Вирок № 75236832, 09.07.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

Шевченківський районний суд Харківської області

9а м. смт. Шевченково Шевченківський район Харківська область Україна 63600

Справа № 637/735/18

09.07.2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року селище Шевченкове

Шевченківський районний суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Стеганцова С.М.,

секретаря - Реуцької Н.В.,

за участю прокурора - Зубко А.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката Назаренко Д.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове матеріали кримінального провадження № 12018220450000095 від 27.04.2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Борівське Шевченківського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини В4673, гранатометник, солдат, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого:

1.03.07.1997 року Куп'янським міськрайонним судом Харківської області за ст.140 ч.1 КК України (ред.1960 року) до 1 року виправних робіт;

2.16.03.2001 року Куп'янським міськрайонним судом Харківської області за ст.81 ч.3 КК України (ред.1960 року) до 3 років 8 місяців позбавлення волі;

3.28.08.2003 року Фрунзенським районним судом м. Харків за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, ст.75 КК України - 2 роки;

4.30.08.2004 року Орджонікідзевським районним судом м. Харків за ст.302 ч.2, 357 ч.3, 187 ч.2, 187 ч.3, 122 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

5.05.04.2011 року Фрунзенським районним судом м. Харків за ст.186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі;

6.09.12.2011 року Артемівським районним судом м. Луганськ за ст.263 ч.1 КК України, ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів до 5 років позбавлення волі; звільнився 22.09.2014 умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 4 дні

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року «Про часткову мобілізацію» 22 липня 2015 року був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений до військової частини В0941.

24 вересня 2015 року наказом № 200 командира військової частини В4673 солдат ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення, і призначений на посаду гранатометника вказаної військової частини.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_2, повторно, 27 квітня 2018 року близько 13.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, який стояв на вулиці поруч з багатоповерховим будником №21 на вул. 40 років Перемоги в с. Борівське Шевченківського району Харківської області, де побачивши у замку запалення ключі, діючи умисно та цілеспрямовано, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння транспортним засобом, через незачинені двері сів у вказаний автомобіль, запустив двигун за допомогою ключа та з місця скоєння злочину зник на вказаному автомобілі, чим спричинив потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним, підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті, пояснивши суду, що дійсно у вказаний період часу, 27 квітня 2018 року близько 13.00 години підійшов до автомобіля «Niva Chevrolet», який стояв на вулиці поруч з багатоповерховим будником №21 на вул. 40 років Перемоги в с. Борівське Шевченківського району Харківської області, де побачивши у замку запалення ключі через незачинені двері сів у вказаний автомобіль, запустив двигун за допомогою ключа та з місця скоєння злочину зник на вказаному автомобілі в напрямку міста Купянськ Харківської області. Проїхавши на даному автомобілі близько 40 кілометрів він був зупинений працівниками поліцїї. Його діями шкоди автомобілю спричинено не було.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, надали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, зазначивши, що ніяких претензій до обвинуваченого не мають, так як автомобіль не був пошкоджений (а.с.- 38, 39).

Переконавшись у тому, що обвинувачений повністю визнає свою вину в скоєномк злочині, він та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, роз'яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши їх думку, згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що пред'явлене обвинувачення є доведеним, тому суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за виключенням документів, які характеризують обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.- 62-64), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.- 57).

У відповідності до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин є тяжким.

В суді обвинувачений винним себе визнав, розкаявся в скоєному, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом'якшуючими для покарання обставинами.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому суд не враховує, як обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, зазначений в обвинувальному акті, оскільки в ч.4 ст.67 КК України, зазначено якщо будь- яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього кодексу , як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

З урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, думки прокурора, який наполягав на суворій мірі покарання, суд вважає необхідним призначити Бабій покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, визначивши йому міру покарання в межах санкції відповідної статті, в мінімальних розмірах без застосування конфіскації майна, з врахуванням того, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу та проходив службу на території АТО та відсутність матеріальних збитків , вважаючи таке покарання справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних злочинів.

Прохання обвинуваченого про призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі і застосування ст.69 КК України про призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом, суд не бере до уваги з врахуванням кількості непогашених судимостей у обвинуваченого, а також особи виного.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, враховуючи, що експертиза проведена за рахунок держави, судові витрати за її проведення необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального злочину,

передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, призначивши йому покарання у вигляді п'яти років 2-х місяців

позбавлення волі без застосування конфіскації майна.

Залишити ОСОБА_2 міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили - тримання під

вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 27.04.2018 року з дня винесення протоколу про затримання

в порядку ст.208 КПК України.

Судові витрати, пов'язані з проведенням судово-автотоварознавчої експертизи №190 від 15.05.2018 року в сумі 429,00 гривень стягнути з Бабія на користь держави.

Речові докази по справі, а саме:

-автомобіль НОМЕР_2 - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_3;

-чоловіча барсетка з металевим ключем, карткою для виплат ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 та карткою Raiffeisen BANK AVAL на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_4 всередині, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Шевченківського ВП Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області - повернути ОСОБА_2;

-паспорт громадянина України НОМЕР_6, виданий 26.01.2008 Червонозаводським РВ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, картка платника податків, довідка про безпосередню участь у АТО на ОСОБА_2, трудова книжка НОМЕР_5 на ОСОБА_2 з записами його трудової діяльності, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження - повернути матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1;

-окуляри вважати повернутими ОСОБА_2;

-військовий квиток НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_2, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, надіслати до Шевченківського районного військового комісаріату Харківської області відповідно до ч.6 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом 30 діб з моменту

його проголошення через Шевченківський районний суд Харківської області.

Копію вироку негайно після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: С.М. Стеганцов