Ухвала суду № 75238082, 10.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1065/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах: Гончар Н.І., Новіков О.М. Ювшина В.І.

за участю секретаря: Торопенко Н.М.

учасники справи:

представника СТОВ «Лан» Служавий В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2018 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» до ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» про визнання недійсним договору оренди землі,

рішення ухвалено під головуванням судді Опалинської О.П,

в с т а н о в и л а :

СТОВ «Лан» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» про визнання недійсним договору оренди землі, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 червня 2005 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1, 46 га та 0,76 га. строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

СТОВ «Лан» стверджує, що письмово повідомило орендодавця про намір продовжити дію договору оренди, надіславши поштою відповідного листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди до договору. Листом-повідомленням від 15 лютого 2017 року відповідач повідомив про відмову в поновленні договору оренди землі, обґрунтувавши це тим, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку, проте 01 квітня 2017 року ОСОБА_6 уклав договір оренди з ТОВ «Агро-Рось-Інвест» строком на 10 років з орендною платою 4,5% нормативної грошової оцінки.

Позивач вважає, що дані договори оренди землі порушують його переважне право на поновлення договору.

У зв'язку з чим просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,46 га та земельної ділянки площею 0,76 га укладений 1 квітня 2017 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест».

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішення СТОВ «Лан» подав апеляційну скаргу, і просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що він належним чином виконував обов'язки за умовами договору, а тому має переважне право перед іншими орендарями на укладання договору землі на новий строк.

В відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ «Агро-Рось-Інвест» зазначає, що ОСОБА_6 не отримував повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди, а тому йому в порядку встановленому законом не направлялась пропозиція про поновлення договору оренди землі. Крім того вказує, що позивачем при користуванні земельними ділянками було допущено ряд порушень, які не були спростовані СТОВ «Лан» в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши сторону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову СТОВ «Лан» до ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що СТОВ «Лан» не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомив в установленому законом порядку письмово орендодавця про намір продовжити його дію. За відсутності пропозиції орендаря продовжити дію договір оренди землі орендодавець письмово попередивши орендаря за місяць до закінчення строку дії договору оренди щодо відсутності в нього бажання укладати новий договір, мав право по закінченню договору оренди землі розпорядитись нею.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,46 та 0,76 га. у адмінмежах Костянтинівської сільської ради Черкаської області.

10 червня 2005 року між СТОВ «Лан» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років, який зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської районної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України 27 березня 2007 року.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі, після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 21, п. 37 договору, після припинення договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Строк договору оренди землі закінчився 27 березня 2017 року.

Відповідно до інформації з державного реєстру 01.04.2017 року ОСОБА_6 уклав договір оренди землі з новим орендарем ТОВ «Агро-Рось-Інвест». Вважаючи порушеним своє переважне право на укладення договору оренди землі порушеним, СТОВ «Лан» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 01.04.2017 року, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест».

Зазначені правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України та Законом України «Про оренду землі».

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.13 ЗУ «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.І ст.627ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Згідно ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами першою-п'ятою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

19 січня 2017 року СТОВ «ЛАН» направив ОСОБА_6 повідомлення про поновлення договору оренди землі та додаткову угоду про поновлення договору та запропоновано орендну плату у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Повідомлення не було вручено відповідачу, про що свідчить довідка надана ПАТ «Укрпошта» в якій зазначено, що на імя ОСОБА_6 не надходили рекомендовані листи.

15 лютого 2017 року ОСОБА_6 направив до СТОВ «ЛАН» лист-повідомлення про припинення договірних відносин з моменту закінчення строку дії вказаного договору та просив повернути йому земельні ділянки за актом прийому-передачі земельної ділянки.

Відтак, договір оренди землі не було продовжено на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів, правовідносини за якими припинено та які не є чинними.

Після припинення 27.03.2017 року договору оренди землі з СТОВ «ЛАН» 02.04.2017 року ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» уклали договора оренди земельних ділянок та зареєстрували їх в установленому законодавством порядку 3 та 4 квітня 2017 року. Орендна плата становить 4,5 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

19.04.2017 року ОСОБА_6 направив позивачу лист повідомлення та просив повернути земельну ділянку за актом прийому-передачі об'єкта оренди.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей орендарем орендодавцю у письмовому вигляді, а й отримання орендодавцем відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, установивши, що орендодавець не отримував письмове повідомлення від орендаря про намір продовжити дію договору оренди землі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що неналежне повідомлення орендодавця про намір продовжити договір оренди землі є підставою вважати про відсутність такого повідомлення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог СТОВ «ЛАН» до ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вручення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшов правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аналогічний викладеному вище висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (N 6-3цс15), 10 червня 2015 року (N 6-70цс15), 23 березня 2016 року (N 6-146цс16), 13 квітня 2016 року (N 6-2027цс15) та інші на які послався суд ухвалюючи рішення.

Такий висновок суду апеляційної інстанції буде відповідати правовій позиції Верховного Суду у справі №696/613/16-ц від 13 червня 2018 року.

Встановивши відсутність пропозиції від орендаря на переважне право поновлення строку дії договору оренди землі та відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність переважного права у позивача на поновлення договору оренди землі.

На час укладення та державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_6 з ТОВ «Агро-Рось-Інвест» не було перешкод для укладення та реєстрації цього договору, так як договір оренди землі з СТОВ «ЛАН» закінчився 27.03.2017 року.

Після закінчення договору оренди землі, належну ОСОБА_6 земельну ділянку став обробляти новий орендар, та ТОВ «Агро-Рось-Інвест», а тому у позивача відсутні правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним за частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Посилання апелянта на те, що позивач має переважне право на поновлення строку дії договору на новий строк є безпідставними та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтується лише на припущеннях, так як не вручення орендодавцю пропозиції на продовження договору оренди землі є відсутність і самої пропозиції.

Вірно встановивши фактичні обставини справи та правовідносини, що виникли між сторонами, ухваливши рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції ухвалив правильне рішення, яким відмовив СТОВ «ЛАН» до ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» про визнання недійсним договору оренди землі.

Інші доводи апеляційної скарги також ретельно перевірені судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними.

Керуючись ст.ст. 258-259, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2018 року залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з часу проголошення постанови.

Судді

Н.І. Гончар

О.М. Новіков

В.І.Ювшин

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2018 року.