Ухвала суду № 75240086, 06.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18509/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Бодні Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, заяву представника відповідача Головного територіального управління юстиції у Київській області - Федоріна Івана Васильовича про роз'яснення судового рішення, ухваленого 30 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про зміну формулювання наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: роз'яснити судове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року по справі № 755/18509/16 щодо: чи підлягає, під час виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3, на підставі рішення суду, в сумі 45 769,74 гривень, відрахування з даної суми податків та інших обов'язкових платежів; чи враховується сума 3 723,00 гривень виплачена на виконання рішення суду від 30 січня 2018 року, в частині, яка підлягала негайному виконанню, при остаточному розрахунку з ОСОБА_3

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на те, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання єдиного внеску та інших обов'язкових податків та зборів. Водночас, резолютивна частина рішення Дніпровського районного суду м. Києва не містить послання врахування у сумі 45 769,74 гривень утримання податків та інших обов'язкових платежів. Разом з тим, органи казначейства зазначають про необхідність перерахування на рахунки позивача 45 769,74 гривень, без здійснення відповідних відрахувань до державного та місцевих бюджетів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року, було прийнято заяву відповідача Головного територіального управління юстиції у Київській області про роз'яснення судового рішення від 30 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про зміну формулювання наказу та призначено її до судового розгляду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва на 06.07.2018 року, без виклику сторін, а також відстрочено сплату заявником Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області судового збору до ухвалення рішення за даною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Вивчивши зміст заяви, дослідивши матеріали справи № 755/18509/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про зміну формулювання наказу, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про зміну формулювання наказу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року, позов ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 за п.2 ст. 36 КЗпП України з посади консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори, у зв'язку з закінченням строкового трудового договору. Визнано незаконним наказ в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області №475/3 від 02.04.2015 року. Визнано незаконним наказ начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області №1984/3 від 25.10.2016 року. Поновлено ОСОБА_3 на посаді консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори з 26 жовтня 2016 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26 жовтня 2016 року і по день ухвалення рішення суду (30 січня 2017 року), в сумі 45 769 гривень 74 копійки. Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори з 26 жовтня 2016 року підлягало негайному виконанню. Рішення в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць підлягало негайному виконанню. В задоволенн позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про зміну формулювання наказу - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року було залишено без змін.

Відповідно до ст. 271 Цивільного процесуального кодексу України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Як роз'яснено в п. п. 19, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

В силу зазначеної норми процесуального права роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про роз'яснення рішення суду від 30 січня 2018 року, заявник, зокрема посилається на те, що у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва не було зазначено відомостей про те, чи підлягає під час виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3, на підставі рішення суду, в сумі 45 769,74 гривень, відрахування з даної суми податків та інших обов'язкових платежів.

Розділ ІV Податкового кодексу України вказує, що суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нараховані за рішенням суду, є базою оподаткування податків, та зборів (податок на доходи фізичних осіб, та військовий збір), які утримуються з суми нарахованого середнього заробітку.

Крім того, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Отже, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду. Отже, при виконанні рішення суду у цій частині на суми стягнення поширюють дію норми щодо оподаткування доходів фізичних осіб і інших відрахувань, що не є предметом позову та не підлягало дослідженню в судовому засіданні й обґрунтуванню у тексті судового рішення.

Відповідач повинен нарахувати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми чинного законодавства про оплату праці та податкового законодавства.

Окремо слід звернути увагу на те, що мотивувальна частина судового рішення містить посилання на роз`яснення, що викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, відповідного до якого, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України. Суд, в мотивувальній частині судового рішення, при наведені розрахунків середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, в сумі 45 769 гривень 74 копійки, враховував положення зазначені вище.

Щодо посилань заявника на порядок виконання рішення суду в частині сум які підлягали негайному виконанню, то слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем виконавчого документу про стягнення сум які підлягали до негайного виконання. Долучена до заяви довідка про нарахування виплат при поновленні на посаді за рішенням суду від 20 червня 2018 року та «розрахунковий лист» за лютий 2018 року, не містять печатки Головного територіального управління юстиції у Київській області та не свідчать про те, що зазначені в останніх суми були виплачені позивачу.

Таким чином, наведене свідчить, що рішення суду може бути роз'яснено лише у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна імовірність неправильного виконання у наслідок незрозумілості його резолютивної частини (нечіткості формулювань способу або порядку виконання рішення, розміру і порядку стягнення присуджених грошових сум на користь кількох позивачів або кількох відповідачів, конкретних способів виконання обов'язку в натурі тощо), тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, що полягає в усуненні його неясності та викладенні рішення у зрозумілій формі. При цьому, судове рішення - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи те, що судом в рішенні суду наведено обґрунтування підстав задоволення кожної з позовних вимог позивача, судом не вбачається підстав для роз'яснення вказаного рішення суду, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача Головного територіального управління юстиції у Київській області - Федоріна Івана Васильовича про роз'яснення судового рішення, ухваленого 30 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про зміну формулювання наказу.

Крім того, в порядку ч. 2 ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України, із заявника Головного територіального управління юстиції у Київській області підлягає до стягнення судовий збір у розмірі, сплата якого була відстрочена ухвалою суду від 27 червня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 136, 260, 271 Цивільного процесуального кодексу України, п. п. 19, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника відповідача Головного територіального управління юстиції у Київській області - Федоріна Івана Васильовича про роз'яснення судового рішення, ухваленого 30 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про зміну формулювання наказу - відмовити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34481907, адреса: м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 15) судовий збір на користь держави в розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривню 00 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: