Постанова № 75237102, 11.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Харків

справа № 639/5621/17

провадження № 22ц/790/2776/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Огар І.В,

імена (найменування сторін):

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в складі судді Труханович В.В.,

у с т а н о в и в:

В вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ КБ «Надра»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, про визнання недійсними кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, договору іпотеки, виключення записів про державну реєстрацію іпотеки та заборон на відчуження нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2008 року укладено Кредитний договір № 6/4/2008/840-К/706, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі – ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», надало йому кредит в розмірі 30 044 доларів США 00 центів зі сплатою 15,39% річних строком до 12 липня 2028 року.

В цей же день з метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором укладено договори: іпотеки № 6/4/2008/980-1/708, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями № 38 літ. «Б-1» по вул. Ушинського в м. Харкові загальною площею 36,6 кв. м., житловою площею 14,5 кв. м.; поруки № 6/4/2008/840-П/707, згідно з яким ОСОБА_2 поручилася перед ПАТ КБ «Надра» за виконання ним своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором.

Зазначав, що банк йому фактично видав лише 29 000 доларів США 00 центів, що еквівалентно 143 360 грн. 00 коп., та під час укладення Кредитного договору від 21 липня 2008 року № 6/4/2008/840-К/706 надав недостовірну інформацію щодо сукупної вартості кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та розміру щомісячних платежів, що підтверджується Висновком комісійної судової економічної експертизи № 3864/5708 від 18 серпня 2016 року. Крім того, його змусили укласти додаткові угоди № 1 від 03 листопада 2010 року, № 2 від 15 червня 2011 року, № 3 від 15 червня 2011 року та № 4 від 31 січня 2012 року. Тому зазначений кредитний договір вважав таким, що укладений під впливом обману, а його волевиявлення не було направлено на укладення кредитного договору на умовах, запропонованих банком.

Враховуючи викладене, просив визнати недійсними Кредитний договір від 21 липня 2008 року № 6/4/2008/840-К/706 та додаткові угоди до нього № 1 від 03 листопада 2010 року, № 2 від 15 червня 2011 року, № 3 від 15 червня 2011 року та № 4 від 31 січня 2012 року; визнати недійсним Договір іпотеки № 6/4/2008/980-1/708 від 21 липня 2008 року та виключити з Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями № 38 літ. «Б-1» по вул. Ушинського в м. Харкові загальною площею 36,6 кв. м., житловою площею 14,5 кв. м.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини справи, не дав належної оцінки всім доказам. Під час укладення Кредитного договору від 21 липня 2008 року № 6/4/2008/840-К/706 надав недостовірну інформацію щодо сукупної вартості кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та розміру щомісячних платежів, що свідчить про введення його в оману щодо суттєвих умов кредитного договору. Копія заяви-анкети клієнта на оформлення кредитного пакету «Житлові рішення» на підтвердження свідомого, добровільного та обізнаного укладення договору позивачем представником банку була долучена до матеріалів справи після початку розгляду справи по суті та оголошеної для цього перерви в судовому засіданні. Рішення ухвалено на припущеннях.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційних скарг - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути неданий; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на які як на підставу недійсності кредитного договору посилався ОСОБА_1, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договорі зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що 21 липня 2008 року укладено Кредитний договір № 6/4/2008/840-К/706, відповідно до умов якого ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 30 044 доларів США 00 центів зі сплатою 15,39% річних строком до 12 липня 2028 року.

У розділах 1, 3 кредитного договору сторони погодили, що плата за користування кредитом включає відсотки за користування кредитом, які розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 15,39% на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Щомісячна сума мінімального платежу складає 407 доларів США 83 центи. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у пункті 3.3.1. цього договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті.

Крім того, укладені додаткові угоди до вказаного кредитного договору № 1 від 03 листопада 2010 року, № 2 від 15 червня 2011 року та № 4 від 31 січня 2012 року, згідно з умовами яких Кредитний договір № 6/4/2008/840-К/706 від 21 липня 2008 року було укладено в нових редакціях. Згідно з укладеною 15 червня 2011 року додатковою угодою № 3 сторони домовились про прощення нарахованих штрафів та пені у розмірі 599 доларів США 63 центи.

З метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором 21 липня 2008 року укладено договори: іпотеки № 6/4/2008/980-1/708, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями № 38 літ. «Б-1» по вул. Ушинського в м. Харкові загальною площею 36,6 кв. м., житловою площею 14,5 кв. м.; поруки № 6/4/2008/840-П/707, згідно з яким ОСОБА_2 поручилася перед ПАТ КБ «Надра» за виконання ним своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором.

Підписанням Кредитного договору № 6/4/2008/840-К/706 від 21 липня 2008 року та додаткових угод до нього № 1 від 03 листопада 2010 року, № 2 від 15 червня 2011 року, № 3 від 15 червня 2011 року та № 4 від 31 січня 2012 року позичальник засвідчив (підтвердив) прийняття загальних умов з надання кредиту, як невід’ємних умов кредитного договору. Підписанням цих договорів позичальник засвідчив (підтвердив), що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», частиною 2 статі 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та їх зміст, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому частково виконував їх. Договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки платежів, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, а також права та обов’язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов’язань.

Обгрунтовуючи відсутність підстав для застосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якими також мотивовано позов, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, оскільки умови цього договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту та періодичність платежів.

Станом на час укладення кредитного договору законодавцем не було встановлено вимоги про те, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки і що цей детальний розпис повинен бути викладений як окремий документ.

Натомість пунктом 3 Кредитного договору № 6/4/2008/840-К/706 від 21 липня 2008 року, а також пунктами 1.1. додаткових угод до нього № 1 від 03 листопада 2010 року, № 2 від 15 червня 2011 року та № 4 від 31 січня 2012 року визначено фіксовану суму щомісячного платежу – 407 доларів США 83 центи, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками та пені, а в додатках до цих угод (графіках погашення кредиту) зазначена його орієнтовна вартість

Вказаним спростовуються доводи позивача стосовно залишення судом першої інстанції поза увагою тієї обставини, що на момент укладення спірного кредитного договору у ОСОБА_1 була відсутня інформація щодо сукупної вартості кредиту, розрахунку реальної відсоткової ставки за кредитом та графіку платежів, що на переконання позивача, є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору у зв’язку з його безпідставністю та недоведеністю заявлених ОСОБА_1 вимог.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що копія заяви-анкети клієнта на оформлення кредитного пакету «Житлові рішення» на підтвердження свідомого, добровільного та обізнаного укладення договору позивачем представником банку була долучена до матеріалів справи після початку розгляду справи по суті та оголошеної для цього перерви в судовому засіданні на висновки суду не впливають, оскільки даний доказ заучено до матеріалів справи з метою з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Посилання на те, що рішення ухвалено на припущеннях, не ґрунтуються на законі. Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів). Судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обгрунтованості.

Доводи апеляційної скарги про необхідність визнання недійсним Договору іпотеки № 6/4/2008/980-1/708 від 21 липня 2008 року та виключення з Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями № 38 літ. «Б-1» по вул. Ушинського в м. Харкові загальною площею 36,6 кв. м., житловою площею 14,5 кв. м. не заслуговують на увагу, оскільки обґрунтувань з цього приводу не містить ні позовна заява, ні апеляційна скарга. Ці обставини не були встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини 1 статі 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, які ним огрунтовано спростовано.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п.1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 11 липня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_3