішній волі (ч. З, ст. 203 ЦК України), окрім того, всупереч ч. 2 ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, особа, яка вчинила правочин, а саме, син ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення вказаного правочин, жодних документів, що підтверджували б повноваження третьої особи на укладення договору страхування від імені ОСОБА_3 не надано, просив визнати Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7713024 недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, подала відзив на позовну заяву та вказувала, що відповідач позов не визнає виходячи із наступного.

Вказувала, що додаткових поясненнях від 22 серпня 2017 року Позивач уточнив зміст позовних вимог та вказував, що не було волі учасника даного правочину, яким є безпосередньо Відповідач.У позовній заяві від 20 лютого 2018 року Позивач змінив свої твердження з того, що Відповідач укладав оспорюваний договір страхування в приміщенні офісу Позивача на такі, що син Відповідача звернувся до невстановленого страхового агента (прізвище, ім'я, по-батькові даного страхового агента Позивач не вказує, хоча воно відоме усім сторонам цього спору).

Представник відповідача вказувала, що 27 серпня 2016 року, у суботу, син Відповідача ОСОБА_5 звернувся до представника Позивача - страхового агента ОСОБА_6 із питання оформлення Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім'я свого батька - Відповідача ОСОБА_3, оскільки сам Відповідач на той час знаходився вдома із тимчасовим розладов здоров'я (гіпертонічним нападом), й не мав можливості зробити це самостійно, а син виконував прохання батька. Страховий агент ОСОБА_6 запевнив, що таке можливо при наявності усіх необхідних документів.

Представник відповідача вказувала, що оскільки ОСОБА_5 мав паспорт, код, та водійське посвідчення Відповідача, оформлення оспорюваного полісу відбулося у автомобілі страхового агента, який був припаркований на узбіччі дороги, а не в приміщенні офісу Позивача, як стверджує Позивач у своїй позовній заяві від 05 грудня 2016 року (арк.2 позовної заяви). При цьму Відповідач був повністю обізнаний із усіма умовами укладання такого полісу, та особисто просив сина оформити для нього цей поліс, тобто - надав йому й повноваження, й доручення, в сенсі цивільно-правових та родинних відносин.

Представник відповідача вказувала, що страховий агент оформив Поліс №АЕ/7713024 та отримав готівкою від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 723,60 грн, які зобов'язувався внести на рахунок Позивача в той же день.

Представник відповідача вказувала, що 07 вересня 2016 року Відповідач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, під час оформлення якої працівниками поліціі, оспорюваний поліс перебував вдома у Відповідача. Саме з підстав того, що Відповідач, як винуватець ДТП не мав на руках полісу обов'язкового страхування, представником поліціі було складено протокол про відсутність при собі полісу обов'язкового страхування, а не з тих підстав, що такого полісу взагалі не існувало на момент ДТП, як стверджує Позивач.

08 вересня 2016 року Відповідач звернувся до Позивача із повідомленням про настання страхового випадку, а не 28 вересня 2016 року, як вказує Позивач у своїй позовній заяві.

Представник відповідача вказує, що Позивач вводить суд в оману тим, що спотворює факти, які спростовують його твердження про відсутність у Відповідача полісу в день ДТП. Адже, ДТП сталося о 12.50 годині. Для оформлення даної дорожньо транспортної пригоди необхідний був час, а автомобіль Відповідача не міг самостійно рухатись й необхідно було викликати евакуатор. Син Відповідача прибув на місце ДТП вже з евакуатором, та пробув поряд із батьком практично до пізнього вечора.Таким чином, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними, і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Суд заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши письмові докази подані сторонами в обгрунтування позовних вимог та заперечень проти позову встановив наступне.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються загальними нормами параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексів України, Закону України «Про страхування», а також спеціальним для даної сфери суспільних відносин Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» закріплено в ст.354 Господарського кодексу України та ст.979 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину з недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3. ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 5. ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків

Відповідно до ч. 1, ст. 21 Закону України «Про страхування» передбачено, страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі.

Судом встанволено, що як повідомив свідок у судовому засіданні гр. ОСОБА_6, він є страховим агентом та перебуває з позивачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» у договірних відносинах згідно Договору доручення №01/700/319 від 01.02.2016 року( а.с.79-86).

Свідок ОСОБА_6, повідомив, що він отриимав від позивача згідно Акту прийому передачі бланків суворої звітності від 01.02.2016 року ( а.с.76) п"ять бланків Полісів обов"язкового страхування цивільної відповідальностві за номерами АЕ-7713020 по АЕ-7713024 у кількості 5 шт., серед якиї і бланк Полісу, який був оформлений на відповідач серіїАЕ-7713024. Також повідомив, що до нього звернувся його друг гр.ОСОБА_9 та попросив допомогти його знайомому оформити Поліс для його батька та надав всі необхідні документи для оформлення. Свідок вказував, що в цей же день вніс відомості до Полісу серії АЕ-7713024 на ім"я ОСОБА_1, отриимав від нього страховий платіж у розмірі 723 грн.60 коп., повідомив на телефон позивача номер Полісу та прізвище особи, на ім"я якої було виписано поліс через мобільний додаток Вайбер та поклав гроши у конверт та копію полісу та на наступний день передав через кур"єра позивача ТДВ СК «Альфа-Гарант. Вказував, що за договором доручення він не має право отримувати від клієнтів страхові платежі на руки або для перерахування їх особитсто на рахунок позивача через банківстки установи, але він так постійно працює з позивачем саме за такою схемою оформлення та розрахунку.

Свідок ОСОБА_9 також повідомив факт оформлення Полісу АЕ-7713024 на ім"я ОСОБА_1, та отримання гр. ОСОБА_6 від сина позивача страховий платіж у розмірі 723 грн.60 коп.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В той же час, згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 10 Закону визначено, шо страховим платежем (страховий внесок, страхова премія) є плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Розмір страхового платежу і строки його сплати віднесені ст. 982 ЦК України до істотних умов договору страхування.

Згідно зі ст. 18 Закону договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Судом встановлено, що позивач надав до суду виписку з рахунку щодо надходження коштів за договорами страхування ( а.с.35-36), з якого вбачається внесення страхового платежу за Полісом АЕ-7713024 на ім"я ОСОБА_1, лише 08.09.2016 року, на наступний день після ДТП.

Судом встановлено, що позивач не довів належними та допустими доказами, що саме відповідач вніс на рахунок позивача страховий платіж за вказаним Полісом, не надав докази щодо підпису відповідача на платіжному дорученні та не просив витребувати такий доказ з банківської установи, а тому не є доведеним факт з боку позивача, що саме відповідвач сплатив страховий платіж 08.09.2016 року, тому доказ ( а.с.35-36) є недопустимим доказому порядку ч.2 ст.78 ЦПК України.

Судом встановлено, що Поліс АЕ-7713024 на ім"я ОСОБА_1 ( а.с.28) був виписаний страховим агентом ОСОБА_6 28.08.2016 року .

Судом встановлено, до Поліс АЕ-7713024 на ім"я ОСОБА_1 , було оформлено 28.08.2016 року, що відповідно до п.2.4.14 Договору доручення №01/700/319 від 01.02.2016 року Агент зобов"язувався щодекадно у двох примірниках( разом з другим примірником договорів страхування) надавати Страховій компанії звіти-Реєстри укладених договорів страхування (форма-Додаток №4). Звіти за декаду надаються Агеном у такому порядку за період з 21по 30(31) число- до 03 числа після закінчення звітного місяця.

Судом встановлено, що позивач не здійснив будь-яких дій щодо з"ясування з страховим агентом ОСОБА_6, щодо стану оформлених ним Полісів, які він отримав згідно Акту ( а.с.76) 01.02.2016 року до ДТП, яке мало місце 07.09.2016 року. Не спростував доводів свідка ОСОБА_6, що не отримував від страхового агента ОСОБА_6, страхового платежу та копію полісу, який був переданий позивачу разом із грошовими коштами та обраний між ними порядок оформленнята розрахунків. Не здійснив дії відповідно до п.2.1 Договору доручення №01/700/319 від 01.02.2016 року, будь-яких виимог до страхового агента ОСОБА_6, щодо неналежного оформлення Полісу АЕ-7713024 на ім"я ОСОБА_1 або несплати страхового платежу по вказаному полісу не пред"являв.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3. ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодекеом України.

Відповідно до Закону України «Про страхування» договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі якщо його укладено після страхового випадку.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Так, відповідно до ч. 2. ст. 638 ЦК України «Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийнятні пропозиції (акцепту) другою стороною.

Укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом.

Так, прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір (п. 2 ст. 642 ЦК України).

Відповідність названих дій (дії) умовам, що відображені у пропозиції укласти договір, і надаї названій дії юридичне значення, що дозволяє говорити про юридичне значення факту укладення договору в цілому.

Відповідно до ч. 2 статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передания майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (в нашому випадку - сплат страхового платежу) після чого договір і є укладеним (відповідь про прийняття пропозиції ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція у. договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, як вбачається із матеріалів справи волевиявлення відповідача було вільним та спрямоване на реальна настання наслідків. Поліс АЕ-7713024 було оформлено Агентом ОСОБА_6, на ім"я ОСОБА_1 28.08.2016 року, позивач станом на 03.09.2016 року у відповідності до п. 2.4.14 зі звіту поданого Агентом не встановив обставин щодо невнесення страхового платежу по вказаному полсу, не довів належними та допустими доказами, що саме відповідач вніс страховий платіж за Полісом АЕ-7713024, лише 08.09.2016 року.

А тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що позов не доведений та задоволденню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2,3,4,5,10,11,12,13,76-84,89,90,95,258-265 ЦПК України, ст.ст. 203-216 ЦК України, Закону України "Про страхування", суд

УХВАЛИВ :

У задоволені позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинського районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з часу проголошення.

Суддя: Т.О. Величко