Ухвала суду № 75235316, 10.07.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1967/18

Номер провадження 1-кп/623/230/2018

У Х В А Л А

іменем України

про призначення справи до судового розгляду

10 липня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Соломки В.В.,

за участю прокурора: Козир М.В.,

обвинуваченої: ОСОБА_1,

потерпілих: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

представника потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисника: Ковбасенко І.В.,

представника органу пробації Бобриш О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2018 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 серпня 2017 року за №12017220000001033, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, з доданими до нього документами.

05 липня 2018 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області призначено підготовче судове засідання.

Прокурор, представники потерпілих та захисник надали документи на підтвердження повноважень приймати участь у справі.

Учасники судового провадження не заперечували проти проведення підготовчого судового засідання за відсутністю нез`явившихся адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Прокурор зазначив про можливість призначення справи до судового розгляду, заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 без права внесення застави, зазначаючи про наявність ризиків, передбачених пунктами першим, третім, п'ятим частини першої статті 177 КПК України.

Також, прокурор заявив клопотання про виклик та допит свідків - ОСОБА_32., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_33, ОСОБА_30, а також про складання досудової доповіді стосовно обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, просила обрати міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зазначала що має дітей, вдова, жодних дій для уникнення від відповідальності вчиняти не буде.

Захисник Ковбасенко І.В. надав клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, або з визначенням розміру застави, в обгрунтування якого зазначив що тяжкість покарання, яке загрожує особі не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, ризики, наведені прокурором, грунтуються на припущеннях, обвинувачена до обрання запобіжного заходу жодного разу не порушувала вимоги слідчого, приймала участь у слідчих діях, обвинувачена неофіційно працює, вдова, має на вихованні двох неповнолітніх дітей, обвинувачується у скоєнні необережного злочину, експертизи, проведені на стадії досудового розслідування, спростовують вину ОСОБА_1, частково відшкодовано шкоду, досудове слідство закінчено.

Представник потерпілого ОСОБА_2 надав пояснення, в яких зазначає про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, вказує, зокрема, на ті обставини, що зафіксований тиск на потерпілу ОСОБА_31, свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_20 змінили свої показання після спілкування зі стороною захисту, обвинувачена неодноразово змінювала свої показання в суді, раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, в подальшому неодноразово потрапляла в ДТП, вагомість доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.3 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1, відсутність належних доказів на підтвердження позитивної репутації обвинуваченої, відсутність доказів міцних соціальних зв`язків, підтвердження майнового стану. Зазначає, що наявність цивільних позовів на суму 2 мільйони гривень можуть бути достатнім ризиком спроби обвинуваченої переховуватися від слідства, змінивши своє місце мешкання.

Інші учасники підтримували клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявили цивільний позов, в якому просять стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 1 000 000 гривень моральної шкоди, завданої злочином.

Потерпіла ОСОБА_31 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченої 1 000 000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Потерпіла ОСОБА_3 надала заперечення проти ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 19.06.2018р., які просить долучити до матеріалів справи із подальшим їх врахуванням на стадії судового розгляду.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши клопотання учасників судового провадження, дослідивши цивільні позови, заперечення, приходить до наступного висновку.

Вищевказане кримінальне провадження підсудне Ізюмському міськрайонному суду Харківської області відповідно до статей 32, 33 КПК України.

Підстав для прийняття рішення, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, немає.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог статті 291 КПК України та при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, підстав для його повернення прокурору немає.

З вказаних мотивів суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України у відкритому судовому засіданні, викликати у судове засідання учасників судового провадження.

Заслухавши думку прокурора про необхідність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, обвинувачену та захисника, які заперечували проти клопотання, потерпілих та їх представників, які підтримали клопотання прокурора, а також клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд приходить до наступних висновків.

Справа по обвинуваченню ОСОБА_1 перебуває на розгляді в Ізюмському міськрайонному суді Харківської області на стадії підготовчого судового засідання.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Суд вважає продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, такі ризики не зменшились.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (Рішення ЄСПЧ у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, серія А, №254-А, п. 30).

Визначаючи наявність чи відсутність вищенаведених ризиків та вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (Неймейстер против Австрии (Neumeister v. Austria) (1968), Стегмюллер против Австрии (Stogmuller v. Austria) и Мацнеттер против Австрии (Matznetter v. Austria) (1969)), бере до уваги практику ЄСПЛ відповідно до якої врахування і самої тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, враховує тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою (позбавлення волі від 5 до 10 років), її вік та стан здоров`я, зважує на відсутність доказів міцності соціальних зв`язків, наявності у обвинуваченої родини та утриманців, позитивної репутації обвинуваченої, відсутності доказів на підтвердження постійного місця роботи, а також враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, що потягло за собою загибель двох осіб.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_31 підтвердила те, що до неї приходив ОСОБА_34, який пропонував вирішити питання щодо кримінального провадження з нею та іншими потерпілими, а він, у свою чергу, діяв за дорученням ОСОБА_27, який є, з її слів, цивільним чоловіком обвинуваченої. Дані події наразі суд визначає як реальний ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, зауважує, що здійснення таких дій може відбуватися не тільки особою підозрюваної або обвинуваченої, але й і іншими особами, які вчиняють зазначені дій, направлені на перешкоджанню встановленню істини по справі, на прохання чи доручення підозрюваного чи обвинуваченого.

Тому суд враховує і те, що наявний ризик можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків події ДТП, яких наразі не допитано в межах судового розгляду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також загроза тяжкого покарання в контексті, в тому числі і рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001р. свідчить про доведеність прокурором ризику переховування від суду.

При цьому, суд відхиляє ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що прокурором не доведено цей ризик будь - якими доказами.

Суд звертає увагу учасників судового провадження, в тому числі і захисника обвинуваченої, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, і сторони мають рівні права на подачу до суду документів (ст. 22 КПК України).

Так, захисник обвинуваченої на підтвердження своїх доводів, викладених у клопотанні, не надав жодних доказів, так само як і представник потерпілих ОСОБА_6, на підтвердження чи спростування ризиків, які є предметом розгляду в межах клопотання прокурора.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Зважаючи на вищевикладене, необхідно продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Будь-яких інших даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.

Вирішуючи питання стосовно визначення розміру застави, то, з огляду на положення п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинило загибель двох людей, у сукупності із висновками, зробленими судом вище, суд приходить до висновку про недоцільність на даний час призначати розмір застави.

Відповідно до частини п'ятої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні є підстави для надання доручення органу пробації підготувати досудову доповідь стосовно обвинуваченої, також підлягає задоволенню клопотання прокурора про виклик свідків, прийняттю до розгляду цивільних позовів потерпілих та суд долучає до матеріалів справи заперечення потерпілої ОСОБА_3 проти ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 19.06.2018р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177-199, 314 - 316 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області на 01 серпня 2018 року о 14 годині 00 хвилин за участю прокурора, обвинуваченої, потерпілих, захисників.

Визначити наступні дати судових засідань - 02 серпня 2018 року о 14 годині 00 хвилин, 07 серпня 2018 року о 14 годині 00 хвилин, 08 серпня 2018 року о 14 годині 00 хвилин.

Судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, проводити одноособово.

Прийняти до розгляду цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_31

Визнати цивільними позивачами - ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_31.

Визнати цивільним відповідачем - обвинувачену ОСОБА_1.

Запропонувати цивільному відповідачу надати письмові пояснення щодо поданого цивільного позову, їх документальне та правове обґрунтування.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на 60 днів з 10 липня 2018 року до 07 вересня 2018 року включно без права внесення застави.

Задовольнити клопотання прокурора про виклик свідків.

Викликати для участі у розгляді справи для допиту в якості свідків: ОСОБА_32., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_33, ОСОБА_30

Викликати для участі у судовому розгляді прокурора, обвинувачену ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_31, захисників, представників потерпілих.

Доручити начальнику Ізюмського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області підготувати досудову доповідь стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 в строк до 25 липня 2018 року.

Роз'яснити обвинуваченій, що їй надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Долучити до матеріалів справи заперечення потерпілої ОСОБА_3 проти ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 19.06.2018р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк