Вирок № 75235963, 10.07.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1612/16-к

Номер провадження 1-кп/629/19/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Попова О.Г.,

суддів - Смірнової Н.А., Каращука Т.О.,

за участю секретаря судового засідання - Габор В.В.,

прокурора - Новікова О.О.,

захисника - Остапенко С.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше судимий:

- 20.05.2003 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 121 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, 19.09.2006 року звільнений від відбування покарання умовно достроково з невідбутим строком у вигляді 1 року 6 місяців 8 днів,

- 12.12.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 3 роки,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и л а :

19.04.2014р. близько 22.00 год. ОСОБА_2 разом з пасажиром ОСОБА_3 рухався на скутері «Альфа» без реєстраційного номера, на якому не працювало світло фари, по вул. Отдихнянській в с. Оддихне Лозівського району Харківської області. Діючи з необережністю у формі злочинної недбалості, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, у порушення вимог п.10.1 Правил Дорожнього руху України, згідно яких «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п.12.3 Правил Дорожнього руху України, згідно яких «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості та відстані, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, в якому знаходився ОСОБА_4, та який стояв по ходу його руху без ввімкнених освітлюваних приборів, габаритних вогнів, стоянкового ліхтаря або аварійній сигналізації. В результаті ДТП пасажир скутера ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: вторинного відкритого 2Б типу перелому верхньої третини обох кісток правої гомілки зі вторинним зміщенням, які за ступенем тяжкості є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями.

Крім того, ОСОБА_2 20.02.2016р. близько 18.00 год. прийшов у гості до ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5, де разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вживав алкогольні напої. Близько 19.00 год. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишили вказаний будинок. Близько 23.00 год., в ході розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_2 виник умисел на вбивство ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою позбавлення життя ОСОБА_5, з мотиву особистих неприязних відносин, умисно наніс два удари ножем в область грудної клітини ОСОБА_5, спричинивши останньому згідно висновку експерта №145 колото-різану рану грудної клітини зліва, проникаючу колото-різану рану грудної клітини з права, поранення серця. Однак, свій злочинний умисел ОСОБА_2 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме, потерпілого ОСОБА_5 було доставлено в Лозівську ЦРЛ, де була надана медична допомога.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе за ч. 1 ст. 286 КК України визнав частково, за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України винним себе не визнав. Цивільні позови не визнав. Обвинувачений відмовився давати показання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на підставі ст. 63 Конституції України.

Щодо обвинувачення за ст. 286 ч. 1 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у тому, що залишив місце ДТП. Пояснив, що ввечері він на своєму скутері з пасажиром ОСОБА_3 рухався в с. Яковлівка. На дорозі у недозволеному місці стояв автомобіль, вони потрапили в аварію. Під час керування скутером він був у тверезому стані. Світло фар на скутері погасло. Місце ДТП залишив, оскільки сильно вдарився головою.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він зі своїм знайомим - ОСОБА_2 у темний час доби зі швидкістю приблизно 60 км/год рухався на скутері обвинуваченого. За кермом скутеру був ОСОБА_2 На початку руху світло в фарах працювало, потім погасло. Вони зупинились, намагались відремонтувати, але недоліки не усунули. Оскільки підсвічування фар працювало та видимість дороги була на відстані 1-2 метри, вони продовжили рух. Він побачив автомобіль, який стояв по ходу їх руху без ввімкнених освітлюваних приборів. Частина автомобіля знаходилась на узбіччі, а частина - на дорозі. ОСОБА_2 почав об'їжджати автомобіль, коли вже відбувся удар в передню частину скутера. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів правої ноги. Після зіткнення, ОСОБА_2 підняв скутер та поїхав, залишивши його на дорозі та не запропонувавши будь-якої допомоги. Також поїхав і водій автомобіля, з яким було зіткнення. Він пролежав на дорозі, поки йому не допомогли сторонні люди. Вважає винним у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 У судовому засіданні потерпілий підтримав свій позов, який просив задовольнити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 19.04.2014р. у період часу з 22.00 год. до 23.00 год. в його автомобіль, який стояв на дорозі в с. Отдихне, в'їхав скутер, за кермом якого був обвинувачений. Після зіткнення потерпілий залишився на землі, у нього був відкритий перелом ноги, а водій скутера відразу залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Він викликав швидку допомогу та уїхав, не дочекавшись швидкої. Також пояснив, що скутер їхав без ввімкнених освітлюваних приборів. Його автомобіль стояв частково на дорозі, не мав світлових показників.

Також у судовому засіданні були дослідженні за вказаним епізодом наступні докази:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.04.2014 року зі схемою, а саме ділянки дороги навпроти буд. 72 по вул. Отдихнянській с. Отдих, під час якого встановлено, що стан покриття - мокре, освітлення дороги відсутнє, транспортні засоби відсутні, виявлено осип фарби та пластмаси (т. 4 а.с. 175-178);

- протокол огляду від 23.04.2014р. транспортного засобу автомобілю ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_3, на якому виявлено пошкодження правого переднього покажчику повороту, відсутня решітка радіатору, пошкоджено ЛФП, відсутнє праве дзеркало та ліве дзеркало заднього виду (т. 4 а.с.179-181);

- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.08.2014р., а саме автомобілю НОМЕР_4, переданого на відповідальне зберігання власникові ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 182);

- зберігальна розписка ОСОБА_8 про отримання на зберігання автомобілю НОМЕР_4 (т. 4 а.с. 183);

- протокол проведення слідчого експерименту від 18.08.2014р., під час проведення якого свідок ОСОБА_4 розповів про обставини ДТП, яке сталось 19.04.2014р. по вул. Отдихнянській в с. Оддихне Лозівського району Харківської області, а також було складено схему місця ДТП (т. 4 а.с. 184-187);

- протокол проведення слідчого експерименту від 19.08.2014р., під час проведення якого потерпілий ОСОБА_3 розповів про обставини ДТП, яке сталось 19.04.2014р. по вул. Отдихнянській в с. Оддихне Лозівського району Харківської області, а також було складено схему місця ДТП (т. 4 а.с. 188-191);

- довідка про витрати на проведення авто технічної експертизи №1130/15 від 16.03.2015р. (т. 4 а.с. 192);

- висновок судової автотехнічної експертизи № 1130/15 від 16.03.2015р., під час якого дослідження було проведено по двом варіантам. По вихідним даним, заснованим на свідченнях потерпілого ОСОБА_3, в дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій мопеду ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.2., 12.3. та 19.1 б) Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання п. 12.3. Правил дорожнього руху України. В діях водія мопеду ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням події. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 15.1. та 19.4. Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п.п. 15.1. та 19.4. Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 вбачаються невідповідностівимогам п.п. 15.1. та 19.4. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням події. По вихідним даним, заснованим на свідченнях водія ОСОБА_4, в дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій мопеду ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п.п. 10.1. та 19.1 б) Правил дорожнього руху України. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій мопеду ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання п. 10.1. Правил дорожнього руху України. В діях водія мопеду ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням події. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з вимогами п. 15.1. Правил дорожнього руху України. В дорожньо-транспортній обстановці, яка склалася, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути ДТП шляхом виконання Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились б в причинному зв'язку з настанням події(т. 4 а.с. 193-198);

- висновок судово-медичної експертизи № 139-ЛЗ/16 від 19.04.2016р., з якого вбачається, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням даних з наданої медичної документації, у ОСОБА_3 мав місце вторинний відкритий 2Б тип перелом верхньої третини обох кісток правої гомілки з вторинним зміщенням, які утворилися від дії тупого предмету, які не відобразили в пошкодженнях своїх індивідуальних особливостей при ударі об такий і яким могла бути поширена діюча поверхня при падінні з рухомого транспортного засобу і ударі об останню в результаті зіткнення з перешкодою, можливо в строк та за обставин, зазначених в постанові та потерпілим в умовах дорожньо-транспортної пригоди. За ступенем тяжкості вищезазначений перелом - це середньої ступені тяжкості тілесне ушкодження (т. 4 а.с. 199);

- довідка про витрати на проведення авто технічної експертизи № 392/16 від 19.07.2016р. (т. 4 а.с. 200);

- висновок судової автотехнічної експертизи № 392/16 від 19.07.2016р., під час якого дослідження було проведено по двом варіантам. По вихідним даним, заснованим на свідченнях ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 15.1. та 19.4. Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 15.1. та 19.4. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням події. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій мопеду ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п.п. 31.6 б) та 12.3. Правил дорожнього руху України. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій мопеду ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання п. 12.3. Правил дорожнього руху України. В діях водія мопеду ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням події. По вихідним даним, заснованим на свідченнях ОСОБА_9, в зв'язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Як в даній дорожній обстановці повинен був діяти водій автомобіля ВАЗ-2102 ОСОБА_4 згідно вимог Правил дорожнього руху України?», «Чи вбачається в діях водія ОСОБА_4 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням події?», «Як в даній дорожній обстановці повинен був діяти водій мопеду ОСОБА_2 згідно вимог Правил дорожнього руху України?», «Чи володів технічною можливістю водій мопеду ОСОБА_2 уникнути ДТП?» та «Чи вбачається в діях водія мопеду ОСОБА_10 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням події?», не представляється можливим (т. 4 а.с. 201-205.);

Колегія суддів вважає, що наведені вище докази відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, з їх урахуванням, на підставі аналізу цих доказів, а також враховуючи часткове визнання вини обвинуваченим, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.1 ст. 286 КК України доведена.

Щодо обвинувачення за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 винним себе не визнав, у судовому засіданні надав клопотання про перекваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 121 КК України, тим самим він фактично визнає факт нанесення потерплому тілесних ушкоджень, сам факт вчинення ним кримінального діяння, але не згоден з його кваліфікацією.

Колегія суддів вважає, що підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 121 КК України у суду відсутні, оскільки у судовому засіданні знайшло своє підтвердження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на підставі пояснень потерпілого, свідків та досліджених доказів, а саме:

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що у нього вдома в гостях були ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вони вживали алкогольні напої. Через деякий час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли з будинку, а він залишився з обвинуваченим. Не пам'ятає, чи була між ним та ОСОБА_2 сварка, а також, чи наносив йому обвинувачений тілесні ушкодження. Можливо, він заснув. Прокинувся він вже в лікарні. Також пояснив, що під час судового слідства на нього та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 застосовували психологічний тиск троє молодих чоловіків, які говорили, що прийшли відОСОБА_2 Це відбулось перед тим судовим засіданням, коли він написав, що не має претензій до обвинуваченого. До правоохоронних органів з приводу погроз не звертався. На даний час матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має. Стосовно свідка ОСОБА_11 пояснив, що його ніколи не бачив, не пам'ятає, чи заходив він до нього у будинок та чи була між ними бійка.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що в ніч з 20 на 21 лютого під час телефонної розмови її колишній чоловік ОСОБА_2 попросив приїхати за вказаною адресою. Коли вона приїхала, то побачила чоловіка в крові. Також була кров на підлозі, стіні біля входу зліва, а також там, де лежав потерпілий. Чоловік лежав наполовину роздягнений, зі слідами крові. Вона запитала, що відбулось. ОСОБА_2 сказав, що нічого не робив, це зробив ОСОБА_7. Пояснив, що з ними були ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вони вживали спиртні напої, потім він знепритомнів, вона так зрозуміла, що від удару ОСОБА_7, а коли прийшов до тями, то побачив непритомного чоловіка, який був у крові, та намагався підняти його на диван. На прохання ОСОБА_2 вона викликала швидку допомогу. На ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не було, на обличчі були сліди від крові.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що у 2016р. до нього двічі, а саме приблизно о 18.00 год. та 21.00 год. приходив ОСОБА_5 з якимось хлопцем за спиртними напоями. Не може сказати, чи був цим хлопцем обвинувачений. Він давав їм по 0,5 л. самогону.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він з ОСОБА_6 взимку ввечері прийшли до ОСОБА_5 забрати борг у розмірі 200 грн. Він частково борг віддав та запропонував випити. У потерпілого вони випили близько літру «самогону». Після цього з дозволу потерпілого до них приїхав ОСОБА_2 ОСОБА_6 був проти його приїзду, оскільки ОСОБА_2 кидався на нього з ножем. Вони допили пляшку «самогону», потім він з ОСОБА_6 чи ОСОБА_2 сходив та купив ще літр «самогону», який вони також випили. Приблизно о 19.00 год. вони з ОСОБА_6 залишили будинок ОСОБА_5, оскільки їм необхідно було зустріти дівчину ОСОБА_11. Він декілька разів пропонував ОСОБА_2 піти з ними, але він відмовився, говорив, що залишиться з ОСОБА_5 розпивати спиртні напої. Він з ОСОБА_6 пішов зустрічати дівчину, а ОСОБА_2 з ОСОБА_5 пішли до ОСОБА_13 за спиртним. Приблизно о 22.00-24.00 год., попередньо подзвонивши, до нього прийшов ОСОБА_2, на якому була кров, сказав: «Я дядю ОСОБА_5 завалив», а також дав його мобільний телефон «Nokia»чорно-білого кольору. Він розбудив ОСОБА_6, але той не повірив словам ОСОБА_2 і знову ліг спати. На його запитання щодо телефону, ОСОБА_6 підтвердив, що він належить ОСОБА_5 Він вдарив ОСОБА_2 у голову за те, що він зробив, запропонував йому зняти одяг, який ОСОБА_11 замочила у ванній. Він дав ОСОБА_2 свої речі: кофту та спортивні штани, після чого вони допили пиво. Після того, як вони вийшли на вулицю, їх затримали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що вона приїхала до м. Лозова о 21.10 год., зустрілась з ОСОБА_6 і вони пішли у гості до ОСОБА_6. Приблизно о 24.00 год. прийшов ОСОБА_2, речі якого були в крові. ОСОБА_7 дав йому речі, щоб він переодягнувся, а також попросив замочити речі ОСОБА_2 у воді, нічого при цьому не пояснюючи. Вона чула, як ОСОБА_2 говорив: «Я його добив». Також пояснила, що в той вечір вона пила спиртні напої.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, у лютому він прийшов до ОСОБА_5 з ОСОБА_7, де вони розпивали спиртні напої. ОСОБА_7 декілька разів дзвонив ОСОБА_2 Він був проти того, щоб ОСОБА_2 приходив до них, оскільки він кидався на нього з ножем, однак ОСОБА_7 пішов і привів ОСОБА_2. Приблизно о 21.00 год. йому подзвонила ОСОБА_14. Вони пішли її зустрічати на автовокзал. З будинку вони вийшли вчотирьох, ОСОБА_2 з ОСОБА_5 пішли за «самогоном», а він з ОСОБА_7 - зустрічати ОСОБА_14, після чого пішли додому. Приблизно в 01.00 чи в 02.00 годині ночі його розбудив ОСОБА_7, в квартирі також був ОСОБА_2, показав телефон, він відповів, що телефон належить ОСОБА_5 Після цього ОСОБА_7 двічі вдарив ОСОБА_2. ОСОБА_2 казав, що вбив ОСОБА_5

Колегія суддів критично ставиться до показів свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні пояснив, що вказаний злочин скоїв він, та не приймає їх до уваги оскільки вони є нечіткими, мають розбіжності з фактичними обставинами справи. Дані показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_15, яка у судовому засіданні пояснила, що зі слів брата - ОСОБА_11 їй відомо, що ОСОБА_2 говорив брату про те, щоб він взяв на себе вбивство, пообіцявши допомогти вийти на волю, при цьому застосовував до нього фізичне насильство. Вона бачила на ньому синці. А також свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні дала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_15 Також зазначила, що її брат ОСОБА_11 після побиття лікувався у госпіталі.

Крім того колегією суддів допитано свідка ОСОБА_17, який у судовому засіданні пояснив, що восени 2016 року він був у гостях у ОСОБА_18, вони розпивали спиртні напої. ОСОБА_18 зателефонував ОСОБА_2, і після розмови з ним ОСОБА_18 сказав, що необхідно допомогти його другу, який знаходиться у СІЗО, оскільки його підставили. Необхідно було поговорити з трьома людьми, щоб вони змінили свої покази. Вони поїхали до потерпілого на Авіловку, казали, щоб він змінив покази, а саме сказав у суді, що це був не ОСОБА_2, а хтось інший. Потерпілий мовчав, і він ударив його один раз в область грудної клітини. Потім вони забрали потерпілого і поїхали до ОСОБА_7. Двері їм відкрив ОСОБА_7, там також був ОСОБА_6. Розмовляли про те, що вони підставили ОСОБА_2, що його там не було. Вимагали, щоб вони прийшли в суд та змінили покази по справі ОСОБА_2. Під час розмови вони пару раз вдарили хлопців. Також вони дзвонили ОСОБА_2 у СІЗО, вмикали гучний дзвінок, щоб він поговорив з потерпілим та хлопцями. В результаті ні до чого не домовились. Крім того, свідок пояснив, що ОСОБА_18 забрав з квартири ноутбук ОСОБА_7, в зв'язку з чим між ними на сходовому майданчику відбулась бійка.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що в кінці літа, на початку вересня 2016 року йому декілька разів дзвонив ОСОБА_2, просив сходити до потерпілого та двох свідків, щоб вони змінили покази на його користь, повідомивши їх імена, прізвища та адреси мешкання. ОСОБА_2 йому розповідав, що він був у когось в гостях, де його начебто хтось вдарив, він знепритомнів, а коли прийшов до тями, побачив чоловіка, на якому була кров. У вересні 2016 року він з ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_2 їздили до потерпілого та свідків, дзвонили ОСОБА_2, вмикали гучний дзвінок і обвинувачений розмовляв з ними. Також пояснив, що він бив свідків, потерпілого не бив. Після даної розмови їх викликали у відділ поліції, вручили повідомлення про підозру щодо побиття свідків. Зазначив, що метою їх розмови з потерпілим та свідками було те, щоб вони в суді розказали правду. Крім того повідомив, його засудили за крадіжку речей з квартири свідка.

Показання вищезазначених свідків, на думку колегії суддів, свідчить про намагання обвинуваченого ухилитися від покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Також у судовому засіданні були дослідженні наступні докази:

- протокол огляду місця події від 21.02.2016 року з фототаблицями, а саме домоволодіння за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5, під час проведення якого вилучено ніж зі слідами РБК, клинок ножа зі слідами РБК, 3 скляні чарки, пляшку скляну з написом «ЛІМКО», пляшку скляну «Наша Марка» 0,25 л, недопалки від цигарок зі слідами РБК - 4 шт., наволочку зі слідами РБК (т. 4 а.с. 58-67);

- протокол огляду місця події від 21.02.2016 року з фототаблицями, а саме квартири за місцем мешкання свідка ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, під час проведення якого вилучено куртку чоловічу, черевики чоловічі, мобільний телефон «Nokia», джинси чоловічі темно-синього кольору у кількості 2 шт., светр чоловічий, телефон стаціонарний у кількості 2 шт., магнітофон (т. 4 а.с. 68-74);

- протокол огляду місця події від 21.02.2016 року, під час проведення якого у приміщенні службового кабінету № 34 Лозівського ВП ГУНП в Харківській області оглянуто вхідні та вихідні дзвінки з мобільного телефону ОСОБА_12 марки «Леново» (т. 4 а.с. 75-76);

- висновок експерта № 90-ЛЗ/16 від 14.03.2016р., з якого вбачається, що на момент огляду ОСОБА_2 будь-яких видимих тілесних ушкоджень або їх слідів не виявлено (т. 4 а.с. 77);

- протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 21.02.2016р., відповідно до якого у ОСОБА_2 встановлено алкогольне сп'яніння (т. 4 а.с. 78);

- протокол отримання зразків для проведення експертизи від 21.02.2016р., відповідно до якого у ОСОБА_2 у приміщенні Лозівського ВП ГУНП в Харківській області вилучені зразки нігтьових пластин (т. 4 а.с. 79);

- протокол затримання ОСОБА_2 від 21.02.2016р., під час проведення якого у останнього виявлено та вилучено взуття та мобільний телефон чорного кольору «Flу DS 104 D» (т. 4 а.с. 81-83);

- постанова від 18.04.2016р. про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів: клинок зі слідами РБК, ніж з дерев'яною ручкою зі слідами РБК, пляшку скляну з напою «ЛІМКО» об'ємом 0,5л, пляшку скляну з-під горілки «Наша Марка» 0,25 дм. куб, 3 скляні чарки, наволочку з будинку потерпілого зі слідами РБК, недопалки від цигарок зі слідами РБК - 4 шт., куртку чоловічу зі слідами РБК, мобільний телефон потерпілого «Nokia 1280», джинси чоловічі темно-синього кольору: штани ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 зі слідами РБК, светр чоловічий білого кольору зі слідами РБК, 2 телефони стаціонарні червоного та чорного кольору, магнітофон, туфлі зі слідами РБК, мобільний телефон «Flу DS 104 D», зрізи нігтьових пластин, зразки ДНК з кухонного ножу (т. 4 а.с. 90);

- протокол огляду предмету від 14.04.2016р. з фототаблицями, а саме клинка ножа з плямами речовини бурого кольору, вилученого з будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 (т. 4 а.с. 91-92);

- протокол огляду предмету від 14.04.2016р. з фототаблицями, а саме ножа з плямами речовини бурого кольору, вилученого з будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 (т. 4 а.с. 93-94);

- протокол огляду предмету від 23.02.2016р. з фототаблицями, а саме наволочки білого кольору з плямами речовини бурого кольору, вилученої з будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 (т. 4 а.с. 95-97);

- протокол огляду предмету від 23.02.2016р. з фототаблицями, а саме куртки ОСОБА_2 зеленого кольору з плямами речовини бурого кольору, вилученої за адресою: АДРЕСА_2 (т. 4 а.с. 98-99);

- протокол огляду предмету від 08.04.2016р. з фототаблицями, а саме мобільного телефону потерпілого «Nokia 1280» (т. 4 а.с. 100-101);

- протокол огляду предмету від 25.02.2016р. з фототаблицями, а саме джинсів ОСОБА_2 темно-синього кольору зі слідами речовини бурого кольору (т. 4 а.с. 102-103);

- протокол огляду предмету від 21.02.2016р. з фототаблицями, а саме светру ОСОБА_2 білого кольору зі слідами речовини бурого кольору (т. 4 а.с. 104-106);

- протокол огляду предмету від 21.02.2016р. з фототаблицями, а саме двох стаціонарних телефонів червоного та чорного кольору, магнітофону, дротів, вилучених за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 (т. 4 а.с.107-109);

- протокол огляду предмету від 03.03.2016р. з фототаблицями, а саме черевиків ОСОБА_2 зі слідами речовини бурого кольору (т. 4 а.с. 110-111);

- протокол огляду предмету від 08.04.2016р. з фототаблицями, а саме мобільного телефону ОСОБА_2 фірми «Flу DS 104 D» (т. 4 а.с. 112-113);

- виписка із медичної карти ОСОБА_5 щодо групи його крові (т. 4 а.с. 114);

- висновок судово-медичної експертизи № 568-И/16, з якого вбачається, що на фрагменті марлевого бинта зі змивом з поверхні підлоги, вилученим в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_5, виявлена кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_5 (т. 4 а.с. 116-117);

- висновок судово-медичної експертизи № 567-И/16, з якого вбачається, що у змиві з поверхні двері, вилученим в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_5, виявлена кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_5 (т. 4 а.с. 119-120);

- висновок судово-медичної експертизи № 569-И/16, з якого вбачається, що на наволочці, вилученої в ході огляду домоволодіння ОСОБА_19, виявлена ??кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, походження якої від ОСОБА_5 не виключається (т. 4 а.с. 122-124);

- висновок судово-медичної експертизи № 333-Ц/2016, з якого вбачається, що при проведенні експертизи відламаного клинка, вилученого в ході огляду місця події за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул. Пушкінська, 51, виявлена ??кров людини. При серологічному дослідженні виявлено антиген А та ізогемагглютинин анти-В. Отже, сліди крові людини могли статися від людини з груповою дифференціровкою крові А (ІІ) з ізогемагглютинином анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_5 (т. 4 а.с. 126-130);

- висновок судово-медичної експертизи № 334-Ц/2016, з якого вбачається, що при проведенні експертизи кухонного ножа, вилученого в ході огляду місця події за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул. Пушкінська, 51, виявлено сліди ??крові людини, в якій виявлено антиген А. Отже, сліди крові людини могли статися від людини з груповою дифференціровкою крові А (ІІ) з ізогемагглютинином анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_5 (т. 4 а.с. 132-136);

- висновок судово-медичної експертизи № 470-И/16, з якого вбачається, що на куртці чоловічий утепленій зеленого кольору з написом «NАZАRТЕКS», вилученій 21 лютого 2016 року у ОСОБА_2, виявлена ??кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, походження якої від ОСОБА_5 не виключається (т. 4 а.с. 138-142);

- висновок судово-медичної експертизи № 471-Ц/16, з якого вбачається, що на кофті ОСОБА_2 виявлена ??кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, походження якої від ОСОБА_5 не виключається (т. 4 а.с. 144-145);

- висновок судово-медичної експертизи № 570-И/16, з якого вбачається, що на джинсових брюках ОСОБА_2, виявлена ??кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, походження якої від ОСОБА_5 не виключається (т. 4 а.с.147-150);

- висновок судово-медичної експертизи № 571-И/16, з якого вбачається, що на туфлях, вилучених в ході обшуку ОСОБА_2, виявлена ??кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, походження якої від ОСОБА_5 не виключається (т. 4 а.с. 155-156);

- висновок судово-медичної експертизи № 572-И/16, з якого вбачається, що на джинсових брюках, вилучених за адресою: АДРЕСА_3, виявлена ??кров людини групи А з ізогемагглютинином анти-В, походження якої від ОСОБА_5 не виключається (т. 4 а.с. 158-159);

- висновок судово-медичної експертизи № 145-ЛЗ/16, з якого вбачається, що згідно даних з наданої медичної документації у потерпілого мали місце: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва по передній поверхні по середньо-ключичній лінії з ушкодженням по ходу раньового каналу перикарду та правого шлуночка серця по передній поверхні, яке ускладнилось розвитком тампонади серця та емпіємою плеври; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа по передній поверхні над ключицею по сосковій лінії, яке ускладнилось розвитком правостороннього гемопневмотораксу, та які у своїй сукупності і перебігу супроводжувались плевропульмональним шоком 3-го ступеня, різана рана потиличної області, які утворились від дії гострого колюче-ріжучого предмета, яким міг бути як ніж, так і клинок ножа, наданих на експертизу у якості речових доказів, можливо в строк і за обставин вказаних в настановній частині постанови. У момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий відносно до нападника міг знаходитись як у вертикальному так і у горизонтальному положеннях, та не виключено що їх взаєморозташування могло змінюватись відносно друг до друга. По даним, які маються в медичній документації, не представляється можливим встановити послідовність нанесення ушкоджень. Області локалізації вищевказаних тілесних ушкоджень доступні для дії власної руки. Згідно даним з наданої медичної документації раньовий канал проникаючої рани, розташованої по передній поверхні грудної клітині справа, має напрямок спереду назад та зверху вниз, раньовий канал проникаючої рани, розташованої по передній поверхні грудної клітині зліва, має напрямок спереду назад і відповідно в такому ж напрямку наносились удари. Вищевказані тілесні ушкодження були спричинені на протязі приблизно однієї години до моменту надходження потерпілого до лікувального закладу. За ступенем тяжкості вищевказані проникаючі колото-різані поранення грудної клітини справа та зліва як разом так і окремо - це тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя згідно пункту 2.1.3.(й) правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995р., різана рана - це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, згідно пункту 2.3.3. правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995р. У зв'язку з тим, що потерпілий відмовився від проходження судово-медичної експертизи, в наданій медичній документації відсутні дані про характер корки, форму, колір, розмір, локалізацію синців і саден у потерпілого на обличчі та голові в момент його надходження до лікувального закладу, стає неможливим встановити механізм та давність їх утворення, а також спосіб спричинення. За ступенем тяжкості вони мають ознаки легких тілесних ушкоджень. У зв'язку з тим, що в наданій медичній документації відсутні будь які дані про наявність у потерпілого закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, вказаний діагноз до уваги не брався(т. 4 а.с. 160-169);

- квитанція про отримання Лозівським ВП ГУНП на зберігання речових доказів, вилучених під час огляду місця події від 21.02.2016р. (т. 4 а.с. 170);

- зберігальна розписка потерпілого ОСОБА_5 про отримання на зберігання черевиків (т. 4 а.с. 172);

- протокол пред'явлення ОСОБА_5 для впізнання за фотознімками з додатком від 13.04.2016 року, під час проведення якого потерпілий на фото № 1 впізнав ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 173-174);

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.04.2016р., а також його відеозапис, під час проведення якого свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_20 надали пояснення щодо перебування їх у будинку ОСОБА_19 (т. 5 а.с. 84-86);

- висновок судової дактилоскопічної експертиза № 714 від 12.04.2016р. з довідкою про витрати на проведення експертизи.

Даючи оцінку наведеним вище доказам у їх сукупності, суд вважає, що вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому з їх урахуванням, на підставі аналізу цих доказів, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст.15 ч. 1 ст. 115 КК доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, та за ч. 2 ст.15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті інші людині.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин невеликої тяжкості та особливо тяжкий злочини.

Дослідженням даних про особу ОСОБА_2встановлено, що він раніше судимий, вчинив злочин у період іспитового строку, має середню освіту, не працює, не одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, характеризується формально позитивно.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 214 від 21.03.2016 року, ОСОБА_2на даний час ознак психозу та недоумства не виявляє, виявляє соціопатію, за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_2знаходився поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а був в стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час він не потребує застосування примусових мір медичного характеру (т. 4 а.с. 151-153).

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.

Враховуючи викладене, а також особу обвинуваченого, який скоїв умисний злочин, не відбувши покарання за попереднім вироком, що свідчить про стійкість його протиправних переконань, суд приходить до висновку, що його подальше перевиховання та попередження скоєння ним нових злочинів можливе тільки в умовах реального відбування покарання.

Суд при призначенні покарання застосовує ч.1 ст.70 КК України, призначає обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів, а саме за кожний злочин окремо, та остаточно призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Приймаючи до уваги, що дані злочини вчинені ОСОБА_2 після постановлення вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.12.2013 року, однак до повного відбуття покарання, суд, відповідно до вимог ст.71 КК України до покарання, яке призначається, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до глави 18 ст.ст. 176-178, 183 КПК України, колегія суддів вважає залишити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківська установа виконання покарань № 27» до вступу вироку в законну силу, в зв'язку з винесенням судом обвинувального вироку та запобіганням спробам переховуватись від суду.

Строк відбуття покарання для обвинуваченого ОСОБА_2відраховувати з дня фактичного затримання його співробітниками поліції та складання протоколу затримання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження.

Цивільний позов прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоров'я «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 10217,75 грн. задовольнити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення на його користь з обвинуваченого матеріальної шкоди в розмірі 6881,38 грн., моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 400,00 грн. задовольнити.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_2на користь держави витрати на проведення судових експертиз.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 349, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, обвинуваченому ОСОБА_2 призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати покарання, не відбуте ним за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.12.2013 року у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_2 покарання у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Залишити раніше обраний судом запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27, до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відраховувати з дня фактичного затримання його правоохоронними органами, а саме з 21 лютого 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону із змінами, внесеними згідно із Законом від 26.11.2015 року №838-VIIІ) зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме в період з 21 лютого 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону із змінами внесеними згідно із Законом від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року), зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме в період з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з обвинуваченогоОСОБА_2 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 10217,75 грн. на користь Комунального закладу охорони здоров'я «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області на р/р 35416015093240 в УДК Лозівського управління Державної казначейської служби в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 40199749.

Стягнути з обвинуваченогоОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_6, матеріальну шкоду в розмірі 6881,38 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 400,00 грн.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі за проведення:

- судових автотехнічних експертиз № 1130/15 від 16.03.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп., № 392/16 від 19.07.2016 року у розмірі 982 грн. 08 коп. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова. Одержувач платежу: держава).

- судової дактилоскопічної експертизи № 714 від 12.04.2016 року у розмірі 703,68 грн. (код доходів 24060300, р\р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова. Одержувач платежу: держава).

Речові докази:

- ніж з дерев'яною ручкою зі слідами РБК, клинок зі слідами РБК,мобільний телефон «Nokia1280», які перебувають на зберіганні в Лозівському ВП ГУНП в Харківській області - передати потерпілому ОСОБА_5;

-мобільний телефон «Flу DS 104 D», куртку чоловічу зі слідами РБК, джинсові штани ОСОБА_2 зі слідами РБК, светр чоловічий білого кольору зі слідами РБК, взуття, які перебувають на зберіганні в Лозівському ВП ГУНП в Харківській області - передати ОСОБА_2;

-зрізи нігтьових пластин, зразки ДНК з кухонного ножу, які перебувають на зберіганні в Лозівському ВП ГУНП в Харківській області - знищити;

-автомобіль НОМЕР_4, який перебуває на зберіганні у власника ОСОБА_8 - залишити останньому.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Головуючий суддя О.Г. Попов

Суддя Н.А. Смірнова

Суддя Т.О. Каращук