Рішення № 7523629, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                           Справа№ 9/227

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Приватного товариства “Майстер-Люкс», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Інвест - 2», м. Львів,

Про стягнення 5579, 49 грн. основного боргу та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: директор ПП «Майстер-Люкс»Якубович І.В.,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін заявили клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного товариства “Майстер-Люкс», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Інвест - 2», м. Львів, про стягнення 5579, 49 грн. основного боргу та судових витрат: 102 грн. 00 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що позивачем за договором на продаж будівельних матеріалів № 04/08 від 01.04.08р. було поставлено будматеріали в період квітень-червень 2008р. на загальну суму 48314,61 грн., відповідач, частково, за куплений ним у позивача товар розрахувався, залишилася непогашеною сума боргу 5579,49 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії –у справі), просить позов задовільнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином під розписку, 17.12.2009р. повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою № 4336919 (оригінал поштівки –в матеріалах справи).

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

У ході судового розгляду встановлено:

Між позивачем та відповідачем 01 квітня 2008 року був укладений договір на продаж будівельних матеріалів № 04/08 з Додатком № 1 до договору № 04/08 від 01.04.08р.

Договір на продаж будівельних матеріалів № 04/08 від 01.04.2008р. та Додаток № 1 до цього договору укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відтак є правомірним правочином, відповідно до вимог статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором купівлі –продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до п. 1.1. договору № 04/08 від 01.04.2008р. позивач (Продавець) протягом строку дії цього договору зобов»язується систематично постачати будівельні матеріали (Товар), відповідачу (Покупцю) на умовах і в строки, визначені цим договором, а Покупець зобов»язується систематично приймати цей товар та оплачувати його вартість в порядку і на умовах, вказаних у договорі.

Сторонами в договорі купівлі-продажу –продавцем і покупцем –виступають позивач та відповідач, тобто учасники цивільного обігу –юридичні особи, що відповідає статті 655 ЦК України.

Основною і визначальною ознакою договору купівлі-продажу є перехід майна у власність покупцеві.

Як вбачається із п. 1.2. договору, поданих позивачем матеріалів справи, позивачем передавався товар відповідачу за видатковими накладними, які відповідач отримував за довіреностями, у власність, як випливає з договору (п. 1.2.) для їх подальшої реалізації, тобто для того, щоб відповідач мав право подальшого відчуження зазначеного товару.

Право продажу (реалізації, відчуження) майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Отже, відповідач, лише набувши право власності на товар, п. 1.1. договору, набуває права на його подальшу реалізацію /відчуження/( п. 1.2. договору).

Виходячи з аналізу умов вищевказаного договору, він є договором купівлі-продажу.

Згідно умов цього договору, Продавець (позивач –у справі) протягом строку дії цього договору зобов»язується систематично постачати будівельні матеріали (Товар), відповідачу (Покупцю) на умовах і в строки, визначені цим договором, а Покупець зобов»язується систематично приймати цей товар та оплачувати його вартість в порядку і на умовах, вказаних у договорі, для їх подальшої реалізації (п. 1.2. договору).

Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товарів, що постачається, погоджується сторонами у специфікаціях або накладних, які оформляються на кожну поставку партії товару окремо, і є невід»ємними частинами даного договору ( п. 1.3. договору).

Сума договору передбачена у розділі 2 договору та становить 48314, 61 грн. в т.ч. ПДВ.

Зобов»язання сторін за договором визначені у розділі 3.

Згідно з п. 3.2. договору, покупець зобов»язується оплатити за отриманий товар відповідно до п. 4.1. договору –протягом 20 днів після отримання.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунок здійснюється в безготівковому порядку на поточний рахунок продавця за товар у розмірі, встановленому п. 2.1. договору.

Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, що підтверджується матеріалами даної справи: продав відповідачу товар: клеї д/пінопласту BOLIX Z, BOLIX U, клей для плитки BOLIX В, грунт BOLIX OP, штукатурка BOLIX MPR, фарба акрилова зовнішня біла BOLIX AZ 20 л., шпаклівки гіпсові, рейки маячні тощо) на загальну суму 48314 грн. 61 коп. за видатковою накладною № РН-0000466 від 15.04.08р. на суму 6746,16 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000505 від 23.04.08р. на суму 1400,66 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000525 від 05.05.08р. на суму 525,25 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000646 від 03.06.08р. на суму 11497,33 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000724 від 03.06.08р. на суму 12346,20 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000647 від 03.06.08р. на суму 7021,15 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000726 від 19.06.08р. на суму 8778,86 грн. з урахуванням ПДВ, який відповідач отримав за довіреністю серії НБІ № 454585 від 16 квітня 2008р., серії ЯПЕ № 484214 від 03.06.2008р., серії НБІ № 454577 від 08.04.2008р., через Біляка Павла Мироновича, паспорт серії КА № 667970, виданий Шевченківським РВ УМВСУ 04.11.1997р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні – копії –в матеріалах справи).

Відповідач за куплений у позивача товар розрахувався частково, в сумі 42735 грн. 12 коп., що підтверджується підсумковими виписками банку, проведення платежів через банк відбулося 27 травня 2008р. та 07.04.2008р., на час подання позивачем позову до господарського суду залишилася неоплаченою сума 5579,49 грн. ( 48314,61 грн. –42725,12 грн.).

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 5579 грн. 49 коп. основного боргу.

Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно ст. 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору на продаж будівельних матеріалів № 04/08 від 01.04.2008р. з Додатком № 1 до договору № 04/08 від 01.04.08р.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами —громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно частини 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем не заявлено вимог щодо застосування до відповідача господарських санкцій.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з вимог статті 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов, документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Судові витрати: державне мито сплачене позивачем в сумі 102,00 грн. та 326 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, згідно з ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44-49, 75, 82 –85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Інвест –2»(п. і. 79005, м. Львів, вул. Костомарова, 2, код ЄДРПОУ 34605641, ІПН 346056413042, № св. пл. ПДВ 17866954) на користь Приватного підприємства «Майстер-Люкс»(п. і. 79026, м. Львів, вул. І. Чмоли, 2, код ЄДРПОУ 23961015, ІПН 239610113044, № св. пл. ПДВ 17839808) 5579 грн. 49 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 326 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати в порядку статті 116, 117 ГПК України.

Суддя